Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.
при секретарі судового засідання Омельчук А.М.
за участю ОСОБА_1 та представника Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” –Шмайхеля А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” на рішення Рівненського міського суду від 21 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 21 липня 2011 року вимоги ОСОБА_4 задоволено: на користь позивача стягнуто з ОСОБА_1 51 797, 76 гривень завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди та з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (далі –„Страхова компанія „Княжа” або Страховик) 50 000 гривень страхового відшкодування.
Стягнуто солідарно з обох відповідачів на користь ОСОБА_4 1 138 гривень понесених судових витрат у справі.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення в частині стягнення зі Страховика суми страхового відшкодування, „Страхова компанія „Княжа” подала апеляційну скаргу, де покликалася на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального і матеріального права.
На її обґрунтування зазначалося про неправильність найменування апелянта, який залучений до участі в справі як страхова компанія „Княжа”, нез’ясування обставини порушення права ОСОБА_4 саме Страховиком, скільки він не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільну виплату йому відшкодування. Так, судом взагалі не було встановлено, чи звертався позивач із заявою до „Страхова компанія „Княжа” для одержання страхових виплат. При цьому посилалася на вимоги ст. 35 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, якою визначено обов’язкову умову для виплати страхового відшкодування на підставі відповідної заяви з долученими документами, а ст. 36 цього Закону встановлено право оскаржити рішення Страховика до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Справа №22-1752-11 Головуючий у 1 інстанції: Головчак М.М.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
Також судом не враховано існування 500 гривень франшизи, яка обов’язково
віднімається від суми страхової виплати.
З наведених міркувань просила частково скасувати рішення Рівненського міського суду від 21 липня 2011 року, ухваливши в цій частині нове, яким відмовити позивачу у відшкодуванні страхових виплат та 569 гривень судових витрат зі Страховика на користь ОСОБА_4.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 51 797, 76 гривень страхового відшкодування та судових витрат не оскаржувалося.
У судовому засіданні представник „Страхової компанії „Княжа”, підтримавши свою апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1 не визнав скаргу, пославшись на її необґрунтованість.
ОСОБА_4 і його представник, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів
дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_4 і стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача 51 797, 76 гривень матеріальної шкоди, зі „Страхової компанії „Княжа” на його ж користь 50 000 гривень страхового відшкодування та солідарно з обох відповідачів 1 138 гривень понесених судових витрат, суд першої інстанції виходив з доведеності факту страхового випадку, а тому і обов’язку Страховика виплатити Страхувальнику страхове відшкодування в межах встановленого законом ліміту цивільно-правової відповідальності та обов’язку заподіювача шкоди –суми, яка перевищує зазначений ліміт відповідальності Страховика.
Присуджуючи судові витрати з обох відповідачів на користь ОСОБА_4, місцевий суд зважив на їх солідарний характер відповідальності.
Проте з такими висновками частково не може погодитися колегія суддів.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу юридичних наслідків страхового випадку, за обставинами якого автомобіль позивача під керуванням законного володільця ОСОБА_6, зазнав механічних пошкоджень внаслідок винних дій водія транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована „Страховою компанією „Княжа”.
Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не оспорюються, що 3 лютого 2011 року о 21 год. 45 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем „PEUGEOT-405”, номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Курчатова-Енергетиків у м. Рівному порушив вимогу п. 16.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, що спричинило пошкодження керованого ним транспортного засобу та пошкодження автомобіля „AUDI Allroad Quattro”, номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6.
Цей факт підтверджено постановою судді Рівненського міського суду від 10 лютого 2011 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді 340 гривень штрафу (а.с. 63).
Зміст дефектної відомості огляду транспортного засобу від 14.02.2011 року свідчить про ряд механічних пошкоджень автомобіля „AUDI Allroad Quattro” в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 29-30).
З неоспореного відповідачами висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11.03.2011 року №113 вбачається, що завдані внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля „AUDI Allroad Quattro”, номерний знак НОМЕР_2, матеріальні збитки склали 100 105, 76 гривень (а.с. 5-13). Вартість проведення дослідження визначено у 1 692 гривні, які позивачем оплачені.
Розмір матеріальної шкоди в апеляційному суді сторонами не заперечується, а оспорюється цивільно-правовий обов’язок Страховика виплатити на користь позивача страхове відшкодування у 50 000 гривень.
Покликання про те, що цивільно-правова відповідальність водія „PEUGEOT-405” на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована „Страховою компанією „Княжа,” знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки цей факт засвідчено представленим ОСОБА_1 примірником Полісу №ВЕ6650213 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 48).
З пояснень, даних страхувальником „Страховій компанії „Княжа”, видно, що 4 лютого 2011 року, тобто наступного дня після настання страхового випадку, він звернувся до Страховика з повідомленням про страховий випадок, який стався 3 лютого 2011 року, де зазначив про час, місце, спосіб, участь транспортних засобів, інші обставини події та про наявні пошкодження транспортного засобу (а.с. 49).
Таким чином, ОСОБА_1 виконав свої обов’язки, що передбачені ст. 33 „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність заяви позивача про отримання страхового відшкодування, адже згідно з цією нормою Закону до Страховика вправі звернутися не лише водій, якому заподіяно шкоду, але й водій, транспортний засіб якого причетний до дорожньо-транспортної пригоди.
В той же час, очевидним є те, що питання про виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування в порядку ст. 36 цього Закону Страховиком не вирішувалося, позаяк доказів про задоволення вимог чи відмову у його виплаті особи, які беруть участь у справі, суду не надали.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України –кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Тому за таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність порушення цивільного права ОСОБА_4 на увагу не заслуговують і відхиляються як неприйнятні.
Приходячи до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів враховувала існування передбаченої договором франшизи, яка помилково міським судом не взята до уваги, однак за будь-яких обставин не повинна виплачуватися Страховиком на користь потерпілої особи, а також неправильно визначений солідарний характер сплати відповідачами понесених судових витрат.
Так, відповідно до абз. другого п.п. 12.1. ст. 12 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Тому встановлена договором страхування сума франшизи у 500 гривень (а.с. 48) підлягає обов’язковому виключення із розміру страхового відшкодування як неправильно зарахована місцевим судом, тобто останнє повинне становити 49 500 гривень.
Щодо солідарної відповідальності зі сплати понесених позивачем страхових виплат, то такий обов’язок чинним цивільним процесуальним законом не передбачений. В цьому випадку судові витрати слід стягнути з обох відповідачів на користь ОСОБА_4 у частковому виді. Тобто 1 138 гривень всіх витрат : 2 особи = 569 гривень, які присуджуються позивачу як зі „Страхової компанії „Княжа”, так і з ОСОБА_1 одночасно.
Доводи апеляційної скарги про неправильність найменування Страховика колегія суддів знаходить голослівними та необґрунтованими.
Решта покликань скарги про участь у справі як співвідповідача структурного підрозділу без права юридичної особи також на увагу не заслуговують, адже судом залучено якраз юридичну особу, а не його територіальний підрозділ у Рівненській області (а.с. 58), яка де-юре і брала участь у справі.
Враховуючи наведені порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржуване рішення необхідно частково скасувати.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 21 липня 2011 року частково змінити, зменшивши присуджений з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” на користь ОСОБА_4 розмір страхового відшкодування до 49 500 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот) гривень та стягнувши із ОСОБА_1 і Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” на користь ОСОБА_4 по 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) гривень понесених судових витрат з кожного.
В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий: Судді: