Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2011 року Справа № 2а-7090/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.
секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №03-06/1070 від 10.06.2011)
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 22.07.2011 №06/22/07)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фірми «АВК» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені, -
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фірми «АВК» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 10 790,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Фірма «АВК» в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. На підприємстві у 2010 році замість 3 інвалідів, працювало – 2 інваліда. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 10 400,00 грн.
За несплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій, утворилась заборгованість, на яку нарахована пеня в розмірі 390,00 грн.
Фірма «АВК» в порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів та не сплатило адміністративно-господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства.
Відповідач інформував у 2010 році Первомайський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, але не в повному обсязі, що підтверджується листом Первомайського міського центру зайнятості від 31.05.2011 №9/03-1073.
У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції в розмірі 10 400,00 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 390,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, зокрема, зазначив, що статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення права інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Вимогами цієї ж статті Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до чинного законодавства інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідачем, щомісяця протягом 2010 року, надавалася до Первомайського міського центру зайнятості інформація про можливість працевлаштування інвалідів, що підтверджується відповідними звітами про наявність вакансій за формою 3-ПН.
Представник відповідача зазначив, що обов'язок підприємства створити робочі місця для інвалідів не повинен супроводжуватися його обов'язком підбирати їх та працевлаштувати на створені робочі місця. Відповідні заходи, щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця до відповідача, повинні здійснюватися органами працевлаштування, визначені законодавством України. Відповідачем жодного разу не відмовлено у працевлаштуванні інвалідів. Посадові особи Фірми «АВК» регулярно відвідували міні - ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю, які неодноразово проводилися Первомайським міським центром зайнятості у 2010 році.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.
Відповідач вважає, що ним були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів та у його діях відсутній склад правопорушення.
У зв’язку з чим, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів як територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, є публічно – правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.7 Закону №875-ХІІ законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ, відповідачу встановлений норматив робочих місць інвалідів у кількості 3 працівників. На протязі 2010 року на підприємстві працювало 2 інваліда. Кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить 1 особа (Розрахунок суми позову, а.с. 7).
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідач – Фірма «АВК» (код ЄДРПОУ 25359819) як юридична особа, яка використовує найману працю, має зобов’язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 №42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми №10-ПІ був наданий відповідачем до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 17.02.2011 (а.с. 8), що підтверджується вхідним штампом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вх.№2310, та що не заперечував у судовому засіданні представник позивача.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ (а.с. 8), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 79 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи, з них протягом року на підприємстві працювало 2 інваліда.
Встановлена позивачем відповідно до наданого суду розрахунку (а.с. 7) кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях Фірми «АВК» становить 3 особи (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу осіб – 79 осіб х 0,04 = 3). На протязі 2010 року на підприємстві працювало 2 інваліда. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 1 особа (Розрахунок суми позову, а.с. 7).
За невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 10 400,00 грн. (а.с. 7).
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем ця сума адміністративно-господарських санкцій була нарахована, оскільки відповідачем у встановлений ст. 20 Закону №875-ХП строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закон) і п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»), що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно поданих позивачем розрахунків, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 390,00 грн. (а.с. 7).
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за №1534/11814, затверджена та погоджена з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
Так, відповідно до Розділу 3 «Додаткові вимоги» Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, у графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами і доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Згідно листа Первомайського міського центру зайнятості №9/03-1073 від 31.05.2011, від Фірми «АВК» до Первомайського міського центру зайнятості надходили звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця осіб з обмеженою працездатністю із зазначенням характеристики вакантного місця, а саме, станом на 22.01.2010, 22.02.2010, 22.03.2010, 22.04.2010, 22.05.2010, 17.06.2010, 20.07.2010, 20.08.2010, 20.09.2010, 18.11.2010 – щомісячно 3 вакансії за професіями слюсар, охоронець, прибиральник службових приміщень. Відмов у прийнятті на роботу інвалідів за направленням центру зайнятості протягом 2010 року не було (а.с. 6).
Із наданих у судовому засіданні відповідачем звітів вбачається, що Фірма «АВК» щомісячно (22.01.2010, 22.02.2010, 22.03.2010, 22.04.2010, 22.05.2010, 17.06.2010, 20.07.2010, 20.08.2010, 20.09.2010, 30.10.2010, 18.11.2010, 24.12.2010), протягом 2010 року, надавала до Первомайського міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН, із зазначенням у графі 15 звітів інформації про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 22-33).
Вжиття відповідачем, які звітували до Первомайського міського центру зайнятості, необхідних заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, шляхом інформування центру зайнятості про наявність вільних посад для їх працевлаштування не призвело до виконання відповідними органами обов’язку працевлаштування на підприємстві інвалідів.
Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживалися заходи, передбачені Законом по створенню нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4%, однак у зв'язку з тим, що на підприємство інваліди не звертались, для працевлаштування кількості необхідної для заповнення всіх вакантних місць, вказаний норматив був невиконаний не з вини відповідача.
Отже, на думку суду, відповідач – Фірма «АВК» вживав залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за невиконання яких покладена на підприємство.
Тому, на відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Заявлені до стягнення санкції є адміністративно – господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин стосовно Фірми «АВК» позивачем не доведений.
Таким чином, відповідач здійснив передбачені чинним законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних державних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 390,00 грн. суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.
Відсутність факту сплати доводить відсутність об’єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред’явлення.
За таких підстав, суд вважає позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фірми «АВК» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 10 790,00 грн., необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фірми «АВК» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 10 790,00 грн., відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 09 вересня 2011 року.
Суддя О.В. Захарова