КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2008 № 05-6-48/40
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
представників сторін:
позивача: Баркова І.Г. (дов. від 12.03.08 № 92-ю/08);
відповідача: Вакуленко О.Ю. (дов. від 18.01.08 № 100/635);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Руский Стандарт"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2008
у справі № 05-6-48/40
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Руский Стандарт"
до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
про зобов"язання змінити постанову,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.08 № 05-6-48/40 уприйнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить розглянути справу по суті.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що ухвала суду суперечить нормам господарського та адміністративного законодавства.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
08 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Банк Руский Стандарт” звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зобов’язання змінити постанову про накладення санкції за порушення на ринку цінних паперів та застосувати до позивача санкцію у вигляді попередження або штрафну санкцію у меншому розмірі ніж передбачено цією постановою.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України), суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що вимога позивача про зобов’язання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку вчинити дії має розглядатися в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (інформаційний лист Верховного суду України від 26.12.05 № 3.2.-2005).
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, даний спір відноситься до підвідомчості адміністративних судів, оскільки відповідачем в цьому спорі виступає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції по відношенню до позивача саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.08 № 05-6-48/40 про відмову у прийнятті позовної заяви відповідає діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.08 № 05-6-48/40 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Банк Руский Стандарт” - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
17.03.08 (відправлено)