Справа № 4-4497/11
П О С Т А Н О В А
12 жовтня 2011 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Рубан Т.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Генерального прокурора України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить визнати незаконними дії ( бездіяльність) Генерального прокурора України по неприйнятті рішення в порядку ст.97 КПК України по заяві від 10.08.2011 року про вчинення злочину суддею Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2, і не направлення копії постанови, яка має бути винесеною Генеральним прокурором України в порядку ст.97 КПК України.
Також скаржник просить зобов’язати Генерального прокурора України, винести одне з рішень, передбачених ч.2 ст.97 КПК України, направити йому відповідну копію цього рішення.
Окрім цього, ОСОБА_1 просить винести окрему постанову на ім’я Президента України, в якій повідомити про порушення закону Генеральним прокурором України.
В обґрунтування скарги зазначається, що скаржником 10.08.2011 р. на ім’я Генерального прокурора України направлено заяву про порушення кримінальної справи відносно судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2., однак Генеральним прокурором України рішень, передбачених ст.97 КПК України, відносно судді не приймалось.
В судове засідання ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи не з’явилась, прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечувала, вважаючи її доводи безпідставними, оскільки заява ОСОБА_1 була направлена за належністю до прокуратури Донецької області, що не суперечить вимогам ст.97 КПК України.
Суд, заслухавши думку прокурора, попередньо вивчивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.
Правовідносини, які виникли між суб’єктом звернення та Генеральним прокурором України, за своєю природою є кримінально-правовими, згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана скарга на відповідні дії (бездіяльність ) Генерального прокурора України підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які передбачають відповідний розгляд.
В судовому засіданні встановлено, що 22.08.2011 року до Генеральної прокуратури України надійшла заява скаржника про вчинення злочину суддею Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 за ч.2 ст.375 КК України. Також в судовому засіданні встановлено, що перевірка за вказаною заявою про злочин Генеральною прокуратурою України в порядку ст.97 КПК України не проводилась, заява була направлена до прокуратури Донецької області «за належністю».
У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов’язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.
Заява ОСОБА_1 містила вказівку на вчинення конкретних діяння судді, його кваліфікацію згідно Особливої частини Кримінального кодексу України та виклад обставин, за яких, як вважає заявник, ці злочини було вчинено.
Суд не може взяти до уваги посилання прокурора на ту обставину, що заява направлена до прокуратури Донецької області, що, на думку прокурора, не суперечить вимогам ст.97 КПК України. Відповідний лист за підписом прокурора управління розгляду звернень та прийому громадян Ю.Симоненка від 23.08.2011 року не містить посилань, що рішення прийняте в порядку ст.97 КПК України та що це дійсно заява про злочин, яка підлягає перевірці прокуратурою Донецької області саме на підставі ст.97 КПК України. За таких обставин суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про злочин розглянута не у спосіб, передбачений кримінально –процесуальним Законом.
Крім того, згідно ч.3 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України чи його заступником, і це унеможливлює проведення перевірки за заявою про злочин щодо судді та прийняття будь-яких рішень навіть уповноваженими Генеральним прокурором України, його заступниками підпорядкованими нижчестоящими прокурорами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Генеральною прокуратурою України не забезпечено право скаржника на розгляд її заяви про злочин згідно вимог ст.97 КПК України.
Разом з тим, суд, діючи у відповідності з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, ст.3 КПК України, встановивши, що рішення за заявою про вчинення злочину в порядку ст.97 КПК України не приймалось, не наділений повноваженнями визнавати діяльність чи бездіяльність прокурора неправомірною чи незаконною, а також зобов’язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено кримінально –процесуальним законодавством.
Інші вимоги скарги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на нормах Кримінально –процесуального закону України, відтак суд приходить до висновку про залишення даної скарги без задоволення щодо її вимог, однак вважає за необхідне направити копію заяви від 10.08.2011 року про злочин до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення згідно ст.97 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 55 Конституції, ст.ст.94,97 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Генерального прокурора України - залишити без задоволення.
Копію заяви ОСОБА_1 від 10.08.2011 року про вчинення злочину суддею Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_2- направити до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.
Суддя О.Білоцерківець