ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 р. | № 33/140-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський електромеханічний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2007р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "ТД ИРБИС" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський електромеханічний завод" про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У липні 2007р. ЗАТ "ТД ИРБИС" пред’явило в господарському суді позов до ВАТ "Дніпропетровський електромеханічний завод" про стягнення 300000,05 грн. основного боргу, 20318,63 грн. пені, 4200 грн. інфляційних, 3582,74 грн. 3% річних та 5000 грн. витрат на послуги адвоката.
У подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, останнім з яких просив суд стягнути з відповідача 0,04 грн. основного боргу, 20318,63 грн. пені, 4200 грн. інфляційних, 3582,74 грн. 3% річних та 5000 грн. послуг адвоката.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. (суддя Рудовська І.А.) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 0,04 грн. основного боргу, 20318,63 грн. пені, 4200 грн. інфляційних та 3582,74 грн. 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.
Сторони оскаржили дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2007р. (судді Виноградник О.М. –головуючий, Лисенко О.М., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. було скасовано, апеляційні скарги сторін задоволено, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 0,04 грн. основного боргу, 20318,63 грн. пені, 4200 грн. інфляційних, 3582,74 грн. 3% річних та 5000 грн. витрат на послуги адвоката. В частині стягнення 300000 грн. основного боргу провадження у справі припинено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову в частині стягнення 20318,63 грн. пені, 4200 грн. інфляційних, 3582,74 грн. 3% річних та 5000 грн. витрат на послуги адвоката, а також розподілу судових витрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 01.06.2005р. між ЗАТ "ТД ИРБИС" (постачальник) та ВАТ "Дніпропетровський електромеханічний завод" (покупець) було укладено договір поставки №185 (далі –Договір).
Позивач поставив відповідачу товар, який останнім було отримано, заборгованість на день звернення позивача з позовом з боку покупця становила 30000,04 грн.
Відповідно до положень п. 4.1 Договору оплата проводиться за фактично поставлену продукцію на протязі 14 календарних днів з моменту поставки та приймання продукції за умови надання документів, зазначених у п. 5.3. Датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної приймання товару. При відсутності зазначених документів строк розрахунків переноситься до моменту отримання повного пакету документів.
За п. 5.3 Договору до переліку товаророзпорядчих документів включено накладну, сертифікат якості, рахунок, податкову накладну.
За приписом ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Як посилався ж відповідач, позивач не передав сертифікат якості на отриманий товар, а тому у нього, відповідача, строк розрахунку за товар не настав до дати отримання від позивача всього пакету документів.
Суд цих посилань не перевірив і належної оцінки не дав, тоді як з’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору сторін.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов’язаних з розглядом справи.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов’язаних з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача, при відмові в позові –на позивача при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл судових витрат пов’язаний з вирішенням спору по суті, а тому судові рішення підлягають скасуванню і в цій частині.
Водночас суду слід ретельно з’ясувати, чи пов’язані заявлені до стягнення суми за адвокатські послуги саме з розглядом даної справи, з огляду, зокрема, дати звернення з позовом до суду і проведеної позивачем оплати за ці послуги, як і те, чи відносяться до адвокатських послуг сплата позивачем податку з отриманого адвокатом гонорару.
Разом з тим суд другої інстанції, з огляду положень п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а також добровільне погашення відповідачем у період розгляду справи боргу в сумі 300000 грн., мав підстави припинити провадження у справі за відсутності предмету спору.
За таких обставин постанова суду другої інстанції в частині спору про стягнення основної суми боргу, інфляційних, 3% річних, пені та розподілу судових витрат та рішення господарського суду в повному обсязі підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи в зазначеній частині суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський електромеханічний завод" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2007р. в частині вирішення спору про стягнення основної суми боргу, інфляційних, 3% річних, пені та розподілу судових витрат та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. в повному обсязі скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2007р. залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук