Справа № 22-ц-1270/2011
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Сідорука А.О.,
з участю: представників апелянтів сільського голови ОСОБА_2. та головного лікаря міської лікарні ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Довгівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, Тисменицької міської лікарні про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами Довгівської сільської ради та Тисменицької міської лікарні на рішення Тисменицького районного суду від 08 липня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 в серпні 2010 року звернулася в суд з позовом до відповідачів про скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Уточнюючи позовні вимоги 21.06.2011 р. та 30.06 2011 р. просила визнати нечинним та скасувати наказ № 109-а від 09.03.2010 р., яким визнано недійсним наказ № 6-К від 24.02.2010 р. про прийняття її на посаду завідуючої фельдшерсько-акушерським пунктом (надалі ФАП) села Довге, поновити її на роботі, стягнути з відповідачів грошову компенсацію за час вимушеного прогулу, а саме: з Довгівської сільської ради 12308 грн. за період з 24.02.2010 р. по 31.12.2010 р., з Тисменицької міської лікарні 7400 грн. за період з 01.01.2011 р. по 29.06.2011 р.
Позов мотивувала тим, що наказом головного лікаря Тисменицької міської лікарні № 6-К від 24.02.2010 р. її прийнято на посаду завідуючої ФАП в с. Довге Тисменицького району. Після винесення даного наказу вона прийшла до голови Довгівської сільської ради Левицького В.В. для отримання ключів від приміщення ФАП та оформлення акту прийому-передачі матеріальних цінностей. Левицький В.В. відмовив надати їй ключі та сказав, що вона там працювати не буде і до роботи не допустив. Внаслідок таких дій сільського голови, вона була змушена приймати хворих у приміщенні
сільради. З цього приводу прокурором Тисменицького району 19.03.2010 р. винесено сільському голові припис № 588 у зв’язку з безпідставним перешкоджанням і незабезпеченням належних умов зі сторони сільської ради для виконання своїх обов’язків завідувачкою ФАП, який залишився невиконаним. Виконуючи свої обов’язки, вона 26.02.2010 р. приймала участь у фельдшерській раді і цього ж дня їй видана довідка про проходження нею підготовки по техніці і методиці проведення проби Манту і щеплень БЦЖ.
09.03.2010 р. головним лікарем Тисменицької міської лікарні видано наказ № 109-а від 09.03.2010 р. про визнання недійним наказу № 6-К від 24.02.2010 р., яким було прийнято її на роботу. Вважає, наказ № 109-а незаконним, оскільки, з ним її ніхто не ознайомлював, копію наказу з труднощами вона отримала лише 09.07.2010 р., в самому наказі взагалі відсутні причини та підстави його прийняття, а також, вона приступила до роботи на законних підставах згідно попереднього наказу № 6-К.
Рішенням Тисменицького районного суду від 08 липня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.
Визнано незаконним наказ головного лікаря Тисменицької міської лікарні № 109-а від 09.03.2010 р. про визнання недійсним наказу № 6-К від 24.02.2010 р.
Зобов’язано Тисменицьку міську лікарню поновити ОСОБА_4 на посаді завідуючої ФАП с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області з 25 лютого 2010 року.
Стягнуто з Довгівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_4 12308 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з Тисменицької міської лікарні на користь ОСОБА_4 7400 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з Довгівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області та Тисменицької міської лікарні в солідарному порядку в дохід держави 214 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1238 грн. звернуто до негайного виконання.
Не погодившись з даним рішенням Довгівська сільська рада та головний лікар Тисменицької міської лікарні – ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
Апелянти вважають, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Довгівська сільська рада посилається на те, що суд не врахував вимоги ст. 237 КЗпП України, згідно якої обов’язок покрити шкоду, завдану підприємству, установі, організації та оплату працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на винну особу, яка незаконно звільнила працівника. Оскільки, рішення про призначення позивачки на дану посаду прийнято головним лікарем Тисменицької міської лікарні без погодження з боку Довгівської сільської ради і звільнення позивачки відбулось також за наказом головного лікаря цієї ж лікарні, тобто з порушенням законодавства, тому грошову компенсацію повинна оплатити Тисменицька міська лікарня.
З цих підстав апелянт просив рішення суду першої інстанції від 08 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог до Довгівської сільської ради скасувати та ухвалити нове рішення, яким покласти на головного лікаря Тисменицької міської лікарні ОСОБА_3 обов’язок покрити шкоду, заподіяну Довгівській сільській раді у зв’язку з оплатою ОСОБА_4 часу вимушеного прогулу.
Головний лікар Тисменицької міської лікарні в апеляційній скарзі зазначає, що на підставі звернення гр. ОСОБА_4 про прийняття її на посаду завідуючої ФАП с. Довге, він поставив на заяві резолюцію: «В наказ після проходження медогляду і погодження з головою сільської ради с. Довге». Після проходження медогляду, ОСОБА_4 запевнила його, головного лікаря, що погодження з сільським головою буде. Повіривши, він видав наказ № 6-К про прийняття її на роботу з 25.02.2010 р., хоча даний наказ в книзі наказів не підписав до погодження з сільським головою с. Довге. Станом на 09.03.2010 р. гр. ОСОБА_4 не погодила своє призначення із сільським головою с. Довге, не принесла оригінал трудової книжки у відділ кадрів лікарні, не відмовилась від пільгової пенсії, не приступила до виконання своїх обов’язків, відсутній акт прийому-передачі матеріальних цінностей фельдшерсько-акушерського пункту, відсутність табелювання виходу на роботу з 26.02. 2010 р. по 08.03.2010 р., тому в зв’язку з цим, видав наказ № 109-а про визнання недійсним наказу № 6-К від 24.02.2010 р. про прийняття на роботу ОСОБА_4
На підставі наведено просив рішення Тисменицького районного суду від 08 липня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_4
В судовому засіданні представники апелянтів – сільський голова ОСОБА_2 та головний лікар ОСОБА_3 свої апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити за наведених вище мотивів.
Позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 скарги не визнали, вважають їх безпідставними, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарг.
Вислухавши доповідача, доводи представників апелянтів – сільського голови ОСОБА_2 та головного лікаря ОСОБА_3, які вимоги апеляційних скарг підтримали, заперечення проти апеляційних скарг позивачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що голова сільської ради с. Довге відмовився погоджувати наказ про прийняття ОСОБА_4 на роботу, дати ключі від ФАП та виписати відрядження на фельдшерську раду, а також врахував те, що позивачка приступила до виконання своїх обов’язків, згідно плану-графіку проведення занять з фельдшерами району, приймала участь у фельдшерській раді і цього ж дня їй видали довідку про проходження нею підготовки по техніці і методиці проведення проби по Манту і щеплень БЦЖ. Зокрема, позивач приймала цілий тиждень хворих у приміщенні сільської ради, що підтверджено свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Також, суд взяв до уваги припис прокурора Тисменицького району від 19.03.2010 р. № 588 з приводу обставин щодо перешкоджання і незабезпечення належних умов зі сторони сільської ради для виконання своїх професійних обов’язків завідуючою ФАП с. Довге ОСОБА_4
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом головного лікаря Тисменицької міської лікарні ОСОБА_3 № 6-К від 24.02.2010 р. ОСОБА_4 з 25.02.2010 р. прийнято на посаду завідуючої ФАП в с. Довге Тисменицького району Івано-Франківської області. Слідуючим наказом головного лікаря цієї ж лікарні № 109-а від 09.03.2010 р. визнано попередній наказ № 6-К від 24.02.2010 р. недійсним.
Стаття 10 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
За змістом ч. 2 ст. 24 КЗпП України на працівників покладається обов'язок подати при укладенні трудового договору належно оформлену трудову книжку.
Відповідно до п. 2 Положення про ФАП с. Довге, завідувач ФАПу призначається і звільняється головним лікарем Тисменицької міської лікарні по узгодженню з сільським головою.
З матеріалів справи слідує, що головний лікар ОСОБА_3 видав наказ № 6-К від 24.02.2010 р. про прийняття ОСОБА_4 на посаду завідуючої ФАП с. Довге. Однак, даний наказ не був внесений у книгу наказів Тисменицької міської лікарні до проходження позивачем медогляду та погодження призначення з головою сільської ради с. Довге. ОСОБА_4 не погодила своє призначення на посаду з сільським головою с. Довге, кабінет з матеріальними цінностями по відповідному акту не прийняла і трудову книжку у відділ кадрів Тисменицької міської лікарні не надала і по суті не приступила відповідним чином до виконання своїх трудових обов’язків. Про те пообіцяла головному лікарю ОСОБА_3, що погодження з головою сільської ради с. Довге вона надасть. Однак, станом на 09.03.2010 р. позивач не надала головному лікарю таке погодження, також, позивачем не надано у відділ кадрів Тисменицької міської лікарні трудову книжку. З цих підстав головний лікар був вимушений винести наказ за № 109-а від 09.03.2010р. про визнання недійсним попереднього наказу № 6-К від 24.02.2010 р.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про незаконність наказу № 109-а від 09.03.2010р., оскільки, позивач ввела в оману головного лікаря, пообіцявши, що надасть погодження сільського голови, якого станом на 09.03.2010 р. не надала. Одночасно позивач не подала трудову книжку у відділ кадрів протягом п’яти днів, як того вимагає ч. 2 ст. 24 КЗпП України, та належним чином не прийняла матеріальнихз цінностей і кабінету, що позбавило її можливості виконувати свої професійні обов’язки.
Виходячи з цих обставин, головний лікар керувався вимогами законодавства і тому підставно видав наказ № 109-а від 09.03.2010р. про визнання недійним попереднього наказу № 6-К від 24.02.2010 р.
За ч. 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Згідно п. 6 Положення про ФАП с. Довге, фельдшерсько-акушерський пункт повинен мати набір приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам і завданням роботи даного закладу, а також оснащення, згідно табелем оснащення і засоби зв’язку.
Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства, не можна вважати, що ОСОБА_4 приступила до належного виконання своїх обов’язків, приймаючи хворих в коридорі сільської ради, тобто в приміщенні, яке взагалі не відповідає вимогам даного робочого місця.
Позивача не було допущено до самостійної роботи, оскільки, відсутній підпис головного лікаря на контрольному листі про допуск ОСОБА_4 до самостійної роботи, а також відсутність табелювання виходу на роботу з 26.02. 2010 р. по 08.03.2010 р.
Тому, суд першої інстанції невірно визначив належність і допустимість доказів, які б доказували правомірність виконання позивачем своїх професійних обов’язків та порушення її трудових прав.
З цих підстав, не можуть братись до уваги свідчення свідків про приймання позивачем хворих у коридорі сільради, про відмову погодження сільським головою призначення позивача на посаду, з приводу неприязних стосунків між ними. Також, припис прокурора не може доводити незаконність наказу № 109-а від 09.03.2010 р., прийнятого головним лікарем для скасування попереднього наказу № 6-К від 24.02.2010 р., оскільки, попередній наказ не міг залишатись чинним, тому що, самою позивачкою не було виконано вимог законодавства в частині прийняття на роботу.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно і невсебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, що призвело до неправильного вирішення цієї справи, а тому рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України , колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги Довгівської сільської ради та Тисменицької міської лікарні – задовольнити.
Рішення Тисменицького районного суду від 08 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до Довгівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, Тисменицької міської лікарні про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.