Справа № 22-ц-2489/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
з участю: позивача ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства "Залізничне", третьої особи - ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
11.08.2010 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить поновити її на роботі на посаді продавця першої категорії відділу "Соки-води" магазину №285 закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) "Залізничне", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, мотивуючи тим, що її незаконно було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю (далі-КЗпП) України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що її не було попереджено про наступне вивільнення у зв"язку із скороченням штату, наказу про скорочення штату відповідачем не видавалось, іншої роботи їй запропоновано не було, а заяву про звільнення за скороченням штату вона написала під психологічним тиском зі сторони адміністрації товариства.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 19.11.2010 року в задоволенні зазначеного вище позову відмовлено за безпідставністю вимог.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2, вважає його незаконним та необґрунтованим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд встановив факт скорочення штату працівників без дослідження штатних розписів, які на її думку, є належними доказами в підтвердження цієї обставини. Вважає, що жодних рішень про необхідність скорочення штату працівників, правління товариства не приймало, наказу про зміни в організації виробництва та праці по ЗАТ "Залізничне" відповідачем по справі не було надано. Крім того, судом не було з"ясовано, чи мали місце зміни в організації виробництва та праці, скільки працівників працювало в магазині на момент винесення рішення правління, яка кількість працівників підлягала скороченню, а також яка кількість працівників працювала в магазині на момент її звільнення, чи дійсно було передано в оренду ПП ОСОБА_5 частину приміщення магазину. Зазначає, що всі акти складались у ті дні, коли вона була відсутня на роботі. В день звільнення їй не було вручено копії наказу, не видано трудової книжки та не проведено розрахунків.
Представник відповідача - Бойкович Т. залишив зал судових засідань, не дочекавшись розгляду даної справи, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло, третя особа не з"явилась в судове засідання, хоча про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що дає апеляційному суду право відповідно до ст.305 ЦПК України розглянути справу у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу №8 від 25.05.2010 року позивача звільнено з посади продавця першої категорії ЗАТ "Залізничне" у зв"язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП (а.с.10, 34).
Обґрунтовуючи своє рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що процедура звільнення позивача з роботи за скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП, відповідачем була дотримана, а саме: позивача за два місяці було повідомлено про наступне вивільнення працівників у зв"язку із змінами в організації виробництва та праці на підприємстві, від іншої роботи, запропонованої їй відповідачем, вона відмовилась, відповідачем було повідомлено Центр зайнятості про вивільнення позивача згідно вимог чинного законодавства. Крім того, суд в підтвердження законності звільнення позивача із займаної посади, послався на написання нею заяви про звільнення із займаної посади у зв"язку із скороченням штату.
Однак, такого висновку суд дійшов не з"ясувавши всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, суд не встановив того факту, чи дійсно мало місце скорочення штату працівників на даному підприємстві на момент звільнення позивача, про що також зазначає Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №9 від 06.11.1992 року, із змінами до неї, "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п.19).
У відповідності до ч.3 ст.36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору в такому випадку з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (ст.40 ч.1 п.1 цього Кодексу).
Судом встановлено, що рішенням правління ЗАТ "Залізничне" від 30.09.2009 року було вирішено: після приватизації частину приміщення магазину на АДРЕСА_1 передати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_5 (а.с.27).
За договором оренди від 16.12.2009 року, ЗАТ "Залізничне", в особі голови правління ОСОБА_4, передало в строкове платне користування до 15.12.2010 року фізичній особі підприємцю ОСОБА_5, нежитлове приміщення площею 30 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.174).
З наданих відповідачем на вимогу колегії суддів штатних розписів, які були дійсні на підприємстві до звільнення та на час звільнення позивача із займаної посади, встановлено, що з 01.07.2009 року до 01.01.2010 року по ЗАТ "Залізничне", зокрема, в магазині №285, де працювала позивач на посаді продавця першої категорії, було передбачено сім штатних одиниць на посаді продавця першої категорії (а.с.177).
31.12.2009 року з метою забезпечення беззбиткової діяльності магазину №285 ЗАТ "Залізничне" та на виконання рішення правління від 30.09.2009 року, головою правління ЗАТ "Залізничне" видано наказ №12 про проведення поетапного вивільнення працівників магазину №285 (а.с.178).
Згідно затвердженого цим наказом штатного розпису на 2010 рік, який діяв з 01.01.2010 року до 01.04.2011 року, тобто на момент звільнення позивача із займаної посади та ухвалення судом оскаржуваного рішення, по магазину №285 було передбачено дві штатні одиниці на посаді продавця першої категорії (а.с.179).
Лише наказом голови правління ЗАТ "Залізничне" №26 від 31.03.2011 року було внесено зміни в штатний розпис, виключивши з нього підрозділ магазину №285 (а.с.130, 131).
Таким чином, з досліджених колегією суддів названих документів встановлено, що на момент звільнення позивача із посади продавця першої категорії магазину №285 не було скорочення штату працівників ЗАТ "Залізничне", а лише скорочення їх чисельності, а тому звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату) є незаконним.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги написану позивачем заяву від 26.02.2010 року про звільнення з роботи у зв"язку із скороченням штату (а.с.29), оскільки звільнення на цій підставі відбувається виключно з ініціативи власника або уповноваженого органу, а не працівника, який підпадає під таке скорочення.
У зв"язку з тим, що питання про переважне право працівника про залишення на роботі у зв"язку із скороченням чисельності працівників магазину №285 не вирішувалось відповідачем на момент звільнення позивача у встановленому законом порядку, суд не має права розглядати це питання під час розгляду справи в суді.
На цій підставі позивача необхідно поновити на роботі з 25.05.2010 року із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який у відповідності до листів Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу" на 2010 та 2011 роки становить 269 робочих днів (з 25.05.2010 року - з дня звільнення позивача, по день ухвалення рішення апеляційного суду). Середній заробіток обраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядку). Враховуючи положення абзаців 3, 4, 6 пункту 2, абзацу 2 пункту 4 Порядку, для розрахунку середнього заробітку позивача береться заробітна плата за листопад (744 грн.) та грудень (961 грн.) 2010 року, тобто за два повністю відпрацьовані місяці (44 робочих дні), згідно довідки №7 від 15.06.2011 року.
Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 10423 гривні 75 копійок ( ((744 грн.+961 грн.) : (21 дн. + 23 дн.)) * 269 днів вимушеного прогулу).
Судом встановлено, що позивачеві була нарахована вихідна допомога, але нею не отримана (а.с.38, 40, 43), а тому її розмір не вираховується із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Судом встановлено, що за рішенням загальних зборів від 18.04.2011 року ЗАТ "Залізничне" реорганізовано шляхом перетворення у товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Залізничне", яке є правонаступником ЗАТ "Залізничне" (а.с. 124, 126). Позивач ОСОБА_2 є засновником ТДВ "Залізничне", її частка у Статутному капіталі Товариства становить 0,359% (а.с.115).
Згідно діючого на момент ухвалення апеляційним судом рішення штатного розпису, затвердженого наказом ЗАТ "Залізничне" №26 від 31.03.2011 року, на підприємстві збережена посада продавця першої категорії (а.с.130).
Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді продавця першої категорії на ТДВ "Залізничне".
У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В зв"язку з тим, що позивачем не доведено заподіяння їй моральної шкоди, не обґрунтовано її розмір, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень необхідно відмовити.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем витрати, пов"язані з розглядом справи, зокрема на оплату витрат з інформаційного забезпечення розгляду справи за подання апеляційної скарги в розмірі 120 гривень (а.с.98), підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
Крім того, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судовий збір визначений відповідно до п."а" ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", в розмірі 104 гривень 23 копійки, оскільки від сплати такого позивача звільнено на підставі ст.4 ч.1 п.1 цього Декрету, та витрати з інформаційного забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року (в редакції постанови КМУ №825 від 05.08.2009 року), в розмірі 120 гривень, оскільки суд під час ухвалення оскаржуваного рішення не вирішив питання про їх стягнення в дохід держави.
Керуючись ст.ст.81, 88, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1, 3, 4, 313, 316, 317, 319, 367 ч.1 п.п.2, 4 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19.11.2010 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді продавця першої категорії товариства з додатковою відповідальністю "Залізничне" з 25.05.2010 року.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Залізничне" в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10423 (десять тисяч чотириста двадцять три) гривні 75 (сімдесят п"ять) копійок.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Залізничне" в користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по оплаті витрат з інформаціно-технічного розгляду справи в розмірі 120 гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Залізничне" в дохід держави судовий збір в розмірі 104 гривні 23 копійки та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень 00 копійок.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: