Справа № 22-ц-2317/11 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О. І.
Категорія: 45 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Панчука І.С.,
з участю: позивача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Львівської міської ради, Управління Держкомзему у м.Львові про визнання Державного акту на право приватної власності на землю незаконним,
В С Т А Н О В И Л А:
22.05.2009 року позивачі звернулись з позовною заявою, яку неодноразово уточнювали під час розгляду справи (а.с.61-62, 67), остаточно сформулювавши свої вимоги в судовому засіданні 02.02.2011 року, зменшивши їх, про визнання незаконним Державного акту від 25.10.2005 року на право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану на АДРЕСА_1, з тих підстав, що земельна ділянка відповідача визначена в оспорюваному ними Державному акті під тим самим номером, що і їхня земельна ділянка.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 02 лютого 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду оскаржили позивачі. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити їхню вимогу.
Свої доводи обґрунтовують тим, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, зокрема, поясненням позивача ОСОБА_2, письмовим доказам - правоустановлюючим документам, які підтверджують реєстрацію їхнього будинковолодіння впродовж 50 -ти років за номером 137, і відсутність на праві власності будинку у відповідача, а тому вважають незаконною приватизацію земельної ділянки відповідачем, а також її батьком ОСОБА_7 - попереднім землевласником, під номером 137.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та її адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача ОСОБА_4, який її заперечив, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачі є співвласниками будинку АДРЕСА_2 (а.с.10,11).
Загальна площа земельної ділянки, яка закріплена за житловими будинками АДРЕСА_3 по фактичному користуванню згідно інвентаризаційних справ становить 2828,5 кв.м.(а.с7).
Згідно державного акту про право власності на землю від 25.10.2005 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, наданої для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 (а.с.29). Зазначений Державний акт виданий ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.07.2004 року (а.с.44). До переоформлення земельна ділянка належала на праві власності її батькові ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 04.11.1996 року (а.с.53).
Земельна ділянка ОСОБА_7 площею 600 кв.м. на АДРЕСА_5 була передана на підставі наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста №94 від 08.10.1996 року (а.с.54), затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №387 від 20.06.1997 року (а.с.95-96).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено і визнано в апеляційному суді, що спору між сторонами щодо визначення меж суміжних земельних ділянок немає. Позивачі вважають незаконною приватизацію земельної ділянки відповідачем ОСОБА_9, а також її батьком ОСОБА_7 лише в частині її реєстрації під номером 137, з тих підстав, що під одним номером не може бути зареєстровано дві земельні ділянки, а тому саме вони, як співвласники будинковолодіння №137 мають право на приватизацію земельної ділянки під номером 137.
У відповідності до ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Судом встановлено, що згідно збірного кадастрового плану (а.с.38) під номером 137 позначено дві земельні ділянки: позивачів та відповідача.
Таким чином, визначення місця розташування земельних ділянок за однією адресою не суперечить нормам Земельного кодексу, оскільки кожна земельна ділянка реєструється за встановленими критеріями їх оцінки і кожній земельній ділянці присвоюється індивідуальний кадастровий номер.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідач ОСОБА_4 набула правомірно право власності на земельну ділянку по вул.Брюховицькій, 137, і підстав визнавати виданий їй та її батькові Державні акти незаконним чи недійсним немає.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: