Справа № 2-7512/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

  "23" вересня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого    -            судді:                                Пономаренко Н.В.  

при секретарі                                                           Краснянській С.В.

з участю позивача                                                   ОСОБА_1

представника відповідача                                     Кравченка Р.Ю.                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»про відшкодування матеріальної шкоди, суд, -

в с т а н о в и в :

  позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача ПАТ «АСК «ІНГО Україна», в  якому просить стягнути з вказаного відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 3416,32 грн., а  також стягнути судові витрати, що складаються із судового збору –84,17 грн.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на ті підстави, що 1.04.2010р. між ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/ (далі –Первісний страхувальник) та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»було укладено Поліс №25053574.10 згідно умов якого предметом страхування є майнові інтереси позивача, пов»язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом SUBARU FORESTER реєстраційний № НОМЕР_1. Але, 21.07.2010 року внаслідок продажу затрахованого транспортного засобу первісним страхувальником на користь позивача, між первісним страхувальником та відповідачем було підписано Адендум №1 до полісу, згідно п. 1 якого страхувальником та Вигодонабувачем за Полісом призначено позивача.

В результаті страхового випадку, який стався 16.10.2010року на а/д Одеса-Київ за участю застрахованого автомобіля, а саме: з-під коліс автомобіля, що рухався попереду, вилетів камінь та потрапив у лобове скло застрахованого транспортного засобу, відповідач виплатив страхове відшкодування в розмірі 4093,83 грн., посилаючись на розрахунок експерта, хоча про час і місце проведення оцінки автомобіля позивач повідомлений не був та взагалі вважає, що цей висновок не відповідає вимогам Наказу №142/5/2092 від 24.11.2003р. «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».

Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити відповідно до наданого самим позивачем рахунку-фактури від 26.10.2010р. складеного ТОВ «Український автомобільний холдінг»вартість відновлювального ремонту з відрахуванням ПДВ в сумі 7510,15 грн. Однак, оскільки відповідач визначив та виплатив йому суму страхового відшкодування  тільки в розмірі 4093,83 грн., то залишок в розмірі 3416,32 грн. (7510,15 грн. –4093,83 грн.) і повинен бути стягнутий з відповідача на користь позивача як решта страхового відшкодування.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 було заявлено вимогу про стягнення з відповідача  суми коштів, витрачених на правову допомогу. В обґрунтування вказаному, було надано  договір від 15.12.2010 року про надання юридичних послуг (правової допомоги) ФОП ОСОБА_3, акт виконаних робіт від 17.06.2011р.та відповідний рахунок-фактура із квитанцією про сплату 5000,00 грн. за надання правової допомоги, згідно письмових пояснень позивача вказана допомога в загальному розрахунку тривала протягом 16 годин - часу, витраченого ФОП ОСОБА_3 на  вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, збір пакету документів для подачі до суду, сплата мита та саме подання до суду позовної заяви.

В судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням викладених в позові підстав та наданих документальних підтверджень суми відшкодування, також подав письмові пояснення по суті позовних вимог (а.с.40-42).

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, надав письмові пояснення (а.с.31-32) в яких посилається на відсутність правових підстав для стягнення коштів в межах позовних вимог, оскільки дії позивача суперечать умовам договору страхування, так як він  не погодив із відповідачем вибір сервісної станції, що призвело до суттєвого завищення вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля. Тому страховик переглянув розмір відшкодування про що, відповідно до умов п.9.2.3 Договору страхування, повідомив ОСОБА_1 відповідним листом та виплатив йому визначену аварійним комісаром розмір збитків за розбите лобове скло в автомобілі в розмірі 4093,83 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  вважає, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 1.04.2010р. між ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/ (далі –Первісний страхувальник) та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»було укладено Поліс №25053574.10 (надалі - Поліс) згідно умов якого предметом страхування є майнові інтереси позивача, пов»язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом SUBARU FORESTER (а.с.8-11).

21.07.2010 року внаслідок продажу затрахованого транспортного засобу первісним страхувальником на користь позивача, між первісним страхувальником та відповідачем було підписано Адендум №1 до Полісу, згідно п. 1 якого страхувальником та Вигодонабувачем за Полісом призначено позивача ОСОБА_1 (а.с.12).

На підтвердження вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля позивач надав рахунок–фактуру № ВА-0005587 від 26.10.2010 року ТОВ «Український автомобільних холдінг», відповідно до якого вартість відновлення застрахованого автомобіля складає 9012,18 грн., у тому числі з ПДВ –1502,03 грн. (а.с.46).

Відповідно до заяви  від 27.10.2010 року уповноваженої особи позивача, яка була надана відповідачу про виплату страхового відшкодування, було висунуто вимогу щодо сплати страхового відшкодування  готівкою в сумі 7510,15 грн. по вищевказаному полісу згідно страхового випадку, який стався 16.10.2011р. з автомобілем SUBARU FORESTER державний номер НОМЕР_2 (а.с.13).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 979 ЦК України  за договором страхування  одна сторона (страховик) зобов'язується  у разі настання  певної події  (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій стороні , визначеній  у договорі, грошову  суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується  сплачувати  страхові платежі та виконувати  інші умови договору.  

Норми ст.990 ЦК України передбачають, що страховик здійснює виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий   акт (аварійний    сертифікат)  складається страховиком   або   уповноваженою   ним   особою   у   формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до умов п.9.2.1.2 Полісу, відшкодування передбачених договором страхування витрат страхувальника пов»язаних із страховим випадком здійснюється страховиком страхувальнику на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику –фізичній особі або Вигодонабувачу готівкою або на банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч.2 ст.991  ЦК України, договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону, а ч.3 цього Кодексу передбачає, що рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до умов п.9.2.3. Полісу, вибір сервісної станції страхувальник повинен письмово погоджувати із страховиком або спеціалізованою службою, в іншому випадку, якщо це призвело до завищення суми ремонтно-відновлювальних робіт, Страховик має право переглянути розмір відшкодування, про що страхувальнику письмово повідомляється.

На виконання вказаної умови Полісу, відповідач 30.11.2010 року своїм листом №33632 повідомив позивача про  перегляд розміру відшкодування, яку аварійний комісар визначив в сумі 4093,83 грн., що підтверджено також сертифікатом аварійного комісара та ремонтною калькуляцією (а.с.14-15, 34-35).

Вказану суму відшкодування позивач отримав, що не оспорюється сторонами.

Посилання позивача на те, що висновок аварійного комісара не може бути прийнятий до уваги як спеціаліста-автотоварознавця, спростовується положеннями ст.25 Закону України «Про страхування», відповідно до якої здійснення страхових  виплат    і    виплата    страхового відшкодування   проводиться   страховиком   згідно   з   договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного   сертифіката),   який   складається  страховиком  або уповноваженою   ним  особою (аварійним  комісаром)  у  формі,  що визначається  страховиком.

Аварійні комісари - особи,  які займаються визначенням причин настання страхового випадку  та  розміру  збитків,  кваліфікаційні вимоги   до   яких  встановлюються  актами  чинного  законодавства України.

Страховик та  страхувальник  мають  право  залучити  за  свій рахунок  аварійного  комісара до розслідування обставин страхового випадку.   Страховик не може відмовити страхувальнику в  проведенні розслідування  і  повинен  ознайомити  аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку,  надати всі необхідні  матеріальні докази та документи.

Посилання позивача на те, що він на виконання умов п.9.2.3. Полісу погодив із відповідачем вибір сервісної станції, також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вказаним пунктом передбачено, що про такий вибір Страхувальник повинен письмово погодити зі Страховиком або Спеціалізованою службою.

Однак, надання позивачем рахунку-фактури №ВА-0005587 від 26.10.2010 р. філії кузовного ремонту ТОВ «Український автомобільний холдинг»не являється письмовим погодженням зі Страховиком свого вибору сервісної станції, оскільки відповідач 30.11.2010 року направив позивачу лист №33632, яким повідомив  про  перегляд розміру відшкодування, яку аварійний комісар визначив в сумі 4093,83 грн., та запропонував вказане страхове відшкодування отримати готівкою, чим і скористався позивач.

Крім того, відповідно до п.14.3. Полісу, розмір страхового відшкодування за п.2 Полісу в разі пошкодження транспортного засобу визначається Страховиком на підставі висновку спеціаліста-товарознавця про вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (матеріального збитку) або рахунків на відновлювальний ремонт спеціалізованого для даної марки застрахованого транспортного засобу підприємства (станції).

Разом із тим, позивачем ОСОБА_1 не було надано жодного належного і допустимого доказу щодо  належності Філії кузовного ремонту ТОВ «Український автомобільний холдинг»(м.Васильків, вул.Декабристів,45)до спеціалізованого підприємства (станції) для даної марки транспортного засобу –SUBARU.

Відповідно до ст. 10 та ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.   

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом достовірно встановлено, що в порушення вищевказаних умов Полісу,  позивачем не надано було документів, які б підтверджували несення страхувальником витрат на відновлення автомобіля в сумі 7510,15 грн. (позивач в судовому засіданні пояснив, що у нього відсутні документи про те, що автомобіль відремонтовано), а також, страховик не надавав згоди страхувальнику на проведення ремонтних робіт на ТОВ «Український автомобільний холдинг», крім того, позивачем наданий тільки рахунок-фактура, а не акт виконаних робіт, тощо, що підтверджувало б понесення позивачем вказаних витрат на відновлення лобового скла автомобіля.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, особа,  яка  бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.    

Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. 3, 10, 31 ЦПК України).  

У відповідності принципу диспозитивності, суд за  власною ініціативою не має можливості  вийти за межі позовних вимог.

Своїми процесуальними правами позивач розпорядився на власний розсуд.

Враховуючи наведене, суд  приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору  щодо сплати позивачу страхового відшкодування, тому вказані позовні вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача страхового відшкодування в сумі 3416,32 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги залишені без задоволення, то вимоги про відшкодування позивачу судових витрат також задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 623, 979, 988, 990, 991, 992 ЦК України, ст.25 Закону України «Про страхування», ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 174, 212, 214, 215ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

  в задоволенні позовних вимог –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя :