КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.01.08 р. № 02/4001
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Жук Г. А.
Судді :
Агрикова О.В.
Андрейцева Г.М.
при секретарі судового засідання: Рустам’яні Е.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Дрох О.М. –представник за дов. № 01 від 08.01.08 р.;
від відповідача: не з’явились.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р.
у справі № 02/4001 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Приватного підприємства «Прогрес», м. Дніпропетровськ, (ідентифікаційний код 23373844);
до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»в особі «Мостозагін № 78», м. Черкаси, (ідентифікаційний код 01386326);
про стягнення 40 150,16 грн.
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство «Прогрес»звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»в особі «Мостозагін № 78»про стягнення 40 150,16 грн., що становить 34 540,20 грн. - заборгованість за договором надання послуг, 4 506,08 грн. - інфляційних втрат та 1 103,88 грн. - річних (а.с.2-4).
19.10.2007 року ПП «Прогрес»звернулося до місцевого господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та річних. Позивач просить суд першої інстанції стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 599,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 555,90 грн. (а.с.61-62)
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р. позов Приватного підприємства «Прогрес»задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»в особі «Мостозагін № 78»на користь Приватного підприємства «Прогрес»34 540,20 грн. боргу, 599,01 грн. –річних, 2 555,90 грн. –інфляційних втрат (а.с. 69-70).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції посилається на ст. ст. 174, 193, 202 Господарського кодексу України та ст. ст. 625, 903 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, з огляду на те, що боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд», подало апеляційну скаргу (вх. № 2-04/3/793/3035 від 30.11.2007 року) на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р. та прийняти рішення про розгляд справи за підсудністю у господарському суді за місцезнаходженням юридичної особи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм процесуального права, а саме з порушенням територіальної підсудності відповідача.
Зокрема, скаржник вказує, що відповідно до п. п. 2.1, 2.5 Положення про відокремлений підрозділ (філію) ВАТ «Мостобуд», Мостозагін № 78 не є юридичною особою та не має права від свого імені виступати відповідачем в суді.
Відповідач зазначає, що довіреністю № 4097 від 19.07.2007 року начальнику відокремленого структурного підрозділу Мостозагону № 78 не надано право виступати від свого імені відповідачем у суді.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.12.2007 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. –головуючий по справі, судді –Зеленіна Н.І., Андрейцева Г.М.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2008 року склад судової колегії змінено.
Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд»в особі «Мостозагін № 78»(скаржник у справі) своїх представників в судове засідання не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Приватного підприємства «Прогрес»(позивач у справі) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р. у справі № 02/4001 вважає законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
15.03.2006 року Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд»в особі «Мостозагін № 78» (замовник) та Приватне підприємство «Прогрес»(виконавець) уклали договір № 15/03 відповідно до умов якого замовник приймає, а виконавець бере на себе зобов’язання з надання послуг по забезпеченню об’єктів замовника кваліфікованими працівниками будівельних спеціальностей на встановлених даним договором умовах (а.с. 11).
Розділом 3 договору сторони передбачили, що вартість робіт своєчасно сплачується замовником з розрахунку 3 500,00 грн. на одного працівника при виконанні ним змінних завдань. Підставою для оплати є двосторонній акт відпрацьованого часу.
З представлених в матеріалах справи копій актів прийняття послуг вбачається, що Приватне підприємство «Прогрес»надало відповідачу послуги за договором № 15/03 від 15.03.2006 року на загальну суму 69 299,64 грн.
Так, відповідно до актів (прийняття послуг) від 30.03.2006 року ПП «Прогрес»надало послуги по забезпеченню на об’єкт замовника кваліфікованих працівників будівельних спеціальностей на загальну суму 14 933,12 грн. (а.с.12), від 17.04.2006 року –на суму 14 000,00 грн. (а.с.17), від 30.04.2006 року –на суму 10 266,52 грн. (а.с.22), від 30.06.2006 року –на суму 30 100,00 грн. (а.с.27). Акти підписані сторонами в двосторонньому порядку без будь-яких заперечень,підписи повноважних осіб скріплено печатками юридичних осіб.
Для сплати виконаних підрядних робіт позивач направив відповідачу рахунки № 17 від 30.03.2006 року на суму 13 663,67 грн. (а.с.14), № 23 від 24.04.2006 року на суму 17 997,07 грн. (а.с.19), № 23 від 25.05.2006 року на суму 5 000,00 грн. (а.с.13), № 29 від 30.04.2006 року на суму 4 440,20 грн. (а.с.23), № 73 від 30.06.2006 року на суму 30 100,00 грн. (а.с.26).
Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач не повністю виконав зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг, не оплатив рахунки № 29 від 30.04.2006 року на суму 4 440,20 грн. та № 73 від 30.06.2006 року на суму 30 100,00 грн.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те що, заборгованість відповідача перед Приватним підприємством «Прогрес»на момент звернення останнього до господарського суду становила 34 540,20 грн.
Претензія позивача № 13/02/15 від 13.02.2007 року (а.с.53), в якій він просить відповідача здійснити оплату заборгованості в сумі 34 540,18 грн., залишена останнім без відповіді та без задоволення.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли зобов’язання, з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до вимог статті 903 ЦК України у разі якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.
Договором № 15/03 сторони передбачили, що одна сторона –ПП «Прогрес»забезпечує об’єкти замовника («Мостозагін № 78»ВАТ «Мостобуд») кваліфікованими працівниками будівельних спеціальностей, а замовник згідно умов п. 3.1 договору проводить оплату за такі роботи з розрахунку 3 500,00 грн. за одного працівника.
Факт надання послуг по забезпеченню на об’єкт замовника кваліфікованих працівників будівельних спеціальностей, об’єм наданих послуг доведено матеріалами справи та не заперечене скаржником ні під час провадження в суді першої інстанції ні в апеляційній скарзі.
У відповідності до вимог ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачем зобов’язань по остаточному розрахунку за договором № 15/03 від 15.03.2006 року в сумі 34540,20 грн.
У відповідності до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Враховуючи вище наведене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 34 540,20 грн. боргу, 2 555,90 грн. –інфляційних втрат та 599,01 грн. річних.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Згідно ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу, однак відповідачем у справі у цьому випадку є юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.
Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичної особою, або довіреністю, виданою юридичною особою. При цьому стороною у справі повинна бути юридична особа, від імені якої може діяти відособлений підрозділ.
Як вбачається з п.5.1 Положення про відокремлений структурний підрозділ (філію)ВАТ «Мостобуд»Містобудівельний загін № 78, філія має права подавати від імені засновника позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу позивача, відповідача, третьої особи.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість розгляду справи за місцезнаходженням філії відповідача, а саме господарським судом Черкаської області.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р. у справі № 02/4001 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»на рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р. у справі № 02/4001 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2007р. у справі № 02/4001 за позовом Приватного підприємства «Прогрес»до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»в особі «Мостозагін № 78»- залишити без змін.
3. Справу № 02/4001 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Жук Г. А.
Судді :
Агрикова О.В.
Андрейцева Г.М.