КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2008 № 13/190
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Костерний Д.О. (дов. від 03.03.08 № 678-ню);
відповідача: Чурсіна К.А. (дов. від 30.01.08 № 54);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Транзит"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008
у справі № 13/190
за позовом Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Транзит"
про стягнення 11795,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.07 у справі № 13/190 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Транзит” на користь Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” штраф у сумі 11 795 грн., 117,95 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ „Фірма „Транзит” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що суд не прийняв до уваги порушення позивачем п. 8 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334, а саме якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів, а на зворотньому боці накладної робиться відмітка про складений комерційний акт, що не було зроблено позивачем.
Також, комерційний акт підписаний начальником станції Каліновським Ю.П., який не приймав участі у перевірці маси вантажу.
Судом не враховано той факт, що відповідач належним чином завантажив до перевезення, зазначивши в накладній масу вантажу, визначену за результатами зважування на 150-ти тонних вагах на станції відправника, а вагон з вантажем прийнят до відправлення без зауважень.
В день слухання справи відповідачем надано клопотання від 04.03.08 № 116, в якому останній просить зменшити розмір штрафних санкцій в зв”язку з тим, що отриманий відповідачем дохід за організацію перевезення вантажу у вагоні № 66706649 склав 103 грн. 50 коп., що є значно меншою сумою ніж штраф в розмірі 11795 грн. нарахований позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також, представник позивача в судовому засіданні заперечував проти заявленого відповідачем клопотання.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У накладній № 48243252 від 20.12.06, яка є договором перевезення, маса вантажу у вагоні № 66706649 вказана 69 000 м.
25 грудня 2006 року на станції Миронівна при контрольному переважуванні було виявлено факт перевантаження понад норму вагону № 66706649, відправленого відповідачем.
Дані обставини відображені у комерційному акті № АК 317497/313 від 25.12.06, який був складений на станції Миронівна Південно-Західної залізниці.
Стаття 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статуту), накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 №460), оформлений відповідно до Статуту і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Статтею 23 Статуту передбачено надання відправниками станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Згідно ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2 п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, „Вантажовідправник" при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати масу вантажу в кілограмах, спосіб визначення маси, тип ваг.
Відповідно п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту. Тобто, штраф чітко регламентований і зменшенню не підлягає.
Відповідно до п. 3.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 за № 04-5/601 із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 за № 04-5/1429, у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Отже, Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Стаття 129 Статуту передбачає, що для засвідчення обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоотримувача, пасажирів під час перевезення станції залізниці складають комерційний акт або акт загальної форми, зокрема у разі невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється правилами.
Статтею 26 Закону України „Про залізничний транспорт” передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Згідно п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначених у перевізних документах: псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах визначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось по відправці № 48243252 Деконська Донецької залізниці - Гуменці Південно-Західної залізниці на групу вагонів, що передбачено п. 6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. Вимогами п. п. 6.14 п. 6 даних Правил передбачено, що у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми і досильну дорожню відомість, за якою вагон після усунення несправності направляється за призначенням, що і було зроблено працівниками ст. Миронівка. На відчеплений вагон з перевантаженням вантажу №66706649 були складені Акт загальної форми від 24.12.2006 № 2525 та виписана досильна відомість № 32810189, по якій даний вагон слідував за призначенням і вантаж було видано одержувачу. Згідно відомостей комерційного акту надлишок вантажу перевантажений в вагон № 67384958, згідно вимог п. п. 25.2 п. 25 Тарифного керівництва № 1, досланий на станцію призначення по окремому перевізному документу № 32810191 та отриманий одержувачем.
Посилання заявника на те, що комерційний акт підписано особою яка не приймала участі у перевірці маси вантажу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки як видно з підписів, які наявні в комерційному акті, він підписаний саме особою, яка приймала участь в контрольному переважуванні - заступником начальника станції Мартиненком В.М., що передбачено п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855. Для підтвердження підпису Мартиненка В.М. до суду першої інстанції було надано належним чином завірену копію його посадової карточки, п. п. 9,2 п. 9 якої передбачено: що він заміщає начальника станції у випадку відпустки чи з інших причин.
Твердження скаржника про те, що даний комерційний акт не відповідає вимогам закону з причини порушення Правил складання актів не відповідає дійсності. Комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває в дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційний акт в указані терміни, вони складаються в усіх випадках не пізніше наступної доби. Тобто порушень працівниками ст. Миронівка п. 4 Правил складання актів не встановлено.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.07 у справі № 13/190 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.07 у справі № 13/190 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Транзит” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/190 повернути до Господарського суду міста
Головуючий суддя
Судді
11.03.08 (відправлено)