Справа № 11-556/11 Головуючий у 1 інстанції: Міга Я.М.
Доповідач: Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Вовка А.С., Галина В.П.
з участю прокурора Малиш Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції на постанову Радехівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2010 року, –
встановила:
цією постановою провадження по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 206 ч.3 КК України (1960 року) закрито в зв’язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід –підписку про невиїзд –скасовано.
ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він 30 травня 1993 року біля 3 год. проник з ОСОБА_2 та іншими невстановленими слідством учасниками організації "Галицька Січ" на територію церкви Пресвятої Богородиці в м. Кам’янка-Бузька Львівської області, де вчинили злісне хуліганство, яке виразилось в тому, що він –ОСОБА_1 безпричинно з хуліганських спонукань, знаходячись на території церкви та порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, не допускав туди членів православної громади, а коли останні зайшли на територію церкви, то він вчинив над ними розправу, наносячи удари держаком від лопати і гумовим кийком, тобто спеціально пристосованими предметами для нанесення тілесних ушкоджень, в результаті чого ОСОБА_3 спричинив легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 –середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Коли працівники Кам’янка-Бузького РВ УМВС України у Львівській області зробили спробу запобігти конфлікту, то ОСОБА_1 вчинив опір останнім, вприснувши ОСОБА_5 в обличчя сльозоточивим газом з балончика, і наніс удар палкою по голові, чим спричинив ушкодження, які, згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легких з короткочасним розладом здоров’я, після чого був затриманий працівниками міліції на території церкви.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції покликається на те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Вважає, що суд невірно застосував норми ст. 49 КК України.
Зазначає, що під час розгляду справи на судові засіданні підсудний ОСОБА_1 безпідставно неодноразово не заявлявся, а саме: 16 червня 1997 року, 18 серпня 1997 року, 24 червня 1998 року і у зв’язку з цим, 18 квітня та 20 травня 2002 року судом, з метою забезпечення явки останнього, застосовувався привід, однак ОСОБА_1 по місцю проживання був відсутній, чим порушив правила підписки про невиїзд. 04 червня 2002 року провадження по вказаній справі зупинено, а ОСОБА_1 оголошений судом в розшук. Постанови про оголошення в розшук останнього судом скеровані в Личаківський РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області та Кам’янка-Бузький РВ УМВС України у Львівській області. По вказаній справі судом неодноразово скеровувались нагадування в згадані РВ міліції.
А тому вважає, що ОСОБА_1 ухилявся від суду тривалий час.
Просить постанову районного суду скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і направити кримінальну справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 04 червня 2002 року ОСОБА_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, було оголошено в розшук та зобов’язано при виявлені його місця перебування здійснити привід в Радехівський районний суд Львівської області через його неявки в судові засідання, і цього ж дня копії постанов, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, були направлені начальнику Кам’янка-Бузького РВ УМВС України у Львівській області та Личаківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області.
Як видно з матеріалів справи, суд І інстанції встановив, що ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ більше 20 років і 01 червня 2006 року вийшов на пенсію, проживав по місцю, що вказане в постанові про оголошення в розшук і там зареєстрований, хоча після одруження проживав в дружини в АДРЕСА_2 а тому прийшов до правильного висновку, що немає підстав вважати, що ОСОБА_1 ухилявся від суду після оголошення його в розшук, оскільки в суд його не викликали, а розшук повинен був проводити орган внутрішніх справ.
Окрім цього, районним судом вірно зазначено в постанові, що на підставі ч.2 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення нею злочину минуло п’ятнадцять років, а ОСОБА_1 обвинувачується за дії, вчинені в 1993 році.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що районний суд підставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
постанову Радехівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2010 року, якою провадження по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 206 ч.3 КК України (1960 року) закрито в зв’язку із закінченням строків давності, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції –без задоволення.
Головуючий Судді