Справа № 1-842/11

В И Р О К  

іменем України

"07" вересня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого –судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі БАНАС М.К., ЗАХАРЧЕНКО Н.В., за участю державного обвинувача –прокурора КАЦЮБИ, В.С., ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, підсудних: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, громадянина України, офіційно неодруженого, з професійно-технічною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України, такого, що не має судимості,

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Бушево Рокитнянського району Київської області, українця, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 11 серпня 2008 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

та

ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Краснодар, Російської Федерації, росіянки, громадянки України, вдови, з професійно-технічною освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до ст. 89 КК України, такої, що не має судимості,

кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.

.

Шевченківський районний суд м. Києва, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

5 грудня 2010 року, близько 13 години, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14, переслідуючи мету заволодіти чужим майном шляхом обману, попередньо домовившись про це і розподіливши між собою відповідні ролі, тобто за попередньою змовою групою осіб, вчинили закінчений замах на шахрайство за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4, розробивши план, з яким у подальшому ознайомив ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які погодилися на визначені ним ролі, знаючи, що у під’їзді будинку №14 по вул. Артема в м. Києві є два окремі виходи, один з яких був у напрямку внутрішнього двору, на початку грудня 2010 року замовив в Інтернет-магазині побутову техніку (два телевізора марки Bravia KDL-40 LX 900», телевізор марки Bravia KDL-46 LX 900»та телевізійну стійки марки »), що належала ПП «ОСОБА_3», яку мали привезти за вказаною адресою. Далі, 5 грудня цього ж року, близько 13 години, після доставки техніки і занесення її (телевізора марки Bravia KDL-40 LX 900», телевізора марки  Bravia KDL-46 LX 900»та телевізійної стійки марки ») до вказаного під’їзду вантажниками, найнятими ОСОБА_4 раніше, і які не були обізнані про протиправні цілі підсудних, ОСОБА_6, в рамках попередньо визначеної їй ролі, а саме видаючи себе за дружину замовника товарів, тобто ОСОБА_4, почала відволікати увагу особи, яка привезла техніку, тим самим забезпечуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можливість через інший вихід з під’їзду вказаного будинку завантажити згадану техніку до автомобіля, на якому вони приїхали. З цією метою ОСОБА_6, спілкуючись перед під’їздом з особою, яка доставила товар щодо умов оплати, попросила останнього розпакувати для огляду коробку з телевізором, який не був занесений до під’їзду, а після цього попросила цю особу знову запакувати вказану коробку, у зв’язку із чим останній пішов до своєї машини за скотчем. Скориставшись даним фактом, ОСОБА_6 зачинила двері під’їзду за допомогою металевого прута та через інший вихід з під’їзду залишила місце вчинення злочину, при цьому в цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 почали швидко виносити техніку (телевізор марки Bravia KDL-40 LX 900», вартістю 18 720 грн, телевізор марки Bravia KDL-46 LX 900», вартістю 22 800 грн. та телевізійну стійку марки », вартістю 3456 грн.) через інший вихід з під’їзду та завантажувати її до машини, яка стояла у внутрішньому дворі цього будинку. Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при спробі виїхати з двору будинку були затримані працівниками міліції, а техніка, загальною вартістю 44 976 грн., якою підсудні намагались заволодіти шахрайським шляхом, була у них вилучена.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, при цьому пояснив, що в перших числах грудня 2010 року, зустрівшись з ОСОБА_6 запропонував останній заволодіти чужим майном, для чого повідомив їй розроблений ним план, який полягав у наступному. Він замовляє в Інтернет-магазині побутову техніку, яку привезуть за визначеною адресою, де він спільно з іншою особою –ОСОБА_5, у час коли вона буде відволікати увагу тих, хто привезе техніку, представляючись його дружиною, завантажать цей товар до іншого автомобіля та зникнуть з місця вчинення злочину, на що ОСОБА_6 та ОСОБА_5, якому він також у подальшому запропонував участь у даному заході, погодились. Далі ОСОБА_4 пояснив, що 5 грудня 2010 року, попередньо замовивши відповідну техніку, а саме два телевізори марки «Sony Bravia KDL-40 LX 900», телевізор марки Bravia KDL-46 LX 900»та телевізійну стійку марки a»в Інтернет-магазині з доставкою, він приїхав разом з ОСОБА_5 та іншою особою, яка не була повідомлена про їх протиправні наміри, до будинку №14 по вул. Артема в м. Києві, тобто адресою доставки, що була обрана ним раніше, оскільки під’їзд цього будинку мав два виходи, один з яких виходив у двір. Як показав далі підсудний ОСОБА_4, ОСОБА_6 в межах визначеної їй ролі, зустріла вантажників і особу, яка привезла замовлену техніку, і у подальшому ОСОБА_6 почала відволікати увагу даної особи, спілкуючись з останнім біля входу в під’їзд, а він разом з ОСОБА_5 чекали відповідного сигналу від ОСОБА_6 на винос техніки, що вже знаходилась в самому під’їзді, куди її занесли найняті ним раніше вантажники, при цьому намагаючись у відповідний момент винести з ОСОБА_5 дану техніку до машини, ОСОБА_6 сказали їм, що це ще зарано робити, і треба ще почекати, коли вона остаточно задурить голову кур’єру. Далі ОСОБА_6 сказала, що вона зараз знову вийде з під’їзду до кур’єра, і приблизно через п’ять хвилин треба буде техніку вантажити до автомобіля, що вони з ОСОБА_5 і зробили, при цьому завантажуючи її, він побачив, що ОСОБА_6 швидкою ходою почала виходити з під’їзду у внутрішній двір. Завантаживши техніку, що перебувала в під’їзді, вони почали виїжджати з двору, однак в цей момент були затримані працівниками міліції.

Підсудна ОСОБА_6 свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнала та при цьому пояснила, що на початку грудня 2010 року їй подзвонив ОСОБА_4, який повідомив, що може запропонувати їй роботу, яка полягала у тому, що він перепродає побутову техніку, а вона повинна шукати клієнтів, на що остання погодилась. Далі ОСОБА_4 запитав, чи зможе вона 5 грудня приїхати на Нестерівський провулок, де він пояснить, яка буде робота. Приїхавши за вказаною адресою, близько 12 години, вона побачила, що у двір заїхала інша машина, з якої вийшов ОСОБА_4 та підійшовши до неї, сказав, що зараз повинні привезти телевізори та кріплення для них і щоби вона зустріла машину, що привезе цей товар, при цьому ОСОБА_4 також дав їй гроші для передачі вантажникам та мобільний телефон для переговорів. Далі ОСОБА_4 пояснив, що привезений товар слід занести до під’їзду, і щоби вона це проконтролювала, оскільки у подальшому цю техніку їй необхідно буде запропонувати іншій особі, яка проживає в цьому будинку. Після цього ОСОБА_4 поїхав за грошима, а вона вийшла з під’їзду та побачила двох осіб, які були вантажниками і приїхали по замовленню ОСОБА_4. Вона передала їм гроші, що дав їй ОСОБА_4, а пізніше, приблизно о 13 годині привезли техніку, яку згадані вантажники за її вказівкою почали заносити до під’їзду. Далі ОСОБА_6 пояснила, що кур’єр, який доставив техніку просив її розрахуватися, на що вона сказала, що гроші зараз привезуть. Потім вона попросила відкрити для огляду одну коробку з-під телевізора, що кур’єр перед під’їздом і зробив, після чого вона попросила знову заклеїти вказану коробку, а після того, як цей кур’єр пішов до своєї машини за скотчем, вона відразу зайшла в під’їзд, оскільки було холодно на вулиці. В цей момент до неї в під’їзді підійшов ОСОБА_4 та сказав, що вона може їхати, і вона поїхала звідти.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому також не визнав і при цьому показав, що на початку грудня 2010 року ОСОБА_4, з яким він познайомився раніше, запропонував йому роботу вантажником. Зустрівшись з ним зранку 5 грудня цього ж року, вони поїхали до знайомого ОСОБА_4, який на своєму автомобілі допоміг би перевезти речі. У подальшому, близько 12 години, він з ОСОБА_4 та іншою особою на автомобілі останнього приїхали у внутрішній двір будинку за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14. Вийшовши з автомобіля, він залишився на вулиці біля під’їзду, а ОСОБА_4 зайшов у вказаний під’їзд, звідки приблизно через 10 хвилин вийшов з ОСОБА_6, з якою щось обговорював. Потім він з ОСОБА_4 зайшов до під’їзду, де побачив під стіною картонні коробки з технікою, які ОСОБА_4 сказав вантажити до машини, однак в цей момент підійшла ОСОБА_6 та сказала, що вантажити ці коробки ще рано, і треба ще зачекати, а тому він вийшов з під’їзду на вулицю. Через незначний час ОСОБА_4 сказав йому, що необхідно швидко вантажити коробки до машини, що він з ним і почали робити. Завантаживши в машину коробки, що стояли в під’їзді, вони намагались виїхати з двору будинку, однак дорогу їм перегородив інший автомобіль, з якого вийшли працівники міліції та затримали його, ОСОБА_4 та водія.

Крім того, підсудний ОСОБА_5 також показав, що весь час, коли він чекав на вулиці вказівки ОСОБА_4 на завантаження в машину коробок з технікою, він бачив, як ОСОБА_6 заходила і виходила з цього під’їзду, при цьому розмовляючи то з ОСОБА_4, то по телефону, а коли він з ОСОБА_4 почали виносити згадані коробки з під’їзду, ОСОБА_6 покинула двір вказаного будинку і поїхала у невідомому напрямку.

Незважаючи на визнання ОСОБА_4 своєї вини у скоєному злочині, і повністю заперечення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні злочину –провинна всіх підсудних у вчиненому протиправному діянні повністю знайшла своє підтвердження в ході дослідження в судовому засіданні усієї сукупності доказів по даній справі.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в суді показав, що він займається продажем побутової техніки через мережу Інтернет, де розмістив відповідні оголошення та свій робочий телефон. Далі ОСОБА_3 пояснив, що 3 грудня 2010 року, близько обіду, до нього подзвонила особа, яка замовила техніку, а саме три телевізори «Соні»та телевізійну стійку, з доставкою цієї техніки за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14, офіс 3. Побоюючись, що дане замовлення може бути пов’язане з протиправними намірами щодо заволодіння даної техніки, що мало місце в його роботі раніше, він повідомив про вказане підозріле замовлення до міліції. У подальшому, особа, яка здійснила замовлення даного товару домовилась з ним про те, що вказану техніку слід доставити за згаданою адресою 5 грудня цього ж року о 13 годині. В цей день, як далі пояснив потерпілий, він передзвонив своєму водію ОСОБА_10 та доручив останньому доставити замовлену техніку за визначеною адресою. Після цього він передзвонив особі, яка замовила товар та повідомив, що о 13 годині відбудеться доставка. Пізніше в цей же день, як показав ОСОБА_3, йому стало відомо зі слів водія ОСОБА_10, що доставивши товар на місце, невідомі особи намагались незаконно заволодіти цією технікою, однак вчасно були затримані працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_10, який працює водієм-курєром в ПП «ОСОБА_3», в судовому засіданні показав, що 5 грудня 2010 року, у першій половині дня йому подзвонив його керівник ОСОБА_3 та повідомив, що на 13 годину цього ж дня йому необхідно доставити відповідну техніку, яку замовила окрема особа за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14. Взявши в офісі замовлену техніку, а саме три телевізори «Соні»та телевізійну стойку, він у вказаний час приїхав за згаданою адресою, де передзвонив особі, яка замовила цю техніку, і повідомив, що він вже на місце, а вказана особа, відповіла, що до нього зараз підійде його дружина з вантажниками та розрахується за товар. Через незначний час до нього підійшла ОСОБА_6 у супроводі двох вантажників та сказала, що вона прийме привезену ним техніку, і попросила вказаних вантажників занести цю техніку до під’їзду та поставити біля ліфту, що вони і почали робити. Чекаючи оплату замовленої техніки, він не дозволив занести у під’їзд останній телевізор, після чого ОСОБА_6 попросила для перевірки розпакувати цю коробку з телевізором, яка стояла біля входу в під’їзд, а після того, як коробка була розпакована, попросила заклеїти її скотчем, для чого він пішов до своєї машини. В той час, коли він підійшов до машини за скотчем, то почув, як зачинились двері в під’їзд, при цьому ОСОБА_6 вже не було. Підійшовши до дверей під’їзду, він виявив, що двері були зачинені, і безрезультатно намагаючись їх відкрити, він почав кричати, зрозумівши, що технікою, яка була занесена до під’їзду намагаються незаконно заволодіти.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11, кожний окремо, в суді показали, що вони є різноробочими та пропонують свої послуги шляхом поміщення оголошення з цього приводу у різних засобах масової інформації. Далі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 показали, що 5 грудня 2010 року, близько 12 години 30 хвилин, за замовленням невідомої раніше особи з приводу вантажних робіт приїхали за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14, де їх зустріла ОСОБА_6, яка зі слів замовника, була його дружиною, і яка повідомила, що зараз повинна приїхати машина з технікою, яку треба бути занести всередину під’їзду, при цьому показала конкретне місце біля стіни і виплатила наперед гроші за цю роботу. Після цього, ОСОБА_6 залишилась в під’їзді, а вони вийшли на вулицю чекати вказаний автомобіль з технікою, який приїхав близько 13 години. По приїзду автомобіля з технікою, ОСОБА_6 вийшла з під’їзду, взяла у водія, який привіз товар, якійсь документи, та сказала розвантажувати згадану техніку і заносити в під’їзд на обумовлене місце, що вони і зробили. Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 також пояснили, що вони чули як водій просив ОСОБА_6 розрахуватись за привезений товар, на що остання почала нервувати і відповіла, що зараз приїде її чоловік та повністю розрахується за дану техніку. Одночасно з цим ОСОБА_6 попросила водія розпакувати цю коробку з телевізором та оглянути його, що водій і виконав, а далі ОСОБА_6 попросила водія сходити в машину за скотчем та запакувати дану коробку. Коли водій підійшов до свого автомобіля, вони побачили, як ОСОБА_6 зайшла до під’їзду та зачинила за допомогою металевого прута двері, а водій підійшовши до цих дверей намагався їх відчинити, однак це йому не вдалося.

Свідки АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 –співробітники міліції, кожен окремо в судовому засіданні пояснили, що в рамках опрацювання оперативної інформації щодо можливого незаконного заволодіння побутовою технікою, 5 грудня 2010 року, близько обіду, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14, побачили, як окрема особа намагається відчинити двері під’їзду, які були зачинені. Далі АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 показали, що перебуваючи у дворі вказаного будинку вони побачили, як ОСОБА_6 вибігла з внутрішнього виходу з будинку, сіла в машину і уїхала, а біля іншої машини, яка стояла у дворі цього ж будинку метушилися ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які поспіхом вантажили коробки у кузов згаданого авто. Після завантаження останніми цих коробок, їх автомобіль намагався виїхати з двору, однак вони перегородили їм дорогу, після чого затримали їх для перевірки  на предмет вчинення злочину.

Свідок АДРЕСА_14 в суді показав, що зранку 5 грудня 2010 року йому додому зателефонував ОСОБА_4 та попросив за грошову винагороду допомогти перевезти окремі речі з якоїсь квартири, на що він погодився. Близько 10 години 30 хвилин в цей день, до нього додому приїхав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими він у подальшому виїхав на своєму авто на адресу: м. Київ, вул. Артема, 14. Заїхавши у двір вказаного будинку, ОСОБА_4 вийшов з машини та зайшов у під’їзд, а ОСОБА_5 вийшовши з машини, залишився на вулиці. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_4 вийшов з під’їзду з ОСОБА_6, з якою щось активно обговорював, а потім знову зайшов з нею до під’їзду. У подальшому, близько 13 години, як показав АДРЕСА_14, він побачив, як ОСОБА_4 вийшовши з під’їзду, переговорив з ОСОБА_5 та разом з останнім зайшов в під’їзд, звідки через незначний час вони почали виносити з під’їзду якійсь коробки. Далі з під’їзду швидко вийшла ОСОБА_6 і поспіхом направилась у двори інших будинків, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5, продовжували вантажити в його автомобіль ці коробки. Швидко завантаживши згадані коробки, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 поспіхом сіли в його авто, і ОСОБА_4 сказав, що необхідно терміново їхати звідси, після чого він почав виїжджати на автомобілі, проте майже відразу їм перегородив дорогу інший автомобіль, з якого вийшли співробітники міліції і затримали їх.

Відповідно до даних товарного чеку №0000000017 від 4.12.10 р. ( т. 1 а.с. 124), загальна вартість телевізора марки Bravia KDL-40 LX 900», телевізора марки Bravia KDL-46 LX 900»та телевізійної стійки марки »становить 44 976 грн.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 5.12.2010 року, в ході огляду за адресою: м. Київ, вул. Артема, 14 автомобіля марки «Fiat Scudo»(державний номер НОМЕР_1), в салоні та багажному відділенні вказаного авто виявлено дві картонні коробки з телевізорами марки «Соні»та картонну коробку з телевізійною стійкою марки «Веlla»(а.с. 74-78 т. 1).

Згідно іншого протоколу огляду місця події (а.с. 79-84 т. 1), в ході огляду під’їзду будинку за згаданою адресою, було виявлено металевий прут.

Оцінюючи вказані докази у своїй сукупності з показами потерпілого та свідків, суд приходить до переконання, що версія ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо їх непричетності до реалізації розробленого ОСОБА_4 спільного протиправного плану заволодіння побутовою технікою, не знайшла своє об’єктивне підтвердження в суді, і є лише спробою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у такий спосіб побудувати свій захист на основі власних неправдивих показів щодо штучного створення обґрунтувань присутності на місці вчинення злочину, і тим самим ввести суд у хибний бік встановлення об’єктивної істини у цій справі.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, покази підсудного ОСОБА_4 узгоджуються з показами потерпілого та свідків по даній справі, при цьому не містять у собі суттєвих протиріч, а тому суд кладе їх в основу даного вироку.

Водночас, покази ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за своїм змістом в окремих важливих деталях є непослідовними, суперечливими та такими, що не узгоджуються з дослідженими в суді доказами, в тому числі і показами потерпілого та свідків.

Так, під час досудового слідства ОСОБА_5, будучи допитаним в присутності свого захисника як обвинувачений (т. 2. а.с. 18-21) вказував, що у момент, коли він з ОСОБА_4 намагався перший раз винести техніку з під’їзду, жінка, з якою постійно спілкувався ОСОБА_4, заперечила проти цього, сказавши, поки що не виносити коробки. Даючи наступні свої покази (т. 2 а.с. 22-23) про даний факт, ОСОБА_5 вказав, що це йому сказав у під’їзді вже ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_6. В судовому засіданні ОСОБА_5 по цьому епізоду спочатку пояснив, що ОСОБА_4 сказав про те, що поки що зарано виносити коробки, проте у наступному ОСОБА_5 знову змінив свої покази в цій частині та пояснив, що саме ОСОБА_6 сказала у під’їзді в той момент, коли вони перший раз планували виносити привезений товар, що виносити коробки ще не час, і підсудний ОСОБА_4 також повністю підтвердив це в судовому засіданні. Зазначене на переконання суду, вказує на те, що ОСОБА_6 була обізнана про протиправний характер спільних з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дій, усвідомлювала їх зміст та бажала досягти відповідних наслідків. Крім того, у бік вказаного висновку, на думку суду, свідчить і наявність суперечливих показів підсудної ОСОБА_6, яка у своїх показаннях наполягала на тому, що ОСОБА_5 взагалі не бачила у під’їзді, а бачила його лише на вулиці, хоча сам ОСОБА_5, а також і ОСОБА_4 зазначили в суді, що ОСОБА_6 просила їх не поспішати виносити техніку. Суд критично ставиться і до показів ОСОБА_6 в частині, що остання не зачиняла двері під’їзду металевим прутом, оскільки такі посилання спростовуються показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які пояснили, що безпосередньо бачили як ОСОБА_6 закрила двері під’їзду за допомогою вказаного прута, а відтак така поведінка ОСОБА_6 свідчить, що вона своїми діями всіляко намагалась забезпечити сприятливі умови для підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безперешкодно винести коробки з технікою через інший вихід з під’їзду з подальшим заволодінням цього майна.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, виходячи з того, що останні розуміючи, що їх дії, які були направлені на шахрайське заволодіння майном ПП «ОСОБА_3»були викриті, свої злочинні дії не припинили, а навпаки діючи відкрито стали намагатися зникнути  з викраденим з місця вчинення злочину.

В той же час, в судовому засіданні не було встановлено відкритого характеру злочинних дій підсудних, а посилання органу досудового слідства в обвинуваченні на те, що злочинні дії останніх були викриті є поспішним, оскільки як показав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які безпосередньо виносили з під’їзду коробки з технікою, в цей момент жодних ознак того, що такі їх дії були помітними для інших осіб, або були викриті до моменту затримання працівниками міліції під час виїзду з подвір’я, вони не відчували, і тому вважали, що діють абсолютно таємно. Не спростовуються такі посилання підсудних і показами свідка ОСОБА_10, який в суді зазначив, що не бачив, як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виносили привезений ним товар з під’їзду, а щодо зазначення вказаним свідком про те, що він сильно стукав у двері під’їзду та кричав, щоби ОСОБА_6 відкрила двері та повернула товар, то, зважаючи на те, що як пояснили ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, вони не чули подібних викриків з боку входу в під’їзд, тому на думку суду, присутність останніх саме в цей момент у під’їзді носить сумнівний характер, а всі сумніви, відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь останніх, у зв’язку з чим, на переконання суду, з урахуванням і того, що в суді не було встановлено значної шкоди потерпілому, дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, слід перекваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб, вчинили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, тому такі дії останніх суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4, суд бере до уваги і визнає обставиною, яка пом’якшує покарання - його щире каяття у вчиненому злочині.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд визнає обставиною, яка обтяжує йому покарання –рецидив злочинів.

Також, призначаючи покарання підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд враховує і те, що вони за місцем проживання скарг не мають, на наркологічному та психіатричному обліку не перебувають, при цьому ОСОБА_4, а також його пристаріла мати, яка є інвалідом 3-ої групи, мають окремі проблеми зі здоров’ям. Також суд бере до уваги, що ОСОБА_4 у судовому засіданні максимально сприяв встановленню об’єктивної істини по справі, пообіцяв у майбутньому не порушувати закон та посвятити себе сім»ї, а тому суд вважає, що в даному конкретному випадку є можливість не призначати останньому максимально суворий вид покарання, передбачений в санкції ч. 2 ст. 190 КК України. В той же час, при призначенні відповідного виду покарання ОСОБА_4, суд зважає і на дані, які його характеризують у минулі періоди, в тому числі і те, що останній є особою, яка згідно положень ст. 89 КК України не має судимості, а тому суд не вбачає і підстав для призначення ОСОБА_4 і найменш суворого покарання, передбаченого у згаданій нормі закону. Що ж стосується призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідного виду покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, то враховуючи, що останні на всьому етапі як досудового слідства так і в суді, свою вину у вчиненому злочині не визнали, а й відповідно належних висновків щодо власної протиправної поведінки не зробили, навіть при тому, що ОСОБА_5 у минулому вже був засуджений за вчинення умисного злочину, а ОСОБА_6 також в силу ст. 89 КК України є особою, яка не має судимості, тому в даному випадку, на переконання суду, покарання останнім має бути пов’язане виключно з ізоляцією від суспільства.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_5 не відбув покарання, призначене вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2008 року у виді п’яти років позбавлення волі, за сукупністю вироків, відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України, суд вважає необхідним частково приєднати невідбуту ним частину покарання за вказаним вироком.

Водночас, зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_6 з приводу застосування до неї Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року, та беручи до уваги, що остання має неповнолітніх дітей і батьківських прав при цьому не позбавлена, то відповідно до ст. 1 вказаного Закону, яка передбачає, що звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, які мають на день набрання чинності цим Законом дітей, яким не виповнилося 18 років, і які не позбавлені батьківських прав, а в суді не було встановлено правових перешкод щодо застосування на даний час до ОСОБА_6 згаданого Закону, тому остання підлягає звільненню від покарання на підставі зазначеного Закону.

Речові докази по справі, а саме: телевізор Bravia KDL-40 LX 900», телевізор марки Bravia KDL-46 LX 900»та телевізійна стійка марки lla»підлягають поверненню потерпілому, мобільні телефони підсудних слід повернути останнім, а металевий прут –знищенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 323, 324, 328, 330, 332, 338, 342, 343 КПК України, п. «в»ст. 1, ст. 8 Закону України “Про амністію у 2011 році” від 8 липня 2011 року -                             

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожного, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, за якою призначити:

ОСОБА_4 –один рік і шість місяців обмеження волі;

ОСОБА_5 –один рік позбавлення волі;

ОСОБА_6 - один рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням невідбутого ОСОБА_5 покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2008 року у виді п’яти років позбавлення волі, шляхом часткового приєднання вказаної невідбутої частини покарання, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді п’яти років і шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання та перебування під вартою, тобто з 5 грудня 2010 року, та враховуючи правила ст. 72 КК України, вважати ОСОБА_4 таким, що повністю відбув призначене судом покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 7 вересня 2011 року, з урахуванням строку затримання останнього з 5 по 15 грудня 2010 року.

Згідно п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року звільнити ОСОБА_6 від покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді «взяття під варту»стосовно ОСОБА_4 - змінити на «підписку про невиїзд», звільнивши його з-під варти в залі суду, та залишити даний запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді „підписки про невиїзд” стосовно ОСОБА_5 –змінити на «взяття під варту», взявши останнього під варту в залі суду з утриманням в Київському СІЗО №13.

Запобіжний захід у вигляді „підписки про невиїзд” стосовно ОСОБА_6 –до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі, а саме:

- телевізор Bravia KDL-40 LX 900», телевізор марки Bravia KDL-46 LX 900» та телевізійну стійку марки », які передані на зберігання власнику –ОСОБА_3 –вважати повернутими належному володільцю;

- мобільні телефони з сім-картками, зазначені на а.с.а.с. 110, 114, 116 т. 1, які передані на зберігання в камеру схову ТВМ-4 Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві –повернути належним володільцям;

- армований металевий прут, переданий на зберігання в камеру схову ТВМ-4 Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві –знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.