справа №  2-а-532/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26.07.2011 року.  .                                                          Здолбунівський районний суд

                                                                                               Рівненської області

          в  складі: головуючого судді                                                              Мішури В.С.

                 секретаря судових засідань                                              Парфенюк Т.А.

за участю: позивача                                                                             ОСОБА_2                                                                              

                   представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні суду міста Здолбунів справу за адміністративним позовом                                                                                          

ОСОБА_2  до УПРАВЛІННЯ Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про стягнення допомоги «дітям  війни»,  суд -

У С Т А Н О В И В:

 Позивач звернулася до суду з вимогою до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання його дій неправомірними та спонукання  відповідача до нарахування та виплати  недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги як «дітям війни».

Просить суд зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період  з 05.01.2011 року по  18.06.2011р.

В поданому запереченні відповідач  не вбачає підстав для задоволення вимог позивача,  посилаючись на  Закони України «Про державний бюджет 2010-2011 років», які не передбачили коштів на виплату даної соціальної допомоги.

У задоволенні позову просить відмовити та спір вирішити без участі їх представника.

В судовому засіданні позивачка вимоги заяви підтримала і настояла на     їх задоволенні.

Представник відповідача  в суд не з»явився. У запереченні на позов просить суд спір вирішити без його участі.

Суд вважає за можливе справу розглянути без  участі представника відповідача на підставі наданих в розпорядження суду доказів.

Вислухавши позивачку, дослідивши подані  сторонами  письмові докази; повно, всебічно та об’єктивно оцінивши їх,  приходжу до висновку, що  позов слід задовольнити.

В розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  Другої світової війни було менше 18 років.            Встановлено, що  позивач  є дитиною  війни  відповідно до пенсійного посвідчення про наявність статусу «дитина війни».

Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом                                                                                  України «Про соціальний захист дітей війни».                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії                                                                                                                                                                                                                                                                                                       або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується                                                                                                                                                      замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.   

Згідно з ч. 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

                                                                                                                                                               -2-

Відтак, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.                                                                                                                                                      Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-

14, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог

Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік .

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України.

Відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового                                                                                                                                                                                                                                                                                                     утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачам мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей                                                                                                                                                      війни».                                                                                                                                                         

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю                                                                                                                                                                                                                                                                                                              бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає                                                                                                                                                    необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає                                                                                                                                                                                                   аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть                                                                                                                                                         посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Не можна взяти  до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з                                                                                                                                                                                                                                          прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання  надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичновизначенності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на

                                                                                                                                                     -3-

зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на

власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни  підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного

повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Таким чином,  вважаю, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення  пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди   з  05.01.2011 року по  18.06.2011 року є протиправними.

Враховуючи вищенаведене,  прийшов до висновку, що відповідач не довів  правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з   05.01.2011 року по 18.06.2011 року, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.  

Витрати по справі слід віднести за рахунок держави, так як сторони від їх сплати звільнені.          

Перерахунок  підвищення пенсії  позивачу зобов»язаний робити відповідач,  а тому відсутні правові підстави для стягнення нарахованої позивачем недоплаченої суми.

Керуючись статтями 17, 94, 159, 160, 163, 167, 183-2, 256 КАС України; на підставі ст. 1, 6  Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»,   суддя –

П О С Т А Н О В И В   :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області рівненської областіщодо не нарахування те не виплати позивачу  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»за період  з 05.01.2011 року по 18.06.2011 року.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області  (35700, м. Здолбунів вул. Г. Мазепи, 2 Рівненської області) нарахувати та виплатити ОСОБА_2  (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачене підвищення до пенсії в розмірі  30% відсотків мінімальної пенсії за віком за період   з  05.01.2011 року по  18.06.2011 року.

          Судові витрати віднести за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга  в Житомирський адміністративний апеляційний суд  на протязі десяти днів з дня його проголошення  через Здолбунівський районний суд.

Суддя