Справа № 1-836/11

В И Р О К  

іменем України

"12" квітня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого –судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі БАНАС М.К., за участю державного обвинувача –прокурора КАЦЮБИ В.С., підсудного ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коритця Монастирищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 20.04.2009 року - за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі і за ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Судовим слідством Шевченківський районний суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2010 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1, знаходячись на правових підставах в салоні автомобіля „Део Ланос” (державний номер НОМЕР_1), яким керував потерпілий ОСОБА_2, помітивши на панелі між сидіннями мобільний телефон „Нокіа 6300”, який належав згаданому потерпілому, таємно викрав цей телефон, а у подальшому, коли ОСОБА_2 привіз його до визначеної адреси (АДРЕСА_2), вийшов з машини, маючи при собі телефон потерпілого, однак викраденим розпорядитися не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки в цей момент був затриманий потерпілим, який виявив відсутність власного телефону.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини, викладені вище, та при цьому пояснив, що 23.11.2010 року, приблизно о 22 годині, його за домовленістю підвозив на своєму авто ОСОБА_2, який в дорозі розмовляв по своєму мобільному телефону. Далі ОСОБА_1 пояснив, що після телефонної розмови, потерпілий поклав свій телефон на панель між сидіннями. Після цього, скориставшись тим, що ОСОБА_2 головним чином слідкував за дорогою, він непомітно заволодів цим телефоном, при цьому відразу від’єднав акумуляторну батарею від телефону, щоби у разі несподіваного вхідного дзвінка, його не було викрито, а далі, коли потерпілий підвіз його до визначеного будинку по вул. Бауманській в м. Києві, вийшовши з авто, його в цей момент затримав ОСОБА_2, оскільки виявив крадіжку свого телефону.

          За клопотанням підсудного, яке було підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому судом їм було роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

          Таким чином, оскільки ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майно, тому такі дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання, його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Також, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує те, що він має молодий вік, за місцем проживання характеризується позитивно, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, сам в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку, а потерпілий в свою чергу претензій до підсудного не заявляв, тому на думку суду є можливість не призначати ОСОБА_1 максимально суворий вид покарання, передбачений в санкції ч. 1 ст. 185 КК України, однак зважаючи на те, що підсудний, будучи вже раніше засудженим, вчинив новий умисний злочин на протязі строку випробування, в даному конкретному випадку, при обранні відповідного виду покарання, передбаченого згаданою нормою, суд не вбачає доцільним і обмежитись покаранням, яке не пов’язане з ізоляцією підсудного від суспільства.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 не відбув покарання, призначене вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2009 року, відповідно до ст. 71 КК України, суд вважає необхідним повністю приєднати невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком.  

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 332, 338, 343 КПК України,

П О С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, за якою призначити йому покарання у виді трьох місяців арешту.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України, повністю приєднати ОСОБА_1 невідбуте покарання за вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2009 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді п’яти років і трьох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 12 квітня 2011 року.

Обрати ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, взявши під варту в залі суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.