2-4208/11                                                             

РІШЕННЯ                                                                  

Іменем          України

           29.08.2011   року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого                         судді  Чередніченко Н.П.

при секретарі                                                  Орловій Ю.С. .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності ,-

Встановив :

Позивач в червня 2011 року звернувся з вказаним позовом в суд до відповідача мотивуючи свої вимоги тим , що ним фактично було здійснено грошову оплату при  купівлі відповідачем по справі квартири АДРЕСА_1 . Оскільки  вказана квартира була придбана за особисті кошти відповідача по справі ,яка є рідною донькою позивача , то таким чином вона мала використовуватися відповідачем для особистого проживання і мала слугувати її особистим житлом. Однак як згодом стало відомо позивача , відповідач має намір продати вказану квартиру , що і змусила відповідача звернутися до суду за захистом своїх прав

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним вимоги за вищевикладеними обставинами та просив їх задовольнити в повному обсязі , а саме визнати договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 , укладений 23.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 550 відносно покупця ОСОБА_2 недійсним  та визнати ОСОБА_1  дійсним покупцем за договором купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 , укладений 23.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 550; визнати ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач до суду не з»явилася . Судом про дату судового засідання повідомлялася належним чином та у встановлений законом порядок. Причина її неявки суду невідома.

Вислухавши пояснення позивача , дослідивши матеріали справи   , судом встановлено наступне .

23 березня 2011 року  між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , (а.с.6) , за яким остання придбала  спірну вказану вище квартиру . За умовами договору вказану квартиру було придбано за 1175120 грн. що на дату укладення договору становило еквівалент 148000 доларів США .

В судовому засіданні достовірно встановлено та ніким не спростовано того , що вказані кошти за оплату  вказаної квартири були сплачені позивачем по справі , який оплачував купівлю спірної квартири для особистого проживання відповідачки по справі .

Відповідно до  ч.1,ст.. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.  

Відповідно до ст.. 215 ЦК  України, підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша  заінтересована  особа  заперечує його дійсності на підставах,встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним/оспорюваний правочин/.  

Відповідно до ст.. 217 ЦК України, недійсність окремої частини  правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що  правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.  

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до  ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд  вважає встановленими у судовому засіданні те, що позивач   мав намір укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності продавцю ОСОБА_3  за свої особисті кошти, які і перадв продавцю до підписання договору. Позивачем доведені ті обставини на які, він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідачка  не надала суду  будь–яких доказів, якіб свідчили, що вказана спірна квартира придбана нею за її особисті кошті, та те, що саме вона  спочатку визначалася як покупець.  

Тому  догововір купівлі-продажу  квартири АДРЕСА_1, укладений 23.03.2011 року в частині що стосується покупця є удавною угодою, укладеною з метою  приховання справжнього покупця, а оскільки право власності позивачу  на спірну квартиру не визнається, то є необхідність визнать за ним право влааності судовим рішенням. 

Суд урахувавши докази, які були дослідженні у судовому засіданні та проаналізувавши всі ці докази у сукупності, приходить до висновку, що необхідно позовні вимоги задовльнити у повному обсязі.

Керуючись ст..212-215 ЦПК України ,суд –

Вирішив :

Позов  задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 , укладений 23.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 550 відносно покупця ОСОБА_2 недійсним.

Визнати ОСОБА_1  дійсним покупцем за договором купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 , укладений 23.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 550.

Визнати ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :