П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі  суддів:                                      Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,                            

         розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі та управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації на постанову Володимирецького районного суду від 01 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення певних дій, -

                                                                             ВСТАНОВИЛА :           

ОСОБА_1 09 березня 2010 року звернулася в суд із   позовом, в якому  вказувала, що  відповідачі всупереч вимогам ст.ст. 48, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не виплачують  їй  в установлених цими нормами розмірах державну та додаткову пенсію, а також щорічну допомогу на оздоровлення, а тому просила визнати дії відповідачів неправомірними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі з 01  січня  2006 року нарахувати і виплатити їй по момент винесення рішення державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 8 мінімальних заробітних плат за 2007-2008 роки і в подальшому робити перерахунки пенсії та допомоги на оздоровлення.

Постановою Володимирецького районного суду від 01 квітня 2010 року позов задоволено частково: дії відповідачів визнано протиправними. Стягнуто з управління праці та соціального захисту  населення Володимирецької райдержадміністрації на користь позивача щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, передбачену ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 по час постановлення  рішення судом, виходячи із розрахунку 8 мінімальних розмірів державної пенсії за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням здійснених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації в поданій на дану постанову апеляційній скарзі,  зазначає, що  фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вказаного  Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету і залежить від фінансових ресурсів його доходної частини. Вказує, що Законами про Державний бюджет України на 2007, 2008 і 2009 роки та тимчасовим кошторисом на 2010 рік не передбачено бюджетних призначень для взяття зобов’язань за судовими рішеннями щодо перерахунків компенсацій та доплат для громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації відмовити.     

Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому у районі в апеляційній скарзі  вказує  на   неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що судом не було враховано вимог  постанов КМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, якими визначено конкретний розмір пенсій та додаткових пенсій, передбачених ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», хоча на момент проголошення постанови вони були чинними і в частині спірних правовідносин неконституційними не визнавалися.

Посилаючись на  ст. 63 Закону № 796, вказує, що фінансування державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не  бюджету Пенсійного фонду України.

Зазначає, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахунок величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 54 Закону № 796 , а також відсутній механізм реалізації положення даної статті.

______________________________________________________________________________________________________

Справа № 22-а-3200/2011р.                                                                 Головуючий в 1 інст. Котик Л.О.

                                                                                     Суддя-доповідач Боймиструк С.В.

Вказує на пропуск позивачем річного строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення судом, про що просив суд і в запереченнях на позов. Зазначає що, право звернення до негайного виконання постанови суду в частині зобов’язання перерахунку, призначення пенсії чи переводу на інший вид пенсії законом не передбачено.

З цих підстав просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області та  управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації  підлягають до частковому задоволенню, а постанова місцевого суду частковому скасуванню з ухваленням нової постанови з таких мотивів.

Як вбачається з мотивувальної частини оскарженої постанови, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що вона є постраждалою першої категорії, визнана інвалідом ІI групи внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.14-15) та відповідно до ч.4 ст. 48, ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та на пенсію, не нижчу 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров’ю.

Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації в 2007-2008 роках виплачував позивачу цю допомогу не в розмірі визначеному  зазначеним Законом –п’яти мінімальних заробітних плат щорічно, а в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562, який є значно меншим, що призвело до зменшення розміру  допомоги та порушення прав позивача .

З ухваленням Конституційним Судом України  22 травня 2008 року рішення №10-рп/2008 , яким визнано неконституційним положення  ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, зокрема до статей 48, 50, 54, 67 ЗУ “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які регулювали виплати зазначеної допомоги та пенсій, відповідач при нарахуванні та виплаті цих пенсій та допомоги на оздоровлення мав нараховувати та виплачувати пенсії і допомогу в розмірах зазначених в ст. 48, 50, 54 в їх відновленій редакції.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законами України  про бюджети на 2006 та 2007 роки дія  ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була зупинена в 2006 році та до 9 липня 2007 року, коли рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 таке зупинення було визнано неконституційним.

В 2008 році редакцію статті 48 було змінено та зазначено, що щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується  в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані не конституційними, тому ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  діє в відновленій редакції.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при визначенні розміру та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачена ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідачу в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року необхідно було керуватися нормами ст. 48 цього закону, а не згаданою постановою № 562, яка хоч і була чинною на час виплати даної допомоги, однак суперечила закону.

Виходячи з наведеного, призначення і виплата допомоги на оздоровлення повинні були здійснюватись відповідачем виходячи з її розміру, що встановлений законом, зокрема для позивача –в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.

Статтею 162 КАС України передбачена можливість захисту порушеного права в спосіб, який застосував місцевий суд - шляхом стягнення коштів з відповідача, однак з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

          Встановивши порушення відповідачем норм права, які регулюють спірні правовідносини,  суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачеві сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення допомоги в конкретних розмірах.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до переконання, що відмову УПСЗН Володимирецької РДА виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі визначеному в законі слід визнати протиправною, зобов'язавши цього відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці щорічні суми на оздоровлення за 2007-2008 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати за кожен рік з врахуванням вже виплаченої суми.

Місцевий суд вирішуючи спір в частині стягнення одноразової допомоги на оздоровлення, без будь-якого обґрунтування прийнятого рішення вийшов за межі заявлених позовних вимог та стягнув на користь позивача одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік про що позивачем і не заявлялось.

За таких обставин, колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки допущене судом першої інстанції порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.4 ст. 54 (в відновленій редакції) ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІI групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 (в відновленій редакції) зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІI групи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно ч.3 ст.67 (в відновленій редакції) згаданого Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому у районі  виплачував позивачу  державну та додаткову пенсію в розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 та від 28 травня  2008 року № 530, які  були меншими за розмір пенсії, визначений зазначеними нормами Закону, а тому пенсії позивачу підлягають перерахунку та виплаті з врахуванням вже виплачених сум, в зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50, 54 Закону  796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, необхідно зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової за шкоди заподіяну здоров’ю позивачу відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести виплату недоплаченої пенсії.

Покликання апелянтів на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

На застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, як було передбачено ст.100 КАС (в редакції до 30.07.2010 року) відповідач –УПСЗН Володимирецької РДА  не наполягав, а наполягав лиш відповідач УПФУ в Володимирецькому у районі, тому колегія суддів вважає за можливе застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 заявлених саме до цього відповідача.

Посилання ОСОБА_1 в позові на п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена норма вказує, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.  Позивач оспорювала розмір нарахування і виплати пенсії, а не зверталася з позовом про  відшкодування шкоди завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.  

 При поданні позову ОСОБА_1 пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачений ч.2 ст. 99 КАС України який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.

Про порушення своїх прав  ОСОБА_1 мала дізнатись з часу  неотримання пенсії  у розмірах встановлених ст..50, 54 Закону № 796, після ухвалення Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року та  від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом ) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Цю обставину  місцевий суд  належним чином не дослідив та процесуальне рішення щодо його поновлення чи застосування наслідків пропуску строку відповідно до ст.100 КАС України не прийняв.

Будь-яких поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не наведено.

Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає  без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

Враховуючи наведене та дату звернення позивача до суду (09.03.2010 року), колегія суддів прийшла до висновку про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону № 796  за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 8 березня 2009 року включно. За період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно місцевим судом відмовлено.

Постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалась, тому не була предметом апеляційного розгляду.

 Посилання апелянта на неправильне звернення місцевим судом постанови  до негайного виконання не заслуговують на увагу, оскільки на суд такий обов’язок покладено п.1ч.1 ст.256 КАС України.          

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку,  що оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права постанова місцевого суду  підлягає  частковому скасуванню із ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову та застосування наслідків пропущення строків звернення з позовом до суду.

          Керуючись ст.ст. 100, 197, п.3 та 4  ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202,  ст.207 , 254  КАС України, колегія суддів,

             ПОСТАНОВИЛА :

           Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області та Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації задовольнити частково.

 Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 1 квітня 2010 року у справі № 2-а-181/10 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки та пенсій за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 8 березня 2009 року включно - скасувати та прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 за 2007-2008 роки щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти   мінімальних заробітних плат передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням проведених за цей період виплат.

Визнати протиправною відмову та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок  та виплату пенсій  ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру державної (основної) пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75 % від мінімальної пенсії за віком за період, починаючи з 9 березня 2009 року по 1 квітня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням проведених виплат у цей період. час виплат.

 Позов ОСОБА_1 про нарахування та виплату державної та додаткової пенсій відповідно до ст.50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 8 березня 2009 року включно - залишити без розгляду.

У іншій частині постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 1 квітня 2010 року у справі № 2-а-181/10 залишити без змін.

Постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

Судді: