11-62/11 Міщенко О.А.
Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді –Міщенко О.А.
Суддів - Гладкого С.В., Квятковського А.С.
З участю прокурора - Зуйкова О.Г.
Потерпілих ( цивільних позивачів ) –ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4
Захисника–адвоката - ОСОБА_5
Засудженого –ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_6, в його інтересах захисника–адвоката ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Гощанського районного суду від 18 листопада 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Худяки, Черкаського району, Черкаської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, розлучений, має двох неповнолітніх дітей, директор ТзОВ „Росава", житель АДРЕСА_1, раніше не судимий;
- засуджений за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 196 130 грн.18 коп., в рівних долях на кожного.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7,2002 р. н. 3404 грн. 57 коп., починаючи з 19 листопада 2010 року і до досягнення дитиною повноліття – до 19 травня 2020 року .
Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 50 000 грн., на кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що 11 липня 2008 року близько 17 год.20 хв., керуючи технічно справним автомобілем „HYUNDAI SANTA FE", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності, на автодорозі Київ - Чоп зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівне в порушення п.п.1.5, 2.3,10.1,11.2,12.1,12.3,12.4 Правил дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю 120-125 км/год., яка перевищувала допустиму швидкість руху для населеного пункту, на 293 км.+700 м. вказаної автодороги в с.Синів, Гощанського району Рівненської області, не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля та допустив занос керованого ним автомобіля „HYUNDAI SANTA FE" з послідуючим виїздом на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем „FORD", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку. Після зіткнення вказаних транспортних засобів автомобіль „HYUNDAI SANTA FE" під керуванням ОСОБА_6 перекинувся. та в некерованому стані виїхав на ліве по ходу руху автомобіля узбіччя. В результаті ДТП пасажир автомобіля „HYUNDAI SANTA FE" ОСОБА_9 загинула на місці.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що вони суперечать вимогам про повне, всебічне та об,єктивне дослідження обставин справи, встановленню істини по справи та прийнятті правильного рішення. Доводить, що суд першої інстанції не достатньо приділив увагу обставинам, які пом"якшують покарання, доказам, встановленим в ході досудового та судового слідства, не погоджується з рішення суду першої інстанції про стягнення з нього матеріального та морального відшкодування на суму 196130 грн., оскільки суд не провів перевірку підстав на основі яких потерпілі заявляли позовні вимоги. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок за яким з застосуванням ст.ст.66,69, 69-1 КК України призначити покарання нижче нижчої межі, та зменшити розмір матеріального і морального відшкодування; одночасно просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд відповідно до ч.2 ст.374 КПК України;
- захисник–адвокат ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_6, вказує на незаконність вироку суду першої інстанції. Зазначає, що під час досудового та судового слідства допущено істотне порушення кримінально–процесуального законодавства, що стало причиною однобічності і неповноти слідства, в результаті чого судом першої інстанції припущено невідповідність обставин, викладених у вироку суду фактичним обставинам справи. Крім того, вважає, що розмір цивільного позову визначено без будь–якого покликання на докази. Просить вирок Гощанського районного суду від 18.11.2010 року скасувати, ОСОБА_6 виправдати у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
- потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вважають вирок стосовно ОСОБА_6 несправедливим в частині призначення покарання та розгляду цивільного позову. Зазначакють, що суд залишив поза увагою ступінь підвищеної суспільної небезпеки вчиненого засудженим злочину та дав неправильну оцінку суперечливим обставинам, які пом"якшують покарання. Просять вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 скасувати, постановити новий вирок, призначивши покарання ближче до верхньої межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, в частині відшкодування грошових коштів, залучити співвідповідачами страхові компанії.
Заслухавши доповідача Міщенко О.А., доводи потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про задоволення їх апеляції та про залишення апеляції засудженого та його захисника без задоволення; засудженого ОСОБА_6, який просить задовольнити апеляцію захисника та доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 про задоволення поданої ним апеляції та про залишення без задоволення апеляції потерпілих, думку прокурора Зуйкова О.Г. про залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України грунтується на достатніх та достовірних доказах, яким судом дана повна, всебічна та об'єктивна оцінка.
Дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги і дав правильну оцінку показанням свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які найпершими прибули на місце події та надавали допомогу потерпілим.
Зокрема, свідок ОСОБА_12 в ході судового слідства показав, що коли він вибіг на вулицю, то побачив перевернутий автомобіль. Він з дружиною витягли жінку зі сторони місця пасажира. Водій автомобіля „HYUNDAI SANTA FE" допомагав їм, намагався виштовхати тіло жінки з салону автомобіля через розбите вікно правого переднього пасажирського сидіння. Після того як витягли жінку, водій сам без сторонньої допомоги вийшов із автомобіля зі сторони водія (т.2 а.с. 227 зв.).
Достовірність показань свідка ОСОБА_12 підтвердила свідок ОСОБА_13, яка зазначила, що вона разом з чоловіком була на дворі, коли почула сильні удари. Вони вибігли на вулицю, де побачили перевернуту машину, з якої разом із чоловіком з пасажирського місця витягнули жінку, а водій вибрався сам.
Із показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що вона бачила як автомобіль петляв по дорозі, збив чотири стовпчики дорожнього загородження, а потім декілька раз перекинувся. Коли вона підійшла до автомобіля, жінка вже лежала на землі.
Допитані в ході досудового та судового слідства свідки ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14 в своїх показах зазначили, що не бачили на проїжджій частині собаку, яка б перешкоджала руху транспортних засобів.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 показали, що 11 липня 2008 року близько 18 год подзвонив ОСОБА_6 та сказав, що ОСОБА_9 загинула. По приїзду на пост ДАІ, який розташований в м.Корець працівники ДАІ повідомили їх, що неподалік смт.Гоща сталось аварія, під час якої загинув пасажир, а водій доставлений в лікарню.
Доводи в апеляціях засудженого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката стосовно того, що за кермом автомобіля на місці водія була потерпіла ОСОБА_9, а не засуджений ОСОБА_6 не заслуговують на увагу і спростовуються вищезазначеними показаннями свідків та іншими доказами, встановленими у суді.
Згідно висновку судово–медичної експертизи № 77-Е від 24.12.2008 року смерть потерпілої ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась множинними переломами кісток черепа. (т.1 а.с.167-168)
За висновком комплексної автотехнічної та судово-медичної експертизи за №104 від 29.09.2009 року всі наявні тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_9 виникли під час ДТП, внаслідок інерційних переміщень і ударів частинами тіла об внутрішні деталі салону автомобіля. Локалізація та характер тілесних ушкоджень на тілі потерпілої ОСОБА_9 є характерними при перебуванні її під час ДТП в якості пасажира переднього сидіння автомобіля (т.1 а.с.222-226).
За висновком комплексної автотехнічної та судово-медичної експертизи за №105 від 29.09.2009 року всі наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли під час ДТП внаслідок інерційних перем іщень і ударів головою та правою кистю об внутрішні деталі салону. Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 є характерні при перебуванні його під час ДТП на місці водія автомобіля. (т.1 а.с.233 –235).
Безпідставними є доводи апеляції захисту, щодо залишення поза увагою суду першої інстанції наявності причинного зв’язку між конкретними порушеннями Правил дорожнього руху і наслідками дорожнього–транспортної пригоди.
Із постанови про пред"явлення обвинувачення та із вироку суду вбачається, що в прямому безпосередньому причинному зв"язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали є грубе порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, зокрема п.10.1 - перед початком руху,перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. (т.2 а.с.4-5; а.с.231-234).
Згідно висновку експерта за №394 від 13.11.2009 року швидкість руху автомобіля „HYUNDAI SANTA FE" складала не менше 120,2 - 125,5 км/год. Водій ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з вимогами п.10.1, п.12.4 Правил дорожнього руху України. Причиною длрожньо-транспортної пригоди стали невідповідаючі вимогам п.п.12.4,10.1 Правил дорожнього руху України дії водія автомобіля „HYUNDAI SANTA FE" ОСОБА_6 (т.1 а.с.245-247).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та виправдання засудженого ОСОБА_6 з цих підстав.
Судом першої інстанції відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, з врахуванням наданих письмових доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вирішено цивільний позов ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Покликання засудженого ОСОБА_6 та його захисника, щодо несправедливого визначення розміру матеріальних та моральних збитків є безпідставні та не заслуговують на увагу.
Доводи потерпілих /цивільних позивачів/ в апеляції, щодо залучення співвідповідачами страхові компанії "Добробут" та „Грант–авто", в яких був застрахований ОСОБА_6, щодо відшкодування компаніями грошових коштів, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, не заслуговують на увагу, Суд першої інстанції в ході судового слідства досліджував даний договір, наданий страховою компанією „Добробуд", в якому зазначено, що одним із страхових випадків являється дорожньо–транспортна пригода , в ході якої шкода нанесена саме застрахованому автомобілю. Ст.32 Закону України „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961, передбачає випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (страховою компанією), а саме коли шкоду, заподіяно життю та здоров"ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому (застрахованому) транспорті, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Оскільки, ОСОБА_9 була саме пасажиром в застрахованому автомобілі, то відшкодовувати матеріальні збитки зобов"язаний власник джерела підвищеної небезпечності, а саме водій застрахованого автомобіля.
Що стосується покарання, обраного засудженому ОСОБА_6 судом першої інстанції, то при його призначенні суд дотримався вимог ст.65 КК України та з врахуванням вимог ст.ст.66,67 КК України призначив покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Покликання потерпілих в апеляції на підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 злочину, що тягне за собою більш суворіше покарання, не можуть братися до уваги, оскільки вчинений ОСОБА_6 злочин відноситься до злочинів вчинених з необережності.
Безпідставним є також покликання в апеляції поетрпілих на те,що суд визнав обставиною, якак пом"якшує покарання щире каяття ОСОБА_6 Із змісту вироку (а.с.231-234) не вбачається, що суд до пом"якшуючих покарання обставин відніс щире каяття засудженого.
Суд першої інстанції врахував обставини, які пом"якшують покарання ОСОБА_6, зокрема наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивні характеристики за місцем проживання, те що вперше притягується до кримінальної відповідальності та визнав за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі, наближене до мінімального, передбавеного ч.2 ст.286 КК України.
Підстав, як для застосування покарання нижче нижчої межі, так і покарання більш наближеного до максимального, передбаченого законом за вчинення даного злочину, не вбачається.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Гощанського районного суду від 18 листопада 2010 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_6, в його інтересах захисника–адвоката ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 –без задоволення.
С у д д і:
підпис /Міщенко О.А./ підпис /Гладкий С.В./ підпис /Квятковський А.С./
Вірно: Доповідач О.А.Міщенко