Судове рішення #18217420

Справа №  22-ц-1682/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Курилець А. Р.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Бойко С. М.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 року                                                                                               м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                        головуючого - судді Бойко С.М.,

                                         суддів: Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,

                                         секретаря  - Панчука І.С.,

                                         з участю: представника позивача - ОСОБА_2,

                                         відповідача ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_3, управління комунальної власності Львівської міської ради, прокуратури Галицького району м.Львова, - про визнання незаконним розпорядження №959 від 20.07.2006 року та позовом ОСОБА_5 до управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_3, третіх осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, прокуратури Галицького району м.Львова, - про визнання недійсними договорів оренди,-

в с т а н о в и л а:

27.07.2009 року позивач звернувся з позовними заявами, в яких просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №959 від 20.07.2006 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3" (а.с.1-7, т.1), а також визнати недійсними договори від 27.09.2006 року та від 25.11.2009 року, які були укладені на підставі цього розпорядження між  управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_3 про оренду гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3-6, т.2, 9-10, т.3), з тих підстав, що питання оренди спірного гаражу не було вирішено на конкурсних засадах при наявності двох претендентів на предмет оренди.  

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 24 січня 2011 року в задоволенні зазначених вище позовів відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_5 Просить скасувати рішення суду, з підстав порушення судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги висновки апеляційного суду, викладені в рішенні від 04.07.2005 року, яке набрало законної сили і є обов"язковим для виконання, про необхідність проведення конкурсу для укладення договору оренди на спірне приміщення гаражу, оскільки на нього претендує він та відповідач ОСОБА_3, на що також вказував прокурор в своєму протесті №186 від 23.06.2006 року, на підставі якого було скасовано розпорядження №366 від 09.04.2004 року про передачу йому спірного гаражу на умовах оренди. Апелянт вважає неправильним висновок суду про неможливість застосування до спірних правовідносин п.7 ст.9 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" з тих підстав, що спірний гараж не був вільним, оскільки фактично перебував у користуванні відповідача ОСОБА_3

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_3 та її представника, які її заперечили, перевіривши матеріали справи в  межах  доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.213 Цивільно-процесуального кодексу (далі-ЦПК) України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, суд посилається на те, що конкурс проводиться тільки на вільне приміщення, а оскільки відповідач ОСОБА_3 вносила за користування гаражем орендну плату і вона в неї приймалась, - спірне приміщення не було вільним.

Такої ж позиції дотримуються й відповідач ОСОБА_3 та її представник, посилаючись на встановлення цього факту рішенням апеляційного суду.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись.

Судом встановлено, що орендарем спірного гаражу був ОСОБА_6 відповідно до договору оренди від 20.07.2001 року, який було укладено терміном до 31.12.2003 року (а.с.83, т.2). Саме йому ухвалою Львівської міської ради №469 від 29 травня 2003 року (а.с. 13, т.1, 84, т.2) надано право приватизувати гараж шляхом викупу. На день його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) ця ухвала не була виконана, приватизація гаражу шляхом викупу ОСОБА_6 не відбулась у зв"язку з його смертю, що встановлено рішенням апеляційного суду Львівської області від 04.07.2005 року (а.с.18, т.1).

Після смерті ОСОБА_6 його дружина  ОСОБА_3 звернулась у міську раду із заявою про надання їй права замість померлого чоловіка на викуп гаражу.

Ухвалою Львівської міської ради №393 від 10.06.2004 року на ОСОБА_3 переведено право покупця з покійного орендаря гаражу - її чоловіка ОСОБА_6 (а.с.14, т.1).

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 04.07.2005 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 12.04.2006 року, залишено без змін рішення Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2005 року в частині визнання незаконною  ухвали Львівської міської ради №393 від 10.06.2004 року з тих підстав, що ОСОБА_3 не була орендарем вказаного гаражу, питання переукладення договору оренди з нею після смерті її чоловіка не було вирішено (а.с.15-17, 18-20, 22-24, т.1).

Таким чином, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2005 року встановлено, а правильність цього висновку підтверджено рішенням апеляційного суду Львівської області від 04.07.2005 року про те, що договір оренди на спірний гараж був припинений у зв"язку із смертю орендаря ОСОБА_6, що також відповідає вимогам ст.781 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, згідно якої договір найму (оренди) припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача (орендаря). Дана норма поширюється на спірні правовідносини, оскільки в зазначеному вище договорі оренди та в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" не встановлено інших положень, які б визначали наслідки дії договору оренди після смерті  орендаря.

Відтак, висновок суду першої інстанції про існування з відповідачем ОСОБА_3 договірних відносин щодо оренди спірного гаражу після смерті орендаря ОСОБА_6 не відповідає обставинам справи та суперечить нормам ст.781 ЦК України.

Судом встановлено, що розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №366 від 09.04.2004 року ОСОБА_5 було надано в користування на умовах оренди спірний гараж для зберігання власного транспорту (а.с.10, т.1) на підставі його заяви від 23.03.2004 року поданої до Галицької районної адміністрації (а.с.132, т.3).

Це розпорядження було відмінене розпорядженням Галицької районної адміністрації №811 від 27.06.2006 року на підставі протесту прокурора Галицького району м.Львова від 23.06.2006 року (а.с.11, т.1) та рішення апеляційного суду Львівської області від 04.07.2005 року про необхідність вирішення питання оренди спірного гаражу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на умовах конкурсу відповідно до п.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У відповідності до п.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за наявності заяв про оренду нерухомого майна від двох або більше фізичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Після відміни розпорядження №366 від 09.04.2004 року, Галицька районна адміністрація  своїм розпорядження №959 від 20.07.2006 року надає ОСОБА_3 в користування на умовах оренди терміном на три роки спірний гараж (а.с.9, т.1).

На виконання розпорядження №959 від 20.07.2006 року управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 27.09.2006 року укладає з ОСОБА_3 договір оренди на гараж терміном з 27.09.2006 року по 27.09.2009 (а.с.7-10, т.2), а   25.11.2009 року - договір оренди на цей же гараж терміном з 25.11.2009 року по 24.11.2011 року (а.с.12, т.3).

Відміняючи саме на вказаній вище підставі розпорядження №366 від 09.04.2004 року і приймаючи розпорядження №959 від 20.07.2006 року, яким задоволено заяву ОСОБА_3 про надання їй в оренду спірного гаражу, Галицька районна адміністрація допускається того ж порушення матеріального закону - вимог п.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без вирішення питання оренди гаражу на конкурсних засадах, залишаючи поза увагою вирішення заяви ОСОБА_5 від 23.03.2004 року про надання йому в оренду спірного гаражу, оскільки відміняючи своє розпорядження, Галицька районна адміністрація не відмовила ОСОБА_5 в наданні на умовах оренди спірного гаражу.

В судовому засіданні представник Галицької районної адміністрації ствердила, що ОСОБА_5 після скасування розпорядження повинен був знову подати заяву у встановленому законом порядку, як це зробила ОСОБА_3, подавши 04.07.2006 року таку заяву до Галицької РА (а.с.102, т.3).

Однак, таке твердження  суперечить вимогам п.3 ст.9 зазначеного вище Закону, є необґрунтованим і спростовується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З наданих на вимогу колегії суддів документів, встановлено, що 10.07.2006 року в Галицькій районній адміністрації зареєстрована також і повторна заява ОСОБА_5 після скасування розпорядження №366 від 09.04.2004 року (а.с.146, т.3), копію якого він отримав 03.07.2006 року (а.с.151, т.3 ).

Таким чином, маючи на розгляді невирішену по суті заяву ОСОБА_5 від 23.03.2004 року після скасування розпорядження №366 від 09.04.2004 року, а також вже повторні звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про надання їм в оренду спірного гаражу, Галицька районна адміністрація, вирішуючи позитивно заяву ОСОБА_3, знову допускає порушення вимог п.7 ст.9 зазначеного вище Закону щодо вирішення питання оренди на конкурсних засадах, не зважаючи на винесення апеляційним судом Львівської області окремої ухвали (а.с.88-89, т.1).

Крім того, на момент прийняття рішення постійної комісії від 23.05.2006 року про передачу в оренду спірного гаражу ОСОБА_3, було чинне розпорядження Галицької районної адміністрації №366 від 2004 року про надання в оренду цього ж гаражу ОСОБА_5, оскільки в судовому порядку воно не оспорювалось ОСОБА_3

Таким чином, розпорядження Галицької районної адміністрації №959 від 20.07.2006 року є незаконним, оскільки прийнято з порушенням вимог п.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна.

У зв"язку з тим, що оспорювані позивачем договори оренди були укладені на підставі зазначеного розпорядження з порушенням вимог п.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, тому на підставі ч.1 ст.203 і відповідно до вимог ст.215 ЦК України, вони є недійсними.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наведених вище мотивів та на підставі досліджених судом доказів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які є в матеріалах справи, а також встановленим фактам за рішеннями судів, які є обов"язковими для суду згідно ст.61 ЦПК України,  не врахував підстав скасування розпорядження №366 від 09.04.2004 року "Про розгляд заяви ОСОБА_5", а саме внесення протесту прокурора №186 від 23.06.2006 року, в якому вказано на порушення рай адміністрацією ст.9 Закону "Про оренду державного та комунального майна" при вирішенні заяви ОСОБА_5 про надання йому в оренду спірного гаражу, не застосував до спірних правовідносин норми п.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню (п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України) з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позову ОСОБА_5 з наведених вище мотивів.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України, витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                   в и р і ш и л а:

            апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

            Рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

Позови ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №959 від 20.07.2006 року "Про розгляд заяви гр.ОСОБА_3"

Визнати недійсними договори оренди гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, №Г-4695-6 від 27.09.2006 року та №Г-7362-9 від 25.11.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 понесені ним судові витрати в розмірі   158 гривень 25 копійок.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.   



         Головуючий:


         Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація