УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/2083/11
Категорія 9
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03 листопада 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту володіння будівлею та визнання права власності,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту належності на праві власності квартири АДРЕСА_1 за його померлою бабою ОСОБА_4 та про визнання права власності на вказану квартиру за ним в порядку спадкування за законом.
В своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що після смерті його баби ОСОБА_4, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а також після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, залишилось майно, а саме квартира АДРЕСА_1. Оскільки правовстановлюючих документів на це майно не має, він змушений звернутися з вказаним позовом до суду.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 03 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлений факт належності та володіння на праві приватної власності АДРЕСА_1 ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на вказану квартиру.
В апеляційній скарзі прокурор, який діє в інтересах держави в особі Житомирської міської ради просить рішення суду скасувати, як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Посилається на те, що спірна квартира з 2000 року була зруйнована та в натурі не існує.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до чинного законодавства спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 213 ЦПК України, згідно якої рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що майно, на яке він претендує як спадкоємець після смерті баби ОСОБА_4, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а також після смерті матері ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, належало саме спадкодавцям, суд не мав підстав для задоволення його позову.
Із матеріалів справи та пояснень сторін суд достовірно встановив, що правовстановлюючих документів на право власності на квартиру, яка була побудована ще в 1975 р. ні ОСОБА_4, ані ОСОБА_5 не мали.
За наведених обставин в позові ОСОБА_2 суд повинен був відмовити.
Крім того, задовольняючи позов ОСОБА_2 суд вважав, що вищевказана квартира, належать на праві власності померлій бабі сторін – ОСОБА_4, оскільки остання її побудувала. При цьому, суд керувався ст.ст.384, 392 ЦК України вважав, що вищезазначена квартира, яка є самочинною, у відповідності до вимог закону може бути об’єктом права власності, і встановив факт належності квартири, померлій ОСОБА_4 та визнав його спадковим майном.
Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Згідно з п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
З огляду на вищевикладене судом безпідставно застосовані до спірних правовідносин вимоги ст.ст.384, 392 ЦК України, оскільки спірна квартира(частина будинку), як вбачається з матеріалів справи побудована протягом періоду 1968-1975 рр.
Відповідно до частини першої статті 105 ЦК УРСР 1963 року громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
Таким чином, самовільно споруджені будинки чи квартири не можуть бути об'єктом права приватної власності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 самовільно побудувала квартиру, що була частиною одноповерхового житлового будинку, яка складалась з жилих кімнат площею 22,8 кв.м, кухні 9,3 кв.м та веранди 3,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. / а.с. 7-8 /.
Зазначена квартира не була прийнята в експлуатацію, про що свідчать копії технічного паспорту та інші документи надані БТІ м.Житомира.
Зі слів сторін та матеріалів справи судом встановлено, що квартира горіла, і після смерті баби та матері була переобладнана та перебудована. З довідки БТІ м.Житомира вбачається, що загальна площа квартири вже становить 54,5 кв.м., в тому числі жила площа -32,1 кв.м.. З інвентарної справи, яка була оглянута апеляційною інстанцією вбачається, що спірна квартира розташована вже в інших параметрах.
Крім того, спірна квартира самовільно останніми збудована та земельній ділянці, яка належить до комунальної власності Житомирської міської ради. Проте, Житомирська міська рада у вирішені даного спору у суді не приймала участі.
Відтак, квартира є самочинною, побудованою на земельній ділянці, яка не була виділена Житомирською міською радою та може бути об’єктом спадкування.
Тому рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в позові за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту володіння будівлею та визнання права власності за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: