У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          14 жовтня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі:                                                       Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,          

розглянувши  у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову  Рівненського міського суду від  24 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

          Позивач ОСОБА_4 02 липня 2009 року звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача  щодо ненарахування та невиплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку відповідно до ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»та  просила  стягнути  з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну допомогу в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період із липня по грудень 2007 року  та в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з січня по грудень 2008 року в розмірі 8224 грн. 16 коп.

Постановою Рівненського міського суду від 24 вересня 2009 року визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та зобов’язано відповідача за вказаний  період здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з розрахунку встановленого законом на відповідний рік прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судовий збір  в розмірі 3 грн. 40 коп.

          Не погодившись із  постановою суду, відповідач  в апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Зазначена допомога позивачці виплачувалась відповідно до вимог законодавства, в обсягах  видатків з бюджету, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов. Наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

          За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Місцевим судом встановлено , що 27 вересня 2005 року позивачка народила дитину ( а.с.8).

          Із матеріалів справи вбачається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена позивачу відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”( а.с.6).

          Відповідно до ст. 42, 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною)  у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає з 1 квітня –463 грн., з 01 жовтня –470 грн.

          На підставі абзацу третього ч. 2 ст. 56, п.7,14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та ст. 41 та 43 Закону   України   "Про   загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування  у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою  працездатності та витратами,  зумовленими  народженням  та  похованням" було зупинено.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп  положення статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 2, 13, 14, 23, 29, 30, 39,41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік " визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

_____________________________________________________________________________________________________________

Справа № 22-а-3243/11                                                                         Головуючий в суді 1 інст.:  Денисюк П.Д.

                                                                                             Суддя-доповідач: Боймиструк С.В.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що із 9  липня 2007 року і до 31 грудня 2007 року відповідач мав виплачувати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі встановленого законом  прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

 Однак, місцевим судом не взято до уваги, що в запереченнях відповідача на позов, містяться вимоги про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду  передбачених ст.100 КАС України.

  Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.

  Цю обставину  місцевий суд  належним чином не дослідив та процесуальне рішення щодо його поновлення чи застосування наслідків пропуску строку відповідно до ст.100 КАС України не прийняв.

  Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає  без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

          Керуючись ст. 100, 197,  п.4 ч.1 ст. 198,   п.4 ч.1 ст. 202, п.4 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України ,   колегія суддів,

                                                                  У Х В А Л И Л А :          

          Апеляційну  скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради –задовольнити частково.

          Постанову Рівненського міського суду від  24 вересня 2009 року в частині задоволення вимог за 2007 рік  та стягнення судових витрат –скасувати та адміністративний позов в цій частині - залишити без розгляду.

Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: