ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.01.2008 року Справа № 4/182
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
за участю прокурора Смирнов О.О., посвідчення від 01.04.2002 № 959
та представників сторін:
від позивача Вакуленко О.М., дов. від 13.02.2007 № 2/836
від відповідача Кініченко Б.В., дов. від 23.11.2007 № 4/4
Сторчевой О.М., дов. від 20.03.2007 № 2
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Краснодонвугілля”, м. Краснодон
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 01.11.2007
у справі № 4/182 (суддя –Батюк Г.М.)
за позовом Прокурора м. Краснодону Луганської області в
інтересах держави в особі Державного комітету
України з державного матеріального резерву,
м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Краснодонвугілля”, м. Краснодон
Луганської області
про стягнення 629239 грн. 02 коп.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 24.01.2008, о 12 год. 00 хв.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 28.11.2007
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Краснодону в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі –Держкомрезерв України) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля” (далі –ВАТ „Краснодонвугілля”) про зобов’язання відповідача повернути до державного матеріального резерву самовільно використані матеріальні цінності, а саме: сталь крупносортна –2,33 тон, скріплення до рейок –33, 121 тон, канат сталевий –30,293 тон, костилі колійні –1,8 тон, труби нафтопровідні електрозваренні –117,584 тон, труби водогазопровідні –64,756 тон, стрічка транспортерна –1,5184 тон на загальну суму 629239 грн. 02 коп.
Заявою від 07.06.2007 № 2/3207, яка підтримана прокурором, Держкомрезерв України уточнив та змінив позовні вимоги та заявив вимоги про зобов’язання ВАТ „Краснодонвугілля” повернути до державного матеріального резерву самовільно використані матеріальні цінності на суму 1 565 874 грн. 28 коп. та про стягнення з ВАТ „Краснодонвугілля” до Державного бюджету України штрафу у розмірі 1 565 874 грн. 28 коп. та пені в сумі 18 962 грн. 09 коп.
Згідно вказаної заяви відповідачем самовільно використані наступні матеріальні цінності мобілізаційного резерву:
1. Сталь крупносортна –2,33 тон;
2. Канати сталеві –30,293 тон;
3. Труби нафтопровідні електрозваренні –117,584 тон;
4. Труби зварні водогазопровідні –64,756 тон;
5. Стрічка транспортерна армована металевим тросом –1,5184 тис. м;
6. Труби вентиляційні –0,200 тис. м;
7. Бронекабель –4,574 км;
8. Кабелі шлангові і врубові –10,864 км., всього на суму 1 565 874 грн. 28 коп.
Заявою від 10.09.2007 б/н, яка також підтримана прокурором, Держкомрезерв України зменшив розмір позовних вимог та просив суд:
- зобов’язати ВАТ „Краснодонвугілля” повернути до державного матеріального резерву наступні матеріальні цінності:
1. Бронекабель –0,138 км;
2. Кабелі шлангові і врубові –0,535 км;
3. Канати сталеві (трос)–22,956 тон;
4. Сталь крупносортна –2,33 тон;
5. Стрічка транспортерна армована металевим тросом –1,5184 тис. м;
6. Труби вентиляційні –0,2 тис. м;
7. Труби зварні водогазопровідні –64,756 тон;
8. Труби нафтопровідні електрозваренні –117,584 тон, всього на суму 1 325 077 грн. 48 коп.
- стягнути з ВАТ „Краснодонвугілля” до Державного бюджету України штраф у розмірі 1 565 874 грн. 28 коп. та пеню в сумі 18 962 грн. 09 коп.
Рішенням місцевого господарського суду від 01.11.2007 позов задоволений у повному обсязі.
Мотивоване дане рішення підтвердженням за матеріалами справи зобов’язань відповідача по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення штрафу та пені, положеннями п. 6 ст. 268, ст. ст. 526, 937 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, п. п. 10, 16 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” від 24.01.1997 № 51/97-ВР, п. 21 „Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (далі –Порядок), Указу Президента України „Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України” від 14.11.1995 № 1039/95, постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96 „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберігання яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)”, листа Міністерства економіки України від 28.10.2001 № 53-19/108, актом перевірки Контрольно-ревізійного відділу Держкомрезерву України від 11.05.2007.
Судом першої інстанції не прийняті до уваги ствердження відповідача про й неврегульованість чинним законодавством України питання про його правонаступництво відносно зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву при зміні форми власності, оскільки згідно з Указом Президента України „Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України” від 14.11.1995 № 1039/95 підприємства, установи, організації всіх форм власності у разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості повинні виконувати раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
За висновком суду першої інстанції ВАТ „Краснодонвугілля” підтвердило свої зобов’язання щодо збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, надіславши на адресу позивача довідку і звіт за формою 15 мр та лист від 12.02.2007 вих. № 15/13.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу від 15.11.2007, із доповненнями до неї від 17.12.2007 № 12/1028, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
За твердженням скаржника місцевим господарським судом не в повному обсязі з’ясовані обставини відносно відповідального зберігача матеріального резерву, оскільки в період з 1988 по 2004 виробниче об’єднання „Краснодонвугілля” перетерпіло ряд реорганізацій, які припускали правонаступництво знов створених підприємств. Як зазначає скаржник він не є правонаступником виробничого об’єднання „Краснодонвугілля”, матеріальні цінності мобілізаційного резерву йому не передавалися. За доводами відповідача обов’язок по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву залишився за Відкритим акціонерним товариством „Державна холдінгова компанія „Краснодонвугілля” (далі –ВАТ „ДХК „Краснодонвугілля”), до якого позивачем були заявлені майнові вимоги по справі № 20/11б про банкрутство цього товариства.
Застосування судом норм Указу Президента України „Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України” відповідач вважає необґрунтованим. Посилання місцевого господарського суду на лист від 12.02.2007 № 15/13 та довідку за формою № 15мр у докази виникнення зобов’язань відповідача перед позивачем, на думку ВАТ „Краснодонвугілля”, протирічить вимогам нормативних актів, які регулюють відношення по передачі та зберіганню матеріальних цінностей.
За доводами відповідача, посилання суду на положення п. 5 ст. 4 Закону України „Про державний матеріальний резерв”, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність договірних відношень між позивачем та відповідачем, не обґрунтовані, оскільки відсутні істотні умови договору, передбачені розділом 52 Цивільного кодексу України щодо розміру оплати за послуги по зберіганню.
Не погоджується також скаржник і з розміром стягненої з нього суми державного мита.
Прокурор м. Краснодону Луганської області, прокурор, який приймав участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, та позивач доводи скаржника оспорюють, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважають законним і обґрунтованим та просять залишити його без змін.
У підтвердження того, що саме відповідач є зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивач посилається на лист відповідача від 12.02.2007 та звіти по формі 12 мр, 15 мр, 16 мр, 17 мр за 2004, 2005 та 2006 роки, які з пояснень позивача містять перелік та кількість матеріальних цінностей, які відпущені за розпорядженням керівника ВАТ „Краснодонвугілля”, підписані та скріплені печаткою цього підприємства.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав прокурора та представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги Держкомрезерву України місцевий господарський суд виходив з того, що ВАТ „Краснодонвугілля” як відповідальний зберігач матеріальних цінностей мобілізаційного резерву допустив самовільне відчуження матеріальних цінностей, що є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до Закону України „Про державний матеріальний резерв”.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.
У підтвердження закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до відповідача позивач за заявою про уточнення та зміну позовних вимог від 07.06.2007 посилається на номенклатуру накопичення матеріальних цінностей, що затверджена наказом Ворошиловградського державного виробничого об’єднання вугільної промисловості від 23.06.1988 № 3сс «Про номенклатуру, розміри і строки накопичення матеріальних цінностей в мобілізаційному резерві на 1986 розрахунковий рік»(далі –наказ від 23.06.1988 № 3сс), відповідно до якої, за твердженням позивача, відповідачу було встановлено мобілізаційне завдання.
Вказані посилання позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки номенклатура накопичення є державним замовленням та не може свідчить про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей.
Відповідно до п. 10 Порядку матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акту про їх прийняття, розміщення на місце постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
Аналогічна норма містилася й у Положенні про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.1969, що діяла на момент затвердження номенклатури матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Відповідний акт про закладення ВАТ «Краснодонвугілля»матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем не наданий. Згідно акту перевірки від 11.05.2007, що складений Контрольно-ревізійним відділом Східного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України та на який також посилається позивач, облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ВАТ «Краснодонвугілля»не ведеться.
Відповідно до номенклатури матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підлягають накопиченню на підприємствах державного виробничого об’єднання «Ворошиловграддержвуглепром», яка затверджена наказом від 23.06.1988 № 3сс та пояснень сторін, зберігачем цінностей мобілізаційного резерву зазначено виробниче об’єднання «Краснодонвугілля». У зв’язку з реорганізацією вказаного підприємства його правонаступником стало ВАТ „ДХК «Краснодонвугілля».
Згідно наказу Міністерства палива і енергетики України від 23.01.2003 № 20 ВАТ „ДХК „Краснодонвугілля” та зазначені у цьому наказі державні відкриті акціонерні товариства (ДВАТ) та інші підприємства реорганізовані шляхом їх злиття. Наказом Міністерства палива та енергетики від 08.07.2003 № 353 «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго від 23.01.2003 № 20 ДВАТ та інші підприємства виділені зі складу ВАТ „ДХК „Краснодонвугілля” та шляхом їх злиття реорганізовані. На їх базі створено Державне підприємство «Краснодонвугілля»(далі –ДП „Краснодонвугілля”).
ВАТ «Краснодонвугілля»створено шляхом перетворення ДП „Краснодонвугілля” згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 08.06.2004 № 289. Отже, на час звернення позивача з позовом та на теперішній час існують самостійні підприємства: ВАТ „ДХК «Краснодонвугілля»та ВАТ «Краснодонвугілля».
Докази передачі ВАТ «Краснодонвугілля»зобов’язань по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, їх кількості та найменування матеріали справи не містять.
Висновок суду першої інстанції стосовно того, що ВАТ «Краснодонвугілля»є правонаступником відносно зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в силу вимог Указу Президента України від 14.11.1995 № 1039/95 «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України», згідно якого підприємства, установи і організації всіх форм власності у разі зміни форми власності, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості, виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання, здійснений без врахування матеріалів справи та за відсутністю доказів визначення ВАТ «Краснодонвугілля» мобілізаційного завдання, тому є необґрунтованим.
Загальні положення про зберігання регулюються параграфом 1 глави 66 Цивільного кодексу України. Згідно положень ст. 937 та ст. 208 цього кодексу договір зберігання між юридичними особами укладається у письмовій формі.
Необхідність укладання договору на відповідальне зберігання матеріальних цінностей держрезерву передбачено і п. 4 Порядку, згідно якого розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. Договір на розміщення запасів державного резерву Держкомрезервом України з ВАТ «Краснодонвугілля»не укладений, про що зазначено і в акті Контрольно-ревізійного відділу Східного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 11.05.2007.
.Відповідно до матеріалів справи позивач звертався до господарського суду Луганської області із заявою про визнання його кредитором по справі про банкрутство ВАТ „ДХК «Краснодонвугілля», яка передана на розгляд господарського суду м. Києва, посилаючись на те, що на відповідальному зберіганні боржника знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які згідно заяви позивача прийняті ВАТ „ДХК «Краснодонвугілля» на підставі номенклатури, затвердженої наказом від 23.06.1988 № 3сс.
Доводи позивача по справі № 4/182 про те, що відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є ВАТ «Краснодонвугілля»спростовуються також і його листами від 03.02.2004 №10/2/669дск та від 04.10.2004 №10/7210, що адресовані ДХК «Краснодонвугілля»щодо розбронювання згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 № 702-р та від 04.10.2004 № 689-р матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на зберіганні ДХК «Краснодонвугілля».
За відсутністю договору Держкомрезерву України з відповідачем на відповідальне зберігання, доказів передачі ВАТ «Краснодонвугілля»у встановленому порядку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на зберігання, посилання прокурора та позивача у докази наявності у ВАТ «Краснодонвугілля»обов’язку по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та самовільного використання матеріальних цінностей на лист відповідача від 12.02.2007 № 15/13, довідку за формою № 15 мр, звіти, акт перевірки Контрольно-ревізійного відділу у м. Краснодоні та Краснодонському районі від 27.10.2005 № 160-21/77 та на акт Контрольно-ревізійного відділу Східного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 11.05.2007 не можуть бути прийняті до уваги.
З пояснень відповідача матеріальні цінності мобілізаційного резерву він зберігав безпідставно у зв’язку з необхідністю уникнення їх розграбування. Документи, що вказані прокурором та позивачем, мають лише інформаційний характер.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»самовільне відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
За недоведеністю передачі відповідачеві у встановленому порядку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на зберігання, підстав для зобов’язання по поверненню ним матеріальних цінностей та застосування до ВАТ «Краснодонвугілля»штрафних санкцій за самовільне відчуження цінностей мобілізаційного резерву не вбачається.
Враховуючи викладене судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, не відповідає обставинам справи тому підлягає скасуванню.
Судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на позивача відповідно до положень ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої стороні і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля” на рішення господарського суду Луганської області від 01.11.2007 по справі № 4/182 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 01.11.2007 по справі № 4/182 скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 00034016, на користь Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області, вул. Комсомольська, 5, ідентифікаційний код 32363486, державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 11775 грн. 57 коп.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва