Категорія №8
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2011 року Справа № 2а-10188/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Широкої К.Ю.
секретаря судового засідання Гапонової І.В.
розглянувши у судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом підприємства Червонопартизанська виправна колонія № 68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ
22 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось підприємство Червонопартизанська виправна колонія № 68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування повідомлень про розподіл грошових коштів та вчинити певні дії.
В судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, а саме: просив скасувати повідомлення № 112131026557780 від 30.12.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
На адресу позивача надійшли повідомлення про розподіл грошових коштів сплачених підприємством поточних податкових зобов’язань по сплаті зборів та податків на загальну суму 65304,64 гривень в рахунок податкового боргу, у тому числі:
1) № 112130026352926 від 20.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 111 від 20.04.2010 податку з власників транспортних засобів за І квартал 2010 у сумі 260,00 гривень в рахунок податкового боргу;
2) № 112130026358331 від 28.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 116 від 28.04.2010 збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2010 у сумі 2186,64 гривень в рахунок податкового боргу;
3) № 112130026358315 від 28.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 117 від 28.04.2010 комунального податку за І квартал 2010 року у сумі 40,00 гривень в рахунок податкового боргу;
4) № 112130026358171 від 28.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 114 від 28.04.2010 податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 1000 гривень в рахунок податкового боргу;
5) № 112130026375601 від 25.05.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 138 від 25.05.2010 податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 2277,00 гривень в рахунок податкового боргу;
6) № 112130026392915 від 17.06.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 172 від 17.06.2010 податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 10000,00 гривень в рахунок податкового боргу;
7) № 112130026398612 від 25.06.2010 р. про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 174 від 25.06.2010 податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 1375,00 гривень в рахунок податкового боргу;
8) № 112130026412726 від 15.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 201 від 15.07.2010 податку з власників транспортних засобів за ІІ квартал 2010 року у сумі 260,00 гривень в рахунок податкового боргу;
9) № 112130026412629 від 15.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 204 від 15.07.2010 податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 9251,00 гривень в рахунок податкового боргу;
10) № 112130026418557 від 23.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 207 від 21.07.2010 комунального податку за ІІ квартал 2010 року у сумі 445,90 гривень в рахунок податкового боргу;
11) № 112130016883501 від 26.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 215 від 26.07.2010 податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 4000,00 гривень в рахунок податкового боргу;
12) № 112130026444472 від 21.08.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 239 від 21.08.2010 податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 4000,00 гривень в рахунок податкового боргу;
13) № 112130026447082 від 26.08.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 255 від 31.08.2010 податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 9780,00 гривень в рахунок податкового боргу;
14) № 112130026451416 від 31.08.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 256 від 26.08.2010 податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 2218,81 гривень в рахунок податкового боргу;
15) № 112130026475711 від 30.09.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 275 від 30.09.2010 податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 5870,00 гривень в рахунок податкового боргу;
16) № 112130026497546 від 27.10.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 304 від 27.10.2010 податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 771,00 гривень в рахунок податкового боргу;
17) № 112130026503902 від 04.11.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 310 від 04.11.2010 комунального податку за ІІІ квартал 2010 року у сумі 47,60 гривень в рахунок податкового боргу;
18) № 112130026503907 від 04.11.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 308 від 04.11.2010 збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2010 року у сумі 48,69 гривень в рахунок податкового боргу;
19) № 112131026530163 від 30.11.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 336 від 30.11.2010 податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11873,00 гривень в рахунок податкового боргу.
11 січня 2011 року в адресу Підприємства Червонопартизанської виправної колонії УДДУПВП в Луганській області (№ 68) надійшло «Повідомлення про розподіл грошових коштів» № 112131026557780 від 30.12.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 379 від 27.12.2010 р. податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 13267,88 гривень в рахунок податкового боргу.
Позивач оскаржував дії ДПІ м. Свердловська (Скарга № 34/3007 від 30.09.2010 р., Заява № 34/3510 від 15.11.2010 р., Заява № 34/3633 від 25.11.2010 р.) та отримало відповідь про правомірність дій ДПІ м. Свердловська по зарахуванню поточних платежів по сплаті зборів та податків в рахунок податкового боргу.
Позивач вважає, що дії відповідача є незаконними та повідомлення повинні бути скасовані. Податковий орган не має право чи обов’язку змінювати призначення платежу, яке оговорено платником податків. Відповідачем були порушені п.7.1.1.п.7.7.ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000», а також п. 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. під № 377/89/76, на підставі зазначеного Позивач вважає, що самостійне зарахування податковими органами сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу чи тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначені платежу при перерахуванні платником податку коштів до бюджету, є неправомірними.
Також позивач вважає, що діючим законодавством не передбачено використання спеціальних мір відповідності за порушення платником податку вимог першочерговості погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань в порядку календарної черги їх виникнення.
Позивач просить скасувати зазначені повідомлення, визнати дії Відповідача з зарахуванням поточних платежів по сплаті зборів та податків неправомірними та зарахувати сплачені поточні платежі по сплаті зборів та податків за призначенням платежу вказаним у платіжних дорученнях.
24 січня 2011 року ухвалою суду провадження в частині позовних вимог відносно скасування повідомлень про розподіл грошових коштів було закрито у зв’язку з тим, що дані позовні вимоги не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову (а.с. 62) від 24.01.2011 року у яких послався на наступне. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами у рівних пропорціях. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, розрахованих контролюючими органом. Крім того, відповідач послався на те, що позивачем правила заповнювання платіжних доручень, а саме: не надана повна інформація (дата та номер) відповідної податкової декларації. Також відповідач зазначив, що повідомлення про розподіл сплачених сум податків мають інформаційний характер та не встановлюють для платника податків будь – яких прав або обов’язків.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
В судовому засіданні було встановлено, що на адресу позивача надійшли повідомлення про розподіл грошових коштів сплачених підприємством поточних податкових зобов’язань по сплаті зборів та податків на загальну суму 65304,64 гривень в рахунок податкового боргу, у тому числі:
1) № 112130026352926 від 20.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 111 від 20.04.2010 податку з власників транспортних засобів за І квартал 2010 у сумі 260,00 гривень в рахунок податкового боргу;
2) № 112130026358331 від 28.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 116 від 28.04.2010 збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2010 у сумі 2186,64 гривень в рахунок податкового боргу;
3) № 112130026358315 від 28.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 117 від 28.04.2010 комунального податку за І квартал 2010 року у сумі 40,00 гривень в рахунок податкового боргу;
4) № 112130026358171 від 28.04.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 114 від 28.04.2010 податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 1000 гривень в рахунок податкового боргу;
5) № 112130026375601 від 25.05.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 138 від 25.05.2010 податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 2277,00 гривень в рахунок податкового боргу;
6) № 112130026392915 від 17.06.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 172 від 17.06.2010 податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 10000,00 гривень в рахунок податкового боргу;
7) № 112130026398612 від 25.06.2010 р. про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 174 від 25.06.2010 податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 1375,00 гривень в рахунок податкового боргу;
8) № 112130026412726 від 15.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 201 від 15.07.2010 податку з власників транспортних засобів за ІІ квартал 2010 року у сумі 260,00 гривень в рахунок податкового боргу;
9) № 112130026412629 від 15.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 204 від 15.07.2010 податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 9251,00 гривень в рахунок податкового боргу;
10) № 112130026418557 від 23.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 207 від 21.07.2010 комунального податку за ІІ квартал 2010 року у сумі 445,90 гривень в рахунок податкового боргу;
11) № 112130016883501 від 26.07.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 215 від 26.07.2010 податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 4000,00 гривень в рахунок податкового боргу;
12) № 112130026444472 від 21.08.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 239 від 21.08.2010 податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 4000,00 гривень в рахунок податкового боргу;
13) № 112130026447082 від 26.08.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 255 від 31.08.2010 податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 9780,00 гривень в рахунок податкового боргу;
14) № 112130026451416 від 31.08.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 256 від 26.08.2010 податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 2218,81 гривень в рахунок податкового боргу;
15) № 112130026475711 від 30.09.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 275 від 30.09.2010 податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 5870,00 гривень в рахунок податкового боргу;
16) № 112130026497546 від 27.10.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 304 від 27.10.2010 податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 771,00 гривень в рахунок податкового боргу;
17) № 112130026503902 від 04.11.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 310 від 04.11.2010 комунального податку за ІІІ квартал 2010 року у сумі 47,60 гривень в рахунок податкового боргу;
18) № 112130026503907 від 04.11.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 308 від 04.11.2010 збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2010 року у сумі 48,69 гривень в рахунок податкового боргу;
19) № 112131026530163 від 30.11.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 336 від 30.11.2010 податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11873,00 гривень в рахунок податкового боргу(а.с. 9 - 18).
11 січня 2011 року в адресу Підприємства Червонопартизанської виправної колонії УДДУПВП в Луганській області (№ 68) надійшло «Повідомлення про розподіл грошових коштів» № 112131026557780 від 30.12.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 379 від 27.12.2010 р. податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 13267,88 гривень в рахунок податкового боргу (а.с. 57).
Позивач оскаржував дії ДПІ м. Свердловська (Скарга № 34/3007 від 30.09.2010 р., заява № 34/3510 від 15.11.2010, заява № 34/3633 від 25.11.2010) та отримало відповідь про правомірність дій ДПІ м. Свердловська по зарахуванню поточних платежів по сплаті зборів та податків в рахунок податкового боргу (а.с.29 - 37).
Доводи державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .
Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.
За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року
№ 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Крім того в судовому засіданні було встановлено, що позивачем в платіжних дорученнях зазначалась вид податку та період за який надавалась податкова декларація. В платіжних дорученнях починаючи з травня 2010 року, також було зазначено дата подання декларації (а.с.19-28).
Виходячи з зазначеного, суд критично оцінює твердження Відповідача на те, що в платіжних дорученнях позивача не достатньо чітко сформульоване призначення платежу, та це було однією з підстав зміни призначення платежу Відповідачем.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 03 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Адміністративний позов підприємство Червонопартизанська виправна колонія № 68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та направлення сум, сплачених за платіжними дорученнями № 111 від 20.04.2010р.. № 116 від 28.04.2010р., № 114 від 28.04.2010р., № 117 від 28.04.2010р., № 138 від 25.05.2010р., № 172 від 17.06.2010р., № 174 від 25.06.2010р., № 201 від 15.07.2010р., № 204 від 15.07.2010р., № 207 від 21.07.2010р., № 215 від 26.07.2010р., № 239 від 21.08.2010р., № 255 від 31.08.2010р., № 256 від 26.08.2010р., № 275 від 30.09.2010р., № 304 від 27.10.2010р., № 308 від.04.11.2010р., № 310 від 04.11.2010р., № 336 від 30.11.2010р., № 379 від 27.12.2010р., на погашення податкового бору у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, а не на погашення згідно призначення платежу платіжних доручень.
Зобовязати державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені за плватіжними дорученнями № № 111 від 20.04.20
Зобов’язати державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені за платіжними дорученнями: № 111 від 20.04.2010 р., № 116 від 28.04.2010 р., № 114 від 28.04.2010 р., № 117 від 28.04.2010 р., № 138 від 25.05.2010 р., № 172 від 17.06.2010 р., № 174 від 25.06.2010 р., № 201 від 15.07.2010 р., № 204 від 15.07.2010 р., № 207 від 21.07.2010 р., № 215 від 26.07.2010 р., № 239 від 21.08.2010 р., № 255 від 31.08.2010 р., № 256 від 26.08.2010 р., № 275 від 30.09.2010 р., № 304 від 27.10.2010 р., № 308 від 04.11.2010 р., № 310 від 04.11.2010 р., № 336 від 30.11.2010 р., № 379 від 27.12.2010 р. згідно призначення платежу платіжних доручень і внести відповідні зміни до картки особового підприємство Червонопартизанська виправна колонія № 68 (ЄДРПОУ 08680419).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 08 лютого 2011 року.
СуддяК.Ю. Широка