донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2011 р.           справа №23/93

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівБойко І.А., Бойченка К.І.

від позивача:ОСОБА_1. –за довіреністю №49-ю від 01.04.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2. –за довіреністю №Н-01/3430 від 02.10.2008р.

ОСОБА_3. –за довіреністю №Н-01/236 від 26.01.2011р.

ОСОБА_4. –за довіреністю №Н-01/404 від 03.02.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від26.07.2011 року

у справі№23/93 (суддя  Забарющий М.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ

до відповідача:
Державного підприємства «Донецька залізниця»,                      м. Донецьк

простягнення 834 919,68грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця»,  м. Донецьк про стягнення грошових коштів в сумі 834 919,68грн., як списаних відповідачем з особового рахунку без належної правової підстави.

Рішенням господарського суду  Донецької  області від 26.07.11р. у задоволенні позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ було відмовлено.

Позивач, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 26.07.11 р. скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

       Відповідач, Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

        Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.    

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2008р. між сторонами був укладений договір № Э-080131 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі по тексту - договір ), згідно п.1.1 якого предметом його є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам (далі - вантажовласники).

За умовами п. 1.3 договору, цим договором передбачаються умови оплати експедитором вартості послуг залізниці, наданих вантажовласникам при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг за договірними тарифами.

При цьому, залізниця зобов’язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з експедитором за перевезення вантажів, порожніх приватних та орендованих вагонів і надані додаткові послуги вантажовласникам, згідно діючим тарифам, вести облік нарахованих і сплачених сум, надавати експедитору відповідні розрахункові документи через ЄТехПД Ясинувата, а для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101310 (п.2.1.2. та п.2.1.3. договору).

Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається експедитором, виходячи із очікуваного обсягу перевезення вантажів та інших послуг на підставі діючих тарифів (п.3.1 договору).

В міру виконання перевезень та надання послуг вантажовласникам залізниця відображає в особовому рахунку експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг на підставі відповідних документів (п.3.2 договору в редакції додаткової угоди від 03.06.2009р. № 3).

Плата за перевезення списується залізницею на підставі перевізних документів і визначається у відповідності до розділу 2, 4 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею (п.3.3. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 03.06.2009р.);

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень, скріплений печатками обох підприємств,  укладений сторонами до 31.12.2008р. (п.7.4 договору).

В подальшому були укладені додаткові угоди №1 від 27.06.2008р, №2 від 26.12.2008р., №3 від 03.06.2009р.,  №4 від 29.12.2009р. до договору, якими були внесені зміни у 1.4, 7.4, 1.3, 2.2.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 4.1, 7.6 договору, та пролонговано термін дії цього договору до 31.12.2010р.

На думку позивача, у листопаді - грудні 2010р. відповідачем з особового рахунку позивача за надані послуги з перевезення була списана сума в розмірі 1 426 584,60 грн., що на 834 919, 68 грн. більше, ніж слід, оскільки відповідач повинен був застосовувати   коефіцієнт 0,412, встановлений п.8 Коефіцієнтів, а не коефіцієнт 1 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги, затверджений наказом Мінтрансу та зв’язку України від 26.03.2009р. № 317 (далі-Збірник тарифів) та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника, що затверджені цим же наказом, що стало причиною безпідставного списання зайвих   коштів.                  

Тому, на адресу відповідача   були пред’явлені ним претензії №М-41 від 18.01.2011р. та від 20.01.2011р. №М-63 щодо повернення безпідставно списаних коштів, які залишені відповідачем без задоволення.

На думку відповідача, коефіцієнт, визначений п. 8  встановлений для вантажу, який був вивантажений, застосовується лише у разі, якщо порожній вагон слідує з-під вивантаження вантажу під наступне навантаження та посилається на роз’яснення Укрзалізниці № ЦМ-8/431 від 17.06.2010р. при розрахунку плати за перевезення порожніх вагонів з-під вивантаження під наступне навантаження вантажовласники повинні керуватися положеннями, викладеними у позиції 5 п.3 Розділу VI Збірника; в документах відправника не було помітки, що вагони прямують під завантаження, тому залізниця правомірно застосувала коефіцієнт 1; договором між сторонами та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, не передбачено списання коштів з відповідних рахунків.

У відповідності до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України встановлені наступні способи захисту порушених прав: визнання права; визнання правочину недійсним;  припинення дії, яка порушує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;  зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату ( ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

          Так, п.2 Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009р. № 317 “Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги”, затвердженого  та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356  затверджені коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.

       Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, встановлені в залежності від виду вантажу.

Як свідчать матеріали справи, а саме з даних залізничних накладних, доданих до позову, вагони були спрямовані   на адресу одержувача з-під вивантаження кам’яного вугілля, яке, виходячи з приписів п.1 таблиці  коефіцієнтів до Збірника тарифів відноситься до 1-го тарифного класу. Відтак, при нарахуванні вартості перевезення цього вагону відповідач мав застосувати коефіцієнт 0,412.

В той же час, відповідно до п. 2.2.1 (в редакції додаткової угоди №3), п. 2.2.5 договору експедитор зобов’язується здійснювати оплату тарифу та додаткових послуг, наданих залізницею вантажовласникам, згідно зі Збірником тарифів, Статутом, Правилами перевезення вантажів, калькуляціями з надання послуг вантажовласникам за вільними тарифами, шляхом попередньої оплати за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок ЄТехПД Ясинувата № 260360300019 в Донецькій філії АБ ”Експрес-Банк”, МФО 335838, код за ЄДРПОУ 01074957.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції угоди № 3 від 03.06.2009р.) в разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів експедитора залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку.

У відповідності до абз. 2 п. 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу та зв»язку  України від 21.11.2000р. № 644 (далі по тексту –Правила розрахунків) встановлено, що згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Згідно п. 2.5, 2.6 Правил розрахунків, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Отже, залізницею Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ був відкритий особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101310, з якого позивачем здійснювалася попередня оплата за перевезення вантажів.

Положеннями ст.1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, списати грошові кошти, за приписами ч.1 ст. 1071 Цивільного кодексу України,  з рахунка клієнта банк може лише за його розпорядженням.

Таким чином, якщо платник перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг у порядку передоплати відповідно до умов договору, то ці кошти з моменту їх зарахування на цей рахунок не є власністю платника, а є власністю залізниці, яка вправі видавати банку розпорядження про списання цих коштів.

Враховуючи вищевикладене, позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, саме безпідставного списання відповідачем або за його розпорядженням уповноваженим ним банком з будь-якого рахунку позивача коштів на суму 934 919,68грн., в зв»язку з чим і не довів правових підстав для повернення цих коштів відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо позивач вважає, що відповідач неправильно відображає в особовому рахунку використання коштів експедитора, він вправі вимагати від відповідача внести відповідні зміни до особового рахунку, а не вимагати від залізниці сплатити кошти, як частину сплаченої ним самим (позивачем) передоплати з посиланням на вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів  в сумі 834 919,68грн., як списаних залізницею з особового рахунку позивача без належної правової підстави.

  Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2011 року у справі №23/93 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2011 року у справі №23/93 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2011 року у справі №23/93 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                 Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                       І.А.Бойко

                                                                                                       К.І. Бойченко

Надр.5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3–відповідачу; 4 –ДАГС; 5–ГС Донец. обл.