У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.02.08                                                                                               Справа №8/477/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Юхименко О.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Соколові А.А.

За участю представників сторін:

від позивача  –          Стініч  М.М. (довіреність № 194 від 09.10.2007  р.)                                 

від відповідача –      Вардзєлова О.В. (довіреність № 230  від 12.02.2008  р.)                           

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких  міських  електричних  мереж (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2007 р.                                             у  справі  № 8/477/07

за позовом                  Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в

                                    особі Запорізьких  міських  електричних  мереж (м. Запоріжжя)

до відповідача           Відкритого   акціонерного   товариства     «Запоріжнерудпром»   

                                    (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких  міських  електричних  мереж звернулося до  господарського суду Запорізької  області з позовом про стягнення з   ВАТ «Запоріжнерудпром»  7211,49 грн. втрат від інфляції, 2069,02 грн. – 3 % річних та 125893,17 грн. пені.              

          Рішенням господарського суду Запорізької  області від 05.11.2007 р. у справі       № 8/477/07 (суддя  Попова І.А.)  позов  задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 7211,49 грн. втрат  від інфляції та 2069,02 грн. – 3 % річних. В решті  позову  відмовлено. Пропорційно розміру задоволених вимог позивачу відшкодовано за рахунок відповідача 100,78 грн.  судових витрат.

                 Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких  міських  електричних  мереж (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.11          .2007 р. у справі     № 8/477/07 в частині відмови у стягненні пені змінити, позовні вимоги                       ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі ЗМЕМ  задовольнити в  повному обсязі.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом  Запорізької  області при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду, які  покладені в основу  рішення, не ґрунтуються на законі.  Заявник посилається на те, що відповідно до ст. 264 ЦК України позовна  давність у справі  переривалась пред’явленням  позову ВАТ «Запоріжжяобленерго»  до ВАТ «Запоріжнерудпром»  по справі № 7/117/06. Зазначає, що  дійшовши висновку  про пропуск  позивачем  строку позовної  давності  для стягнення  пені, суд  першої інстанції  мав, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України та      ст. 43 ГПК України, встановити, які  причини призвели до  його пропуску, чи не має підстав для його відновлення, та  мав дати вказаним обставинам  оцінку.  

Також  заявник  вважає, що при винесенні  рішення суд  зробив невірні  висновки щодо  застосування  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов’язань», оскільки відповідно до ст. 551 ЦК України розмір  неустойки, встановлений  законом, може  бути збільшений у  договорі. Таким чином, на думку  заявника скарги, умови п. 8.2.4 договору № 9 від 03.12.2001 р., яким встановлена  відповідальність (пеня) за  прострочення оплати спожитої  електроенергії у розмірі 1% від  суми боргу за кожен  день прострочення платежу, цілком узгоджуються з приписами законодавства.  Крім того зауважує, що суд повинен  був  перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем  нарахування суми пені, і в разі, якщо її обчислення  помилкове – зобов’язати позивача  здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору, або  зробити це  самостійно.  

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.01.2008 р. апеляційна скарга  ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких  міських  електричних  мереж прийнята  до провадження та призначена до розгляду на      14.02.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 243 від 13.02.2008 р. справу № 8/477/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Юхименко О.В., Яценко О.М.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач  у справі –  ВАТ «Запоріжнерудпром» апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою позицію виклав у письмовому відзиві. Вважає оскаржуване  рішення  обґрунтованим, прийнятим за  повного з’ясування  обставин справи, підстав  для  його скасування  не вбачає. На думку відповідача вимоги  позивача  про стягнення пені  задоволенню  не підлягають, оскільки за  частиною з них сплив  строк  позовної  давності, а за період з 20.09.2006 р. по 31.10.2006 р. пеня розрахована з порушенням вимог ЗУ «Про  відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Просить залишити  апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського  суду Запорізької області – без  змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За згодою представників сторін в судовому засіданні 14.02.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2001 р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких  міських  електричних мереж  (енергопостачальна організація, позивач у справі) та ВАТ «Запоріжнерудпром» (споживач, відповідач у справі) було укладено  договір № 9 про постачання  електричної  енергії (надалі – Договір), згідно умов  якого позивач зобов’язався  постачати відповідачу електричну  енергію, а  відповідач – проводити її оплату у  порядку та на умовах, визначених  вказаним  Договором.

Відповідно до п. 4.3  Договору остаточний розрахунок за електроенергію, а  також інші  платежі за розрахунковий період здійснюються  по платіжним вимогам-дорученням, які направляються відповідачу позивачем.

Відповідач, згідно п. 4.4 Договору, проводить оплату у 5-тиденний строк після дати, зазначеної у  вимозі-дорученні.  

Як  встановлено судовим рішенням по справі № 7/117/06, 23.03.2006 р. відповідачу було направлено до сплати платіжну  вимогу-доручення № 7138 від 09.03.2006 р. за спожиту згідно Договору  електричну  енергію на суму 68420,20  грн. Відповідач зазначену вимогу не сплатив.

03.07.2006 р. рішенням господарського суду Запорізької  області по справі        № 7/117/06 позовні  вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких  міських  електричних мереж про стягнення з ВАТ «Запоріжнерудпром» 68420,20 грн.  заборгованості за Договором  було  задоволено (арк. справи 21).  

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2007 р. рішення господарського суду по справі № 7/117/06  залишено  без  змін (арк. справи 27-37).

В  порядку  виконавчого  провадження 24.04.2007 р. та 04.05.2007 р. сума  заборгованості  була  перерахована  позивачу у справі (арк. справи 52).

Стягнення з ВАТ «Запоріжнерудпром» 7211,49 грн. інфляційних  втрат,     2069,02 грн. – 3 % річних  та 125893,17 грн. пені, нарахованих на вищезгадану заборгованість, стало предметом  судового розгляду у справі  № 8/477/07.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а  за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Судовим рішенням по справі № 7/117/06  було встановлено, що платіжну вимогу-доручення № 7138 від 09.03.2006 р. відповідач у встановлений п. 4.4 Договору строк не оплатив, внаслідок  чого у нього утворилась заборгованість в сумі        68420,20 грн.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також                  3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача за період з 01.04.2006 р. по травень 2007 р.  7211,49 грн. втрат від інфляції  та 2069,02 грн. – 3 % річних.

В той же час, рішення суду  першої інстанції  щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені колегія суддів  вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пункт 6  ст. 231  ГК України визначає, що штрафні  санкції  за  порушення  грошових  зобов’язань  встановлюються  у  відсотках, розмір  яких    визначається  обліковою ставкою  Національного   банку України, за увесь  час користування чужими  коштами, якщо інший  розмір  відсотків не  передбачено  законом  або  договором.

Як вбачається з п. 8.2.4 Договору, сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної  оплати  спожитої електроенергії споживач  оплачує  пеню  у  розмірі 1 % від  суми боргу за  кожен  день  прострочки  платежу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, стаття 3 цього ж Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,… не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, норми вказаного Закону  обмежують  розмір  пені за порушення грошового зобов’язання, визначений  сторонами у договорі, подвійною  обліковою ставкою НБУ, що  діяла в період, за який  нараховується  пеня.

Крім того, в п. 4.4 Договору сторони встановили, що у випадку несплати платіжного документа на протязі 5-ти днів позивач сповіщає відповідача про дату та час відключення або обмеження електропостачання, а на суму, вказану в  платіжному документі, нараховується  пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки по день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка  діяла в  період, за який  стягується  пеня.

Колегія  суддів  погоджується  з висновком  господарського  суду  першої  інстанції, що наданий позивачем розрахунок пені (позивач розрахував його, виходячи з встановленого п. 8.2.4 Договору розміру пені – 1 % від суми боргу) не відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Разом з тим, колегія суддів вважає, що це не є підставою для відмови у стягненні пені в цілому, оскільки суд, перевіривши правильність розрахунку та застосувавши приписи вищезгаданого Закону, мав задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені частково.

          Позивач  просить стягнути пеню за  період з 01.05.2006 р. по 31.10.2006 р.

Апеляційна  інстанція  відзначає, що в силу п. 6 ст. 232  ГК України  нарахування  штрафних  санкцій  за прострочення виконання  зобов’язання, якщо  інше не встановлено  законом  або  договором, припиняється  через  шість  місяців  від  дня, коли  зобов’язання  мало  бути  виконано.

Як  зазначалося  вище, відповідач  відповідно до п. 4.4  Договору мав  оплатити  вартість спожитої  електроенергії протягом 5-ти  днів після дати, вказаної у  вимозі-дорученні. Як встановлено судами по справі №7/117/06, позивач  пред’явив   відповідачу до оплати  платіжну вимогу-доручення  № 7138  від 09.03.2006 р., яка була отримана  відповідачем 24.03.2006 р. З урахуванням цього, відповідно до приписів п. 6 ст. 232 ГК України, позивач мав право на нарахування  пені за перші шість місяців, починаючи з  30.03.2006 р. по 30.09.2006 р.

Відповідно до статті 223 ГК України при реалізації  в судовому  порядку відповідальності за правопорушення  у сфері  господарювання  застосовуються  загальний та скорочені  строки  позовної  давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки  не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України  визначені  спеціальні строки позовної  давності в один  рік для вимог про стягнення  неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції з відповідною заявою про застосування позовної давності до вимоги позивача  про стягнення пені.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 20.09.2007 р. (вх. 02-5/9945).

Враховуючи викладене, з урахуванням строків позовної давності та обмежень, встановлених ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вимога позивача  про стягнення пені  підлягає задоволенню  частково – за період з 20.09.2006 р. по 30.09.2006 р. включно, в сумі 318,67 грн.  В решті  позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Твердження  заявника  апеляційної  скарги про те, що строк позовної  давності  стосовно вимоги про стягнення пені переривався на підставі ст. 264 ЦК України пред’явленням позову по справі № 7/117/06, спростовується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна  давність переривається у разі пред’явлення  особою  позову до  одного  із  кількох боржників, а також якщо предметом  позову є лише  частина  вимоги, право на яку  має позивач. Після  переривання перебіг позовної  давності починається  заново. Час, що минув до переривання  перебігу позовної  давності, до нового  строку не зараховується.

Як  зазначалося  вище, позивач  звертався до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ «Запоріжнерудпром» 68420,20 грн.  основного боргу за договором     № 9 від 03.12.2001 р.

Системний  аналіз положень ст.ст. 256 - 266 ЦК України  дає  підстави стверджувати, що «вимога», про яку йдеться у ч. 2 ст. 264 ЦК України, повинна  характеризуватися  однорідністю (наприклад, пред’явлення позову про стягнення частини основного боргу). Вимоги про стягнення  пені, втрат від інфляції, 3% річних є  самостійними вимогами, мають різну правову  природу, хоча  і можуть бути пов’язані  з  вимогою про стягнення  основного боргу.  

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що пред’явленням позову  по  справі № 7/117/06 про стягнення з ВАТ «Запоріжнерудпром» суми основного боргу за Договором  строк  позовної давності щодо вимоги про стягнення  пені  не переривався.           Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга  задовольняється частково.

Таким чином, враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  невірне застосування норм  матеріального права, судовий  акт  у справі  слід скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши 7211,49 грн. втрат від інфляції,  2069,02 грн. – 3 % річних та  318,67 грн.  пені. В іншій  частині позову слід відмовити.   

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

                 

       1.   Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в  особі Запорізьких міських електричних мереж (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

       2. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2007 р.                                             у  справі  № 8/477/07  скасувати частково.

       3.     Резолютивну  частину рішення викласти в наступній редакції:

              «Позов  задовольнити частково.

               Стягнути з Відкритого   акціонерного   товариства     «Запоріжнерудпром»   (69084, м. Запоріжжя, МПС-551, с. Чкалова, Передаточнянський кар’єр) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в  особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25) 7211,49 грн.  втрат від інфляції, 2069,02 грн. – 3 % річних, 318,67 грн. пені, 95,99 грн. державного мита, 8,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. Видати наказ.

               В решті  позову відмовити».

        4.  Стягнути з Відкритого   акціонерного   товариства     «Запоріжнерудпром»   (69084, м. Запоріжжя, МПС-551, с. Чкалова, Передаточнянський кар’єр) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в  особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25) 1,59  грн.  державного мита за апеляційною  скаргою. Видати наказ.

        5.  Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

  

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Юхименко О.В.  Яценко О.М.