Справа № 2-а-3713/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

  "05" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді                    Піхур О.В.

за участю секретаря -                    Даниленко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що є "дитиною війни"  згідно положень ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  Зупинення дії та внесення змін до вищенаведеної статті Закону визнане рішеннями Конституційного Суду України від 09.07. 2007 р., та 22.05.2008 р. неконституційними. Просив зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити кошти як дитині війни в повному обсязі з 09.07.2007 року та сплачувати її в подальшому, стягнути судові витрати.

Сторони в судове засідання не з’явилися, надали до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи за їх відсутності, а тому за таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу  на підставі наявних у ній доказів.

До судового засідання представник відповідача надав суду заперечення проти позову, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України на відповідний рік, який затверджує Верховна Рада України, разом з тим статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пунктом 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»було зупинено на 2006 - 2008 роки дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Також зазначила, що Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  яким визнано неконституційними, зокрема положення пункту 12 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008,  яким визнано неконституційними, зокрема положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»не мають зворотної дії в часі, а тому зазначені положення Закону якими зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність з моменту прийняття вказаних Рішень.З 22.05.2008р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в якій зазначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 1 липня –48,20 грн. та з 1 жовтня –49,80 грн.  Крім того представник відповідача зазначив, що з січня 2008 року позивачу виплачується надбавка до пенсії, як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повно, об’єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України  та якій на час закінчення Другої Світової Війни було менше 18 років.  

Позивач є дитиною війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», що не заперечується представником відповідача і до нього повинні застосовуватись всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний статус дітей війни» в тому числі і право на отримання підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 зазначеного Закону.   

На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Разом з тим сторонами підтверджено, що з 01.01.2008 р. позивач отримував підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" врегульований шляхом внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод  і практику Європейського суду як джерело права.

В своєму рішенні, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення нарахувань та виплат  доплат до пенсій не береться судом до уваги, оскільки відсутність коштів не може бути підставою для невиконання зобов’язань  передбачених законодавством.

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі №1-29/2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року.

За таких обставин, надбавка, передбачена статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), підлягала виплаті у період з 22 травня 2008 року.

Суд також звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативно-правовим актом, який в ієрархії нормативно-правових актів займає нижче місце, ніж закони України. Суд вважає, що при визначенні розміру щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни позивачу, виходячи з положень Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених в його рішеннях, повинні застосовуватися норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).

Згідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 27.07.2011 року. За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, за період з 09.07.2007 року до 27.01.2011 року, а тому ухвалою суду від 05.10.2011р. позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.

Відповідно до п.7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011р. прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України  на 2011 рік"  доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Установити,  що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб" застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".

Згідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набула чинності 23.07.2011р. установлено,  що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія  Законів  України "Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального   захисту" та "Про  жертви  нацистських переслідувань") до пенсії  або  щомісячного  довічного грошового   утримання   чи   державної   соціальної  допомоги,  що виплачується замість  пенсії,  підвищення  проводиться  у  розмірі 49,8 гривні.

А тому, позовні вимоги позивача за період з 23.07.2011 року не підлягають задоволенню.

Щодо зобов'язання відповідача вчиняти дії на майбутнє, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки на даний час не встановлено, чи будуть в подальшому порушуватись права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням встановленого строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 99, 100,104, 158-163, 167, 185, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України,  ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,  п.7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011р., п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», суд-

  ПОСТАНОВИВ:

  Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни –задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 27.01.2011  року по 22.07.2011 року  - протиправною.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни з 27.01.2011  року по 22.07.2011 року, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням щомісячних виплат - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, які здійснювались ОСОБА_1, як дитині війни.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Негайно виконується постанова суду про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя