ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.10.11           Справа №19/5-09.

Господарський суд Сумської області у складі судді  Спиридонової Н.О.,

розглянувши заяву кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» про повернення з державного бюджету м.Суми помилково сплаченої суми витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у справі №19/5-09

за заявою кредитора –  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія  «МК Мерітайм Лізинг», м.Київ

до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Сумська обласна друкарня» Корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» (м.Суми, вул.Кірова, 215 ід. код 02468606)

про банкрутство,

встановив:

         У грудні 2010 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» із заявою №1 про визнання конкурсних кредиторських вимог у справі №19/5-09. До поданої заяви кредитором було додано платіжне доручення №593 від 13.12.2010р. про сплату 85 грн. державного мита, платіжне доручення №592 від 13.12.2010р. про сплату 40 грн. витрат на оплату послуг за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство, платіжне доручення №594 від 13.12.2010р. про сплату 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

         30.09.2011р. від кредитора надійшло клопотання про повернення з бюджету 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, як помилково сплачених за заяву №1 про визнання конкурсним кредитором.

         Розглянувши заяву кредитора, суд встановив наступне.

         Відповідно до пунктів 6.1 – 6.4 Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство затвердженого наказом Міністерства економіки України №77 від 11.04.2001р. зі змінами та доповненнями розмір плати за внесення інформації до Єдиної бази даних визначається калькуляцією Реєстраційного органу, погодженою з Адміністратором бази даних. Оплата за внесення до Єдиної бази даних інформації про порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється ініціюючим кредитором за рахунок оплати послуги з інформаційно-технічного забезпечення господарського процесу. Оплата за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог здійснюється самим кредитором при поданні заяви до господарського суду. Оплата за внесення інформації до Єдиної бази даних здійснюється кредитором згідно із рахунками, виставленими Реєстраційним органом, на поточний рахунок останнього.

        На час звернення кредитора до суду розмір витрат на оплату послуг за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство складав 40 грн., які кредитором і було сплачено.

         Згідно статті 47-1 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

         Відповідно до п.2 Порядку оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. зі змінами та доповненнями витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.

         Зазначеною нормою не передбачено сплату витрат на ІТЗ конкурсним кредитором при зверненні до суду в межах вже порушеної справи про банкрутство.

        Тому, кредитором було помилково сплачено 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу при поданні заяви про визнання конкурсним кредитором у справі про банкрутство.

         Згідно з п.13 Порядку оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. зі змінами та доповненнями повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

         Згідно статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

         Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:  внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій; припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою; скасування в установленому  порядку рішення суду; неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи; в інших випадках, передбачених законодавством України.

     Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

    Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про повернення кредитору 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтею 47, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.2, 13 Порядку оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. зі змінами та доповненнями, суд –                                                                             

ухвалив:

          Повернути кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, ід. код 24595280, п/р №26002301434 в Філії – Подільського відділення №5393 ВАТ «Ощадбанк» в м.Києві, МФО 320382) витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., які було сплачено за платіжним дорученням №594 від 13.12.2010р. в Філії – Подільського відділення №5393 ВАТ «Ощадбанк» в м.Києві, МФО 320382 до державного бюджету м.Суми, рахунок 31215259700002, код отримувача 23636315, банк отримувача: ГУДКУ у Сумській області, код банку отримувача 837013 на загальну суму 236 грн. 00 коп.

          Оригінал платіжного доручення №594 від 13.12.2010р. Філії – Подільського відділення №5393 ВАТ «Ощадбанк» в м.Києві, МФО 320382 на загальну суму 236 грн. 00 коп. знаходиться у матеріалах справи №19/5-09 (а.с.28 том 3).

Суддя                                                                                              Н.О.Спиридонова