Справа № 22-ц-2598/11 Головуючий у 1 інстанції: Джала С.Ю.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Богонюка М.Я., Шумської Н.Л.,
секретаря - Глинського О.А.,
з участю: представника Головного управління праці та соціального
захисту населення Львівської обласної державної адміністрації -
Буньо А.П., відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Мостиського району Львівської області на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року у справі за позовом прокурора Мостиського району в інтересах Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про повернення автомобіля,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року в задоволенні зазначеного вище позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив прокурор Мостиського району Львівської області. Просить скасувати рішення суду, з підстав порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України №999 від 08.09.1997 року, які не можна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки на момент смерті інваліда, який отримав спірний автомобіль як гуманітарну допомогу, діяли норми постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999, які передбачають вилучення автомобіля, наданого інваліду як гуманітарну допомогу, після його смерті, і саме нормами цієї постанови, в редакції, чинній на момент смерті інваліда, суд повинен був керуватись під час ухвалення оскаржуваного рішення. Апелянт зазначає, що підстав для залишення у відповідача спірного автомобіля немає, а тому він підлягає поверненню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення відповідача, яка її заперечила, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.213 Цивільно-процесуального кодексу (далі-ЦПК) України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №999 від 08.09.1997 року та згідно накладної №06-189 від 16.03.2006 року, Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації забезпечило безкоштовно інваліда ОСОБА_4 автомобілем марки "Опель-Вектра", 1998 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який був наданий головному управлінню громадянином Німеччини, як гуманітарна допомога (а.с.3, 4). На підставі заяви ОСОБА_4 автомобіль був переданий відповідачеві ОСОБА_3 з правом керування (а.с.5, 6, 7).
Згідно актового запису про смерть №44 від 25.05.2007 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.12).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль не підлягає вилученню у відповідача, оскільки на момент його ввезення на територію України та передачі інваліду був чинним Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №999 від 08.09.1997 року, яким не передбачено вилучення автомобілів, отриманих як гуманітарна допомога, після смерті інваліда. Свій висновок суд обґрунтовує тим, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон, який був чинний на момент забезпечення інваліда автомобілем.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального закону.
У відповідності до ст.ст.8, 214-215 ЦПК України, суд вирішує справу відповідно до Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що є чинними на час виникнення спірних правовідносин, якими є відносини між сторонами цивільного процесу, що мають правовий зв"язок у формі юридичних прав та обов"язків.
Судом встановлено, що предметом і підставою вимог прокурора є вилучення автомобіля в особи, яка користується ним, що надавався як гуманітарна допомога інваліду, який помер 24.05.2008 року .
Таким чином, моментом виникнення спірних правовідносин, пов"язаних з наявністю правових підстав для вилучення автомобіля або залишення його в особи, яка на це має право, є момент смерті інваліда, а тому суд повинен був застосувати норми матеріального закону, які регламентують підстави та порядок вилучення автомобіля на момент смерті інваліда.
На момент смерті інваліда ОСОБА_4 постанова Кабінету Міністрів України №999 від 08.09.1997 року втратила чинність у зв"язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями".
У відповідності до абзацу сьомого пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №387 від 17.04.2008 року, чинними на момент смерті інваліда, після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, крім випадків, зазначених в абзацах першому-п"ятому пункту 16 цього Порядку, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
У відповідності до абзацу першого пункту 16 зазначеного Порядку, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше 10 років, залишається члену сім"ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
У відповідності до абзацу другого пункту 16 Порядку, автомобіль, строк експлуатації якого менше, ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім"ї, якщо в ній є інвалід за умов, визначених в цьому абзаці.
Іншому члену сім"ї померлого інваліда автомобіль залишається лише за наявності умов, встановлених в абзаці п"ятому пункту 16 Порядку, а саме: якщо він проживав і був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, і ним сплачено вартість одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Суд першої інстанції не з"ясував, чи є підстави для залишення спірного автомобіля відповідачеві, передбачені п.16 зазначеного вище Порядку, а відтак, неповно з"ясував обставини, які мають значення для справи.
Колегією суддів встановлено, що строк експлуатації автомобіля, наданого інваліду ОСОБА_4, як гуманітарна допомога, є менше десяти років.
В судовому засіданні відповідач пояснила, що на час смерті інваліда вона проживала з ним, але не була зареєстрована за місцем його реєстрації.
Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації зазначив, що відповідачем не сплачено вартості автомобіля в порядку передбаченому абзацом п"ятим пункту 16 Порядку.
Таким чином, для залишення автомобіля відповідачеві ОСОБА_3 немає підстав, передбачених абзацами першим-п"ятим пункту 16 "Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", затвердженого Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999, а відтак, автомобіль марки "Опель-Вектра", 1998 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який був наданий інваліду ОСОБА_4, як гуманітарна допомога, і знаходиться в її користуванні, підлягає вилученню для передачі автомобіля Головному управлінню праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації на підставі п.41 цього Порядку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову прокурора з наведених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу прокурора Мостиського району Львівської області задовольнити.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Позов прокурора Мостиського району Львівської області в інтересах Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Вилучити в ОСОБА_3 автомобіль марки "Опель-Вектра", 1998 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, і повернути його Головному управлінню праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: