ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2008 р. | № 7/40 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Бакуліної С.В., |
Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі СГТОВ) ім.Фрунзе |
на постанову | від 06.12.2007 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 7/40 Кіровоградської області |
за позовом | Фермерського господарства “Цибулькове” |
до | СГТОВ ім.Фрунзе |
про | стягнення 160 144,09 грн. |
за зустрічним позовом | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Фрунзе |
до | Фермерського господарства “Цибулькове” |
про | визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2004р. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Бірюков А.О. (довіреність від 24.07.2007р. б/н) |
від відповідача: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В.В.) від 11.09.2007 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Крутовських В.І., судді –Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) від 06.12.2007 року, у справі № 7/40 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю; стягнуто з СГТОВ ім. Фрунзе на користь ФГ “Цибулькове” заборгованість в сумі 160 144,09 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 601,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
В касаційній скарзі СГТОВ ім. Фрунзе просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ч.4 ст.692, ст.203, ч.3 ст.92, ч.1 ст.241 ЦК України, ч.2 ст.34 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 160 144,09 грн. посилаючись на невиконання останнім зобов’язань за договором купівлі-продажу пшениці 4 та 5 класу від 27.12.2004 року.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним. Зазначав, що СГТОВ ім.Фрунзе вважає договір від 27.12.2004 року таким, що вчинений неправомірно (з порушенням норм цивільного законодавства), із перевищенням повноважень, наданих керівнику підприємства, з метою, що суперечить цілям діяльності товариства і носить ознаки фіктивності; вважає цю угоду укладеною в результаті зловмисної домовленості однієї сторони (Дьяченко В.І. ФГ “Цибулькове”) з другою стороною (СГТОВ ім. Фрунзе). Позов обґрунтовано посиланням на пункти 2, 5 ст.203, ч.1 ст.241 ЦК України (т.1 а.с.49-52). В уточненні до зустрічного позову СГТОВ ім. Фрунзе уточнив обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, та просив визнати фіктивний правочин недійсним (т.1 а.с.75-79).
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди виходили із того, що по-перше, вимоги позивача за первісним позовом про оплату відповідачем за первісним позовом отриманого товару є правомірними у зв’язку з наявністю в матеріалах справи документів, які підтверджують отримання відповідачем товару, і відсутністю доказів його (товару) оплати. По-друге, вимоги відповідача за первісним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2004 року, який нібито вчинено в результаті зловмисної домовленості представника СГТОВ ім. Фрунзе з іншою стороною ФГ “Цибулькове”, матеріалами справи не підтверджуються. За висновком суду невиконання або неналежне виконання однією із сторін правочину свого зобов’язання не є підставою для визнання договору фіктивним, оскільки вказане не свідчить про відсутність у сторін наміру створення правових наслідків на момент укладення цього договору. Умовами спірного договору купівлі-продажу не визначено в якому порядку має здійснюватись фактична поставка товару, а тому відсутність у продавця товарно-транспортних накладних або інших доказів перевезення вказаного у договорі товару, не спростовує факт його передачі продавцем та отримання покупцем. Поряд з цим, при неодноразовій перевірці органами внутрішніх справ повідомлення голови СГТОВ ім. Фрунзе про наявність у діях колишніх посадових осіб даного товариства, у тому числі колишнього керівника, ознак кримінального діяння при укладенні низки угод, у т.ч. при оформленні договору купівлі-продажу від 27.12.2004 року та при оформленні пов’язаних з договором документів - ознак злочину не виявлено. Місцевий господарський суд в частині вимог щодо визнання договору недійсним з підстав його укладення представником з перевищенням повноважень зазначив, що в матеріалах справи наявні докази наступного схвалення юридичною особою відповідача за первісним позовом укладеної угоди (ч.2 ст.241 ЦК України).
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст.43 ГПК України, з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Застосовуючи ч.2 ст.241 ЦК України та посилаючись на схвалення угоди СГТОВ ім. Фрунзе судом першої інстанції встановлено факт вчинення дій по прийняттю виконання за спірним договором: видано довіреність на отримання товару за найменуванням і в кількості обумовленій договором та уповноваженою особою прийнято товар, про що підписано накладні №7 та №8 від 27.12.2004 року. Апеляційний суд також дійшов висновку щодо визнання виконаним спірного договору з боку позивача, оскільки отримання відповідачем пшениці підтверджується журналом складського заліку матеріалів, копія якого є в матеріалах справи; також факт отримання пшениці підтверджується книгою складського обліку, яка була надана позивачем та журналом складського обліку відповідача (в книзі відповідача помилково вказана 28 990, тобто відсутня одна дев’ятка), згідно яких вбачається, що відповідач отримав товар у кількості 289990 кг. (т.2 а.с.9;21).
Заперечуючи первісний позов та обґрунтовуючи зустрічний, відповідач посилався на факт відсутності доказів фактичного виконання угоди жодною із сторін, що він обґрунтовував відсутністю достовірних належних доказів реального виконання угоди в частині передачі пшениці позивачем відповідачу. Так, він зазначав про відсутність у оцінених судом довіреності та накладних даних стосовно того, що вони видані саме за спірним договором: відсутність відомостей видачі довіреності саме за спірним договором (т.1 а.с.17); посилання в накладних на призначення в рахунок розрахунку (т.1 а.с.15, 16). Також відповідач звертав увагу суду, що в копіях накладних, наданих та засвідчених ним з оригіналу, відсутні підписи особи, яка відпустила товар та бухгалтера (т.1 а.с.80, 81). Касаційна інстанція звертає увагу, що за таких обставин, коли сторони надають копії документів, які містять розбіжності у змісті, суди мали витребувати у сторін оригінали накладних та дати встановленим обставинам відповідну оцінку.
Враховуючи, що відповідач за первісним позовом заперечує факт визнання угоди конклюдентними діями саме СГТОВ ім. Фрунзе, посилаючись на видачу довіреності на отримання пшениці особою, яка діяла з перевищенням повноважень, суди мали встановити дійсні обставини щодо прийняття (належного оприбуткування) відпущеної позивачем кількості пшениці саме відповідачем, а не особою, якій видано довіреність представником відповідача, який діяв з перевищенням повноважень, із зазначенням способу транспортування (з документальним підтвердженням), переоформлення по зерносховищу (за умови, якщо воно використовувалося спільно сторонами). За наведених обставин з’ясуванню підлягає і те, яким чином відповідач розпорядився придбаною пшеницею (з підтвердженням документально).
Колегія суддів знаходить таким, що ґрунтується на припущенні, висновок щодо підтвердження факту оприбуткування відповідачем саме пшениці у проданій кількості, оскільки посилання на помилку в журналі складського обліку будь-якими доказами не вмотивоване.
Не дано судами оцінки і даним акта звірки розрахунків (т.1 а.с.20), відповідно до якого розмір боргу відповідача перед позивачем становить 160 144,09 грн., при тому, що ціна угоди по якій відповідач повністю не здійснив розрахунків з позивачем 162 469,60 грн.
Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що від імені відповідача, СГТОВ ім. Фрунзе, в угоді купівлі-продажу від 27.12.2004 року як представник діяв директор Цибулько М.Я. Ця ж особа, як голова ФГ “Цибулькове”, мала право діяти без доручення як представник позивача (за виданим ним дорученням виконання своїх обов’язків він доручив члену господарства Дьяченко В.І.) (т.1 а.с.13 пункти 8.1., 8.2. Статут ФГ “Цибулькове”). Отже, Цибулько М.Я. виступав одночасно представником обох сторін договору купівлі-продажу, оскільки він лише передоручив виконання своїх обов’язків як представника юридичної особи іншій особі. Не зважаючи на те, що СГТОВ ім. Фрунзе не заявляв таких підстав визнання угоди недійсною як суперечність її змісту ЦК України (ч.1 ст.203 ЦК України), суд, встановивши дійсні обставини щодо укладення цієї угоди, мав право по п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнати недійсним пов’язаний з предметом первісного позову договір, який суперечить законодавству.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Фрунзе на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року у справі № 7/40 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2007 року у справі № 7/40 –скасувати.
Справу № 7/40 направити до Господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |