У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
за участю представника відповідача Шпатуська Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Острозького районного суду від 20 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” про визнання кредитного договору недійсним,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Острозького районного суду від 20 липня 2011 року у задоволенні зазначеного позову до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” (далі –Банк або ПАТ „Фінанси та Кредит”) відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального й процесуального права.
На її обґрунтування зазначав про те, що при укладанні кредитного договору банк ввів його в оману, приховавши справжній розмір щомісячних платежів. Вказував, що відповідно до ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Однак суд зазначені аргументи до уваги не взяв та відмовив в задоволенні позову в зв’язку з тим, що рішенням Острозького районного суду від 25 березня 2010 року задоволено позов ВАТ „Фінанси та Кредит” до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. Висновок суду про те, що даним рішенням було встановлено дійсність оспорюваного кредитного договору є безпідставним, оскільки аналіз вказаного тексту рішення не містить жодних вказівок на те, що під час його постановлення перевірялася законність укладання кредитного договору від 23 березня 2007 року.
З цих міркувань просив скасувати рішення Острозького районного суд від 20 липня 2011 року і ухвалити нове, яким визнати кредитний договір №ф1-07/53036-39 від 23 березня 2007 року укладений між ним та ПАТ „Фінанси та Кредит” недійсним.
ОСОБА_2,бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.
Справа №22-1684-11 Головуючий у 1 інстанції: Гуц Ф.Л.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
пояснення в межах її доводів.
Представник банку ПАТ „Фінанси та Кредит”, заперечуючи проти задоволення скарги, покликався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Залишаючи вимоги позивача без задоволення, суд першої інстанції виходив з факту їх недоведеності і необґрунтованості, а саме що рішенням Острозького районного суду від 25 березня 2010 року було встановлено дійсність оспорюваного кредитного договору, в зв’язку з чим він не може бути визнаний недійсним.
Погоджуючись з правильністю досягнутих міським судом висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, що 23 березня 2007 року між відповідачем і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ф1-07/53036-39, за умовами якого позивачу було надано кредит на суму 300 000 гривень із сплатою по процентній ставці 19% річних з терміном погашення не пізніше 22 березня 2022 року.
З рішення Острозького районного суду від 25 березня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості вбачається, що спір про стягнення заборгованості за оспорюваним правочином уже вирішений судом і стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Банку 400 186, 90 гривень заборгованості за кредитом (а.с. 23-23, зв.).
Колегія суддів знаходить, що застосування Закону України „Про захист прав споживачів” до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання про надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини. Тому застосування цього Закону до спірних правовідносин виявляється об’єктивно неправильним.
Очевидним є те, що будь-яких достатніх правових підстав для задоволення своїх вимог і визнання оспорюваного правочину недійсним, які б заслуговували на увагу колегії суддів, ОСОБА_2 не навів.
За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскаржуване рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує обґрунтованості тверджень суду. Тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Острозького районного суду від 20 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: