Справа № 22-ц-1102/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Клюба В.В.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів Вакарук В.М., Матківського Р.Й.,
секретаря Возняк В.Д.,
з участю: ОСОБА_2 та представника ПАТ КБ «Надра»
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «КБ «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання недійсними договору кредиту від 18.10.2007 року та додаткового договору від 06.05.2009 року за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Надра» на рішення Галицького районного суду від 11 квітня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
17.08.2010 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ВАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними договору кредиту від 18.10.2007 року та додаткового договору від 06.05.2009 року щодо розрахунків за кредитним договором, посилаючись на невідповідність зазначених угод нормам цивільного кодексу.
ОСОБА_2 вважає, що при укладенні угоди порушено вимоги законодавства щодо обов’язкового вираження грошового зобов’язання та виконання його у грошовій одиниці України – гривні та їй не було надано повної інформації щодо надання послуг у сфері кредитування. Зокрема, їй не було надано у письмовій формі інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Вартість автомобіля, придбаного у кредит, була визначена у національній валюті і розрахунки із продавцем також проводились у національній валюті. Про обставини щодо можливих змін обсягу зобов’язання і зміни вартості кредиту її не проінформували, чим ввели в оману.
Позивач також зазначила, що банк безпідставно включив до договору в якості супутньої послуги комісію за розрахунками у розмірі 1,5% суми договору, оскільки згідно листа НБУ щодо переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, така послуга не передбачена.
Позивач просила також визнати недійсною на підставі ст.231 ЦК додаткову угоду, як таку, що укладена під психологічним тиском працівників банку.
Крім того, позивач зазначала, що відповідач надав кредит у іноземній валюті, незважаючи на те, що законодавство містить застереження щодо здійснення розрахунків у іноземній валюті.
ОСОБА_2 також вказала на те, що згідно п.п.22,23 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» та умов договору, отриманий нею кредит є споживчим і на спірні правовідносини поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.
Просила задовольнити позов.
Ухвалою Галицького районного суду від 27.12.2010 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Галицького районного суду від 11 квітня 2011 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір про надання кредиту «Автопакет» № 1614/2007, укладений 18.10.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 про надання кредиту в сумі 19910,1 доларів США, надання в заставу автотранспортного засобу та поруку ОСОБА_3
Визнано недійсним додатковий договір №1 до договору «Автопакет» №1614/2007 від 18.10.2007 року, укладений 06.05.2009 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2
Застосовано наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України та зобов’язано ОСОБА_2 повернути ВАТ «КБ «Надра» кошти, отримані за договором кредиту з урахуванням сплаченої за договором суми.
Стягнуто з ВАТ «КБ «Надра» в дохід держави 17 грн. судового збору.
У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов’язань, а спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняють банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентувати умови кредитування в іноземній валюті.
Апелянт вважає невірним висновок суду про необізнаність позивача з тенденціями на ринку кредитних послуг та недостатньо компетентному аудиті банку, який вчасно не застеріг позичальника від негативних наслідків зростання курсу долара США відносно національної валюти і така помилкова поведінка має істотне значення.
Відповідач вважає, що немає підстав стверджувати, що виражена в договорі воля позичальника не співпала з його дійсними намірами і зміну обстановки не можна визнати як неправильне, перекручене уявлення про факти і обставини дійсності, які обумовлювали прийняття ним рішення про укладення кредитного договору.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник ПАТ «КБ «Надра» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ст.192 ЦК законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. А тому за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій Банк не вправі був надавати кредит у іноземній валюті.
Крім того, суд посилався на ст.524 ЦК, за якою зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_2 (позичальником) та ОСОБА_3 (поручителем) був укладений договір «Автопакет» №1614/2007, за яким позивач отримала кредит в сумі 19990,10 доларів США зі сплатою 13,6% річних та кінцевим терміном погашення до 17.10.2014 року.
Згідно п.3.2.1. вказаного договору поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за належне виконання Позичальником взятих на себе зобов’язань.
06.05.2009 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір щодо зміни розміру щомісячного платежу за договором кредиту.
Встановлено, що при укладенні зазначених договорів сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, в тому числі щодо валюти кредитування.
Посилання позивача на те, що законодавство містить застереження щодо здійснення розрахунків у іноземній валюті і відповідач не мав індивідуальної ліцензії Національного Банку України на право здійснення валютних операцій, а отже не вправі був надавати кредит в іноземній валюті, не заслуговують на увагу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).
Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.
Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.
Таким чином банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Отже, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.
Таким чином надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Встановлено, що ВАТ "КБ «Надра» має відповідну генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями. (а.с. 48,49).
При таких обставинах не ґрунтується на вимогах матеріального права висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності в ВАТ "КБ «Надра» індивідуальної ліцензії спірний договір споживчого кредиту не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним, наслідком чого є недійсними застава та порука.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи позивача про те, що їй не було надано повної інформації щодо надання послуг у сфері кредитування.
Встановлено, що 18.10.2007 року сторони уклали договір кредиту і до листопада 2009 року позивач виконувала зобов’язання за цим договором.
Укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки.
Зростання курсу долара США - валюти кредиту, не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
При таких обставинах справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задовольнити.
Рішення Галицького районного суду від 11 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ «КБ «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про визнання недійсними договору кредиту від 18.10.2007 року та додаткового договору від 06.05.2009 року відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Л.В. Ясеновенко
В.М. Вакарук
Р.М. Матківський