У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Рожина Ю.М.
при секретарі судового засідання Коробчук А.М.
за участю ОСОБА_1 та представників: Комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” –ОСОБА_2; ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” на рішення Рівненського міського суду від 15 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 15 липня 2011 року зазначені вимоги позивача задоволено: поновлено ОСОБА_1 на посаді реєстратора ІІ категорії правового відділу Комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” (далі –КП „РОБТІ” або Бюро технічної інвентаризації), стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 11 970, 07 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 березня 2011 року по 15 липня 2011 року, 2 000 гривень понесених витрат на правову допомогу, 119, 70 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, Бюро технічної інвентаризації подало апеляційну скаргу, де покликалося на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
На її обґрунтування зазначалося про помилковість твердження суду стосовно того, що невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації повинна бути визначена лише за результатами атестації, оскільки ця обставина може бути встановлена і іншими доказами, в т.ч. і актом службового розслідування в сукупності з іншими фактичними даними.
Всупереч оскаржуваному рішенню вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових
Справа №22-1773-11 Головуючий у 1 інстанції: Ковальов І.М.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п.п. 2.1. і 3. 9 Тимчасового положення „Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7\5, що призвело до її звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
На підтвердження своїх доводів КП „РОБТІ” посилалося на встановлені факти порушення позивачем своїх трудових обов’язків по внесенню даних про самочинне переобладнання дільниці державної ветеринарної медицини в АДРЕСА_5 під житло, про неякісне виконання робіт при реєстрації права на АДРЕСА_1, на об’єкти нерухомості по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 та в АДРЕСА_4.
На думку апелянта, є такими, що не відповідають дійсності, висновки суду про відсутність пропозиції працевлаштування та наявність упередженого відношення роботодавця до ОСОБА_1, оскільки на час звільнення позивача вакантних посад на підприємстві не було, а твердження про необ’єктивність до неї вважає необґрунтованим.
З наведених міркувань просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 15 липня 2011 року і ухвалити нове –про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1.
У судовому засіданні представник відповідача, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1 та її представник, заперечуючи проти задоволення скарги, посилалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів
дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності через незаконність звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі (неякісне виконання робіт) внаслідок недостатньої кваліфікації, позаяк роботодавець не представив доказів про те, що саме з цих підстав працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов’язки, при цьому врахувавши неможливість перевести за його згодою на іншу роботу. Місцевий суд також ствердив про необхідність визначення ступеня невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації тільки за результатами атестації працівника.
Оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і поновлення на роботі пов’язуються з поновленням позивача на роботі, тому міський суд ці вимоги задовольнив повністю, допустивши до негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу звільнення позивача з посади реєстратора КП „РОБТІ” через виявлену невідповідність працівника виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, з чим не погодилася ОСОБА_1, оспоривши законність припинення трудового договору з ініціативи роботодавця.
З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2011 року реєстратора ІІ категорії правового відділу Бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 звільнено з роботи в зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі (неякісне виконання робіт) в результаті встановленої недостатньої кваліфікації на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7).
Мотивами для звільнення позивача з ініціативи роботодавця було неналежне виконання робіт, що пов’язувалося з недостатньою кваліфікацією і полягало у внесенні нею запису у витяг №20349862 від 24.09.2008 року із зазначенням про самочинне переобладнання частини дільниці Сарненської районної державної лікарні ветеринарної медицини під житло, загальною площею у 79, 3 кв.м., житловою –49, 8 кв.м., не вказавши дати внесення змін, без замовлення та відповідних документів, які підтверджували би той факт, що у приміщенні цієї нежитлової будівлі знаходилася самочинно переобладнана частина дільниці під квартиру.
Тому за викладеного ОСОБА_1, внісши зміни у витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно без попередньої заяви власника майна щодо здійснення реєстрації права, не провівши технічну інвентаризацію об’єкта, який зареєструвала, виконавши витяг про державну реєстрацію прав без попередніх підписів реєстратора та директора, очевидно порушила вимоги ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п.п. 2.1., 3.9. та 3.11 Тимчасового положення „Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно”
Також до її повноважень за розподілом трудових обов’язків не включалося вчинення дій з реєстрації прав на нерухомість по Сарненському району.
Разом з тим, колегія суддів знаходить, що сам по собі цей факт не може бути достатньою підставою для звільнення працівника саме в зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі в результаті недостатньої кваліфікації на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Так, передбачена нормативними актами необхідність атестації певних категорій працівників не виключає можливості розірвання трудового договору з працівником такої категорії за п. 2 ст. 40 КЗпП України й без проведення атестації, якщо фактичними даними підтверджується, що внаслідок недостатньої кваліфікації він не може належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки.
Натомість за сукупності повно і правильно встановлених судом першої інстанції фактів виявляється очевидним те, що звільнення ОСОБА_1 з підстав невідповідності виконуваній роботі через її недостатню кваліфікацію суперечить вимогам закону та не відповідає обставинам справи.
Міський суд, задовольняючи позов і відхиляючи заперечення КП „РОБТІ”, урахував виданий відповідачем 06.04.2007 року наказ №38-к „Про результати атестації виробничого, керівного та інженерно-технічного персоналу”, за яким ОСОБА_1 визнано такою, що за своїм практичним досвідом і навиками роботи може працювати реєстратором, і їй було підвищено кваліфікацію на цій посаді до ІІ категорії.
Встановлено, що в органах бюро технічної інвентаризації позивач обіймала посади інженера, завідувача виробничим відділом, реєстратора, починаючи з 6 лютого 1986 року, тобто на момент звільнення її галузевий трудовий стаж ставив понад двадцять п’ять років.
Приходячи до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів ураховує складений 30.03.2011 року завідувачем юридично-виробничого відділу Акт проведення службового розслідування (а.с. 40), яким встановлено допущені позивачем грубі порушення законодавства та тимчасового положення про здійснення реєстрації права власності на жиле приміщення. За переконанням Бюро технічної інвентаризації, цей документ слугував самостійною та єдиною документальною підставою для визначення рівня професійних знань і досвіду позивача.
Однак самим по собі одноособово складеним Актом проведення службового розслідування вчиненого ОСОБА_1 порушення законодавства за наявності попередніх позитивних відгуків про рівень її кваліфікації, зафіксованих наслідками атестації від 6 квітня 2007 року, та з урахуванням характеру, способу, та інших обставин, що мають істотне значення, скоєного правопорушення жодним чином не стверджується недостатність професійної кваліфікації позивача.
Так само не можуть свідчити про відсутність у неї відповідної кваліфікації як такі, що не заслуговують на увагу, й покликання апеляційної скарги про внесення даних у витяг про державну реєстрацію серії ССХ №542230 від 07.10.2010 року, які суперечать Свідоцтву про право власності на нерухоме майно, допущених помилок при реєстрації об’єктів нерухомості 4 липня 2007 року по АДРЕСА_2 та в АДРЕСА_6, а також реєстрацію права власності на нерухоме майно в АДРЕСА_4, тоді як правильною є назва вулиці –Адамівська.
Окрім викладеного, при звільненні позивача роботодавцем не додержано правил ч. 2 ст. 40 КЗпП України.
Так, згідно з указаним нормативно-правовим актом –звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Очевидним є те, що ОСОБА_1 у зв’язку з її звільненням з посади реєстратора ІІ категорії інше місце роботи роботодавцем не пропонувалося, а довідка від 14.07.2011 року №2083, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 104), про відсутність вакансій в Бюро технічної інвентаризації станом на 30 березня 2011 року сама по собі не свідчить про виконання роботодавцем зазначених вимог законодавства про працю.
З роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. другому п. 21 своєї постанови від 06.11.1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів”, вбачається неможливість визнання законним звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов’язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.
Тому доводи апеляційної скарги в частині відсутності у позивача вищої юридичної освіти, що не дозволяє їй обіймати посаду реєстратора ІІ категорії, на увагу колегії суддів не заслуговують, адже ця обставина була відома роботодавцю і раніше.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України –у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оцінюючи наявні фактичні дані у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача за наведених обставин неправильно проведене роботодавцем за п. 2 ст. 40 КЗпП України як на підставі виявленої невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Тому її було звільнено з посади реєстратора ІІ категорії незаконно і вона підлягає поновленню на роботі.
За наведених обставин є обґрунтованим і таким, що відповідає закону, оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та понесених судових витрат.
Трудовим законодавством презюмується вина роботодавця при оспорюванні працівником законності підстав свого звільнення з роботи, а тому обов’язок довести обґрунтованість підстав звільнення в суді покладається саме на КП „РОБТІ”. Вбачається, що відповідач не надав суду переконливих і об’єктивних доказів про недостатність кваліфікації ОСОБА_1 і, як наслідок, невідповідність її виконуваній роботі.
Таким чином, решта доводів скарги про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення колегією суддів також не приймається, оскільки спростовується правильністю зроблених судом висновків та не вказує про наявність підстав для його скасування чи зміну.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не свідчать про помилковість тверджень суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 15 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: