Справа № 11 - 91 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Категорія –ч.2 ст.368 КК України Доповідач : Михайлишин Г. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Леона О.І.
Суддів: Михайлишин Г.Я., Макойди З.М.
з участю прокурора: Телепка В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10 листопада 2010 року.
Цим вироком засуджено: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку м. Львова, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, працюючу на посаді завідувача відділення підготовки молодших спеціалістів Львівського навчально-наукового інституту Закарпатського державного університету в м. Львові, раніше не судиму,
за ст. 368 ч.2 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-виконавчими функціями /завідування навчальними закладами/ строком два роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України засуджену ОСОБА_1 зобов’язано: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній –підписку про невиїзд.
Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона, займаючи відповідно до наказу ректора Закарпатського державного Університету № 77а/06-01 від 02.04.2009р. посаду завідувача відділенням підготовки молодших спеціалістів Львівського навчально-наукового інституту Закарпатського державного університету в м. Львові та будучи службовою особою, 10 грудня 2009 року в приміщенні службового кабінету пред'явила студенту першого курсу денної форми навчання за спеціальністю „правознавство" ОСОБА_2 незаконну вимогу про передачу їй грошових коштів у сумі 2000 грн. за сприяння у здачі чергової семестрової залікової сесії. В подальшому, маючи умисел на одержання обумовленої нею суми хабара, ОСОБА_1, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ОСОБА_2 систематично не відвідував занять з предметів, котрі були в навчальній програмі протягом першого навчального семестру по спеціальності „правознавство", з метою сприяння ОСОБА_2 у здачі семестрової сесії, усно висловила незаконну вимогу викладачам з предметів „географія" ОСОБА_3, „математика" ОСОБА_4 та „фізика" ОСОБА_5 виставити у журнал позитивні залікові, поточні та семестрові оцінки студенту ОСОБА_2, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконали, будучи адміністративно підпорядкованими ОСОБА_1
28.12.2009 року, ОСОБА_1, вважаючи створені нею умови достатніми для одержання хабара, домовилась з ОСОБА_2 про зустріч. Цього ж дня в приміщенні кафе, розташованого в будинку № 36 по проспекті Ч.Калини в м. Львові, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 обумовлений нею хабар в сумі 2000 грн. Передані потерпілим гроші ОСОБА_1 власноручно помістила у праву зовнішню кишеню дублянки, в якій була одягнута. Після отримання хабара ОСОБА_1 була затримана працівниками міліції.
В апеляції засуджена просить змінити вирок суду: перекваліфікувавши її дії з ч.2 ст.368 КК України на ч.1 ст.190 КК України, пом’якшити призначене покарання. В обґрунтування покликається на те, що вона не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України - службовою особою. Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що викладачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підпорядковані їй по службі та що вона висловлювала їм незаконну вимогу виставити позитивні поточні та семестрові оцінки студенту ОСОБА_2 Зазначає, що отримавши у потерпілого гроші в сумі 2000 грн. вона не мала наміру нікому з викладачів їх передавати, а хотіла привласнити в зв’язку з тяжким матеріальним становищем.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора та думку потерпілого ОСОБА_2 - про законність і обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини засудженої у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам і є обгрунтованим.
В апеляції засуджена ОСОБА_1 не оспорює факт отримання нею від студента ОСОБА_2 2000 гривень, стверджуючи, що не виконувала /і не збиралась виконувати/ в інтересах потерпілого жодних дій з використанням своїх службових повноважень. Заперечує факт вимагання хабара.
В засіданні суду І інстанції засуджена ОСОБА_1 з цього приводу пояснювала, що взяла від ОСОБА_2 гроші в сумі 2000 грн., пообіцявши йому “що із заліками у нього буде все добре”, але насправді не допомагала йому у здачі залікової сесії. Вказала, що ОСОБА_2 міг сам здати сесію і отримати позитивні семестрові оцінки. Грошей у потерпілого вона не вимагала.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 10.12.2009р. в службовому кабінеті засудженої та 28.12.2009р. в ході телефонної розмови, ОСОБА_1 вимагала у нього хабар в сумі 2000 грн. за сприяння у здачі семестрової сесії. Засуджена пообіцяла, що з цією метою особисто переговорить з викладачами, які ведуть навчальні дисципліни. ЇЇ дії він сприйняв як вимагання хабара, оскільки ОСОБА_1 ствердила: “ Або даєш кошти, або не вчишся в коледжі”. З цього приводу він змушений був звернутись в правоохоронні органи, працівниками яких ОСОБА_1 була затримана після отримання від нього хабара в сумі 2000 грн.
Показання потерпілого є детальними та послідовними, незмінними по суті на протязі досудового і судового слідства, стверджені ним при проведенні відтворення обстановки та обставин події /т.2 а.с.101-114/, відповідають іншим доказам по справі та обгрунтовано прийняті судом до уваги.
Наведеними показаннями потерпілого стверджується факт вимагання засудженою хабара, поставлення потерпілого в умови, за яких він був вимушений дати хабар, оскільки така вимога, заявлена як необхідна передумова для здачі сесії і продовження навчання, загрожувала законним інтересам ОСОБА_2, який міг, як ствердила сама засуджена в судовому засіданні, відпрацювавши заняття, здати сесію.
Щодо покликання потерпілої в апеляції, що вона не виконувала /і не збиралась виконувати/ в інтересах потерпілого жодних дій з використанням своїх службових повноважень - то за змістом ст. 368 КК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002р. “Про судову практику у справах про хабарництво”, виконання чи невиконання службовою особою відповідних дій в інтересах того, хто дає хабар перебуває за межами об’єктивної сторони даного злочину, а тому відповідальність настає незалежно від того виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралась чи ні вона це робити.
Засуджена в судовому засіданні не заперечила, що отримала від потерпілого обумовлені нею 2000 грн. за сприяння у здачі сесії, зокрема вказала, що пообіцяла ОСОБА_2, що “в нього з заліками буде все добре”.
Суд прийшов до вірного висновку, що при цьому засуджена виконувала дії в інтересах потерпілого. А саме, з метою сприяння ОСОБА_2 у здачі семестрової сесії, висловила незаконну вимогу викладачам навчального закладу виставити позитивні оцінки студенту ОСОБА_2, що вони будучи їй підпорядкованими і зробили.
Наведене стверджується, в тому числі, і показаннями на досудовому слідстві свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 - викладачів відділення підготовки молодших спеціалістів, які показали що їх безпосередній керівник - завідувач відділення ОСОБА_1 у грудні 2009р. дала кожному з них вказівку виставити позитивну семестрову оцінку студенту ОСОБА_2, що вони, будучи підлеглими, і виконали /т.1 а.с.134-136, 153-154/.
Щодо покликання засудженої в апеляції на те, що суд не прийняв до уваги наступну зміну показань зазначених свідків в судовому засіданні - то суд прийшов до обгрунтованого висновку, що зміна показань даних свідків в судовому засіданні зумовлена бажанням допомогти засудженій, з якою вони разом працювали; чинення тиску на даних свідків на досудовому слідстві не було, що підтверджене і при допиті свідка ОСОБА_8
Таким чином, в силу свого службового становища ОСОБА_1 могла і вжила заходи до виконання викладачами навчального закладу дій в інтересах потерпілого, за що і отримала хабар.
На це вказує і зміст службових повноважень засудженої.
Дослідивши питання службових повноважень ОСОБА_1 відповідно до Посадової інструкції завідувача навчально-наукового відділення навчально-наукового інституту, суд вірно встановив, що вона вчинила злочин, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими обов’язками по здійсненню керівництва відділенням підготовки молодших спеціалістів Львівського навчально-наукового інституту Закарпатського державного університету в м. Львові /т.1 а.с. 26, 29-30/.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону /примітки 1 до ст. 364 КК України/, роз’ясненню, що міститься в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002р. “Про судову практику у справах про хабарництво”, за змістом якого організаційно-розпорядчі обов’язки –це обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях. ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції виконувала організаційно-розпорядчі обов’язки по здійсненню керівництва відділенням - організовувала навчальний, виховний процес та наукову роботу відділення, здійснювала контроль за виконанням науково-педагогічними працівниками навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи, здійснювала контрольні повноваження, що стосувались студентів відділення та інші. /а.с.29-30/.
Таким чином, приймаючи рішення у справі, суд правильно визнав ОСОБА_1 суб’єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, дав вірну оцінку зібраним доказам: показам засудженої, потерпілого, свідків, іншим доказам у справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженої у скоєнні злочину при зазначених у вироку суду обставинах.
Кваліфікація дій засудженої за ст. 368 ч.2 КК України є вірною, оскільки вона, будучи службовою особою одержала хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням хабара.
Щодо покарання, призначеного засудженій, то підстав для того, щоб визнати його надто суворим - немає.
При обранні покарання засудженій ОСОБА_1 суд 1 інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, яка позитивно характеризується за місцем проживання та праці, хворіє, є вдовою, утримує неповнолітню дитину, а також вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаюється – що суд визнав пом’якшуючими покарання обставинами, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
З врахуванням зазначених обставин, призначивши засудженій покарання у вигляді позбавлення волі /в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин/, суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування положень ст. 75, 76 КК України та звільнення засудженої ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, в умовах постійного контролю за її поведінкою на протязі встановленого судом іспитового строку.
Рішення суду про незастосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна грунтується на вимогах ст. 77 КК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженій покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є обгрунтованим, необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів.
А тому, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення поданої у справі апеляції - немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10 листопада 2010 року відносно засудженої ОСОБА_1 залишити без змін, а її апеляцію — без задоволення.
Головуючий:
Судді: