Справа № 11-706/11 Головуючий у 1 інстанції: Гірник Т.А.
Категорія:ст.ст.191ч.3,366ч.1ККУкраїни Доповідач: Танечник І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Тенюха В.П., Ревера В.В.
з участю прокурора Максимчука А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі - Максимчука А.М.
на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2011 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ст.ст. 191 ч.3, 366 ч.1 КК України повернуто Львівському прокурору з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах для проведення додаткового розслідування. Підставою такого рішення стало те, що судом встановлена неповнота досудового слідства, котра не може бути усунута в судовому засіданні, а також невиконання представниками слідства вказівок місцевого суду в попередніх рішеннях про додаткове розслідування даної справи.
Прокурор у справі Максимчук А.М. подав апеляцію на цю постанову, просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі, або в інший суд. Покликається на те, що по справі зібрано достатньо доказів для прийняття рішення по суті пред’явленого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо яких судом не вирішено питання запобіжних заходів.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримання доводів апеляції, міркування підсудних з викладом доводів в заперечення апеляції на підтримку оскаржуваного рішення, перевіривши справу та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів правових підстав для задоволення апеляції прокурора у справі не вбачає, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення в тому, що вони - ОСОБА_2, як головний ревізор, а ОСОБА_4, як старший ревізор Львівського територіального контрольно-ревізійного відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, будучи капітанами внутрішньої служби, перебуваючи у службовому відрядженні в м.Долина Івано-Франківської області з 14 березня 2002 року по 02 квітня 2002 року, отримали кожен у невстановленої слідством особи підроблені квитанції до прибуткових касових ордерів: ОСОБА_2 - до касового ордера № 123, ОСОБА_3 –до касового ордера № 124 від 14 березня 2002 року, як розрахункові документи на суму 920 грн. кожний за проживання в готелі „Карпати” в м.Долина.
В подальшому, зловживаючи службовим становищем, за попередньою змовою між собою кожен вніс у свій авансовий звіт завідомо неправдиві дані про проживання в готелі „Карпати” та кожен пред’явив завідомо підроблений документ в бухгалтерію Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області. Так ОСОБА_5 пред’явив підроблену квитанцію до прибуткового касового ордеру № 123 від 14.03.2002 року та долучив до свого авансового звіту від 04.04.2002 року № 57, як документальне підтвердження оплати коштів в сумі 920 грн. за проживання у готелі „Карпати” протягом 20 днів, а ОСОБА_3 - пред’явив підроблену квитанцію до прибуткового касового ордеру № 124 від 14.03.2002 року та долучив до свого авансового звіту від 04.04. 2002 року № 59, як документальне підтвердження оплати коштів в сумі 920 грн. за проживання в готелі „Карпати” протягом цього ж строку, на підставі чого кожному було виплачено кошти в сумі 389 грн.67 коп., як залишок по авансовому звіту, а всього кожен незаконно привласнив державні кошти в сумі 920 грн.
Колегією суддів встановлено, що дана справа учетверте скеровується судом першої інстанції прокурору для організації додаткового розслідування через його неповноту (т.2 а.с. 292-293, т.4 а.с. 101-105, т.4 а.с. 227-229, т.5 а.с. 69-83). З такими рішеннями місцевого суду погоджувався й апеляційний суд (т.2 а.с. 305-308), а також прокурор, який по справі затверджував обвинувальний висновок від 10.02.2006 року (т.3 а.с. 271, т.4 а.с. 135), тому судові рішення підлягали належному виконанню представниками досудового слідства.
Аналізуючи рішення суду першої інстанції про додаткове розслідування справи від 30.07.2004 року, від 28.12.2005 року, від 09.06.2008 року, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вказівки суду, зокрема: про встановлення фактичного місця проживання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в м.Долина Івано-Франківської області в період їх службового відрядження з 14.03.2002 року по 02.04.2002 року; про необхідність встановлення особи, яка видала обвинуваченим квитанції до прибуткових касових ордерів №№ 123,124 від 14.03.2002 року щодо їх проживання в готелі „Карпати”; про перевірку версії можливої обмови свідком ОСОБА_6 обвинувачених через їх неприязні стосунки, представником досудового слідства в повному об’ємі не виконані і під час чергового додаткового розслідування справи в період з 11.01.2008 року по 12.05.2008 року (т.4 а.с. 140-224).
Торкаючись рішення слідчого по справі від 24.04.2008 року про виділення матеріалів з кримінальної справи щодо невстановленої особи, яка внесла письмові записи в квитанції до прибуткових касових ордерів №№ 123 та 124 від 14.03.2002 року про проживання в готелі „Карпати” ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оплату ними коштів, виконала підписи в квитанціях за бухгалтера та касира Долинського житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства, проставила печатку та кутовий штамп цього ж підприємства (т.4 а.с. 202 - 203), то таке, на думку колегії суддів, суперечить вказівкам місцевого суду та не відповідає вимогам ст.22 КПК України.
За змістом цієї норми закону прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.
З матеріалів справи вбачається, що протягом всього досудового та судового слідства (2004-2011 р.р.) обвинувачені та підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3 послідовно стверджували про те, що жодних неправомірних дій не вчиняли та вважали, що невідомі особи шахрайським способом заволоділи їх грошима, не провівши їх через бухгалтерію організації, на балансі якої перебуває готель „Карпати” в м.Долина Івано-Франківської області, де вони проживали під час службового відрядження (т.2 а.с. 182-183).
Ця позиція обвинувачених підлягала ретельній перевірці за вказівками суду першої інстанції. Разом з тим, орган досудового слідства та дізнання належним чином не перевіряли показання обвинувачених, не спростували їх, тому зібрані на даний час докази по справі недостатні для винесення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувального вироку.
Разом з тим, на думку колегії суддів, досудовим слідством по даній справі не вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чи на його спростування за умови належного виконання вказівок суду першої інстанції в тому об’ємі та спосіб, що зазначені в оскаржуваному судовому рішенні. Будь-яких об’єктивних перешкод для відповідного виконання вказівок місцевого суду матеріали кримінальної справи не містять.
Доводи апеляції прокурора у справі правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а питання про необрання підсудним запобіжного заходу не впливає на законність оскаржуваного рішення, оскільки може бути вирішено у встановленому порядку.
Таким чином колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови та задоволення апеляції прокурора у справі.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову Личаківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2011 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ст.ст. 191 ч.3, 366 ч.1 КК України повернуто Львівському прокурору з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах для проведення додаткового розслідування залишити без змін, а апеляцію - без задоволення.
Головуючий:
Судді: