Справа № 11-472/11 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Доповідач: Ревер В. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Ревера В.В.
суддів Волинця М.М., Урдюк Т.М.
за участю прокурора Малиш Н.С.
засудженого ОСОБА_1
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Добровольського П. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Деревляни Кам'янка-Бузького району Львівської області, жителя АДРЕСА_2 раніше судимого: 20.09.1996 року Кам’янка-Бузьким районним судом Львівської області за ст.86-1, ст.44 КК України (1960 р.) до п’яти років позбавлення волі; 22.12.2005 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.2 ст.332 КК України до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки, покарання не відбуте,
визнано винним та засуджено за ч.4 ст.185 КК України на п’ять років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, підсудному ОСОБА_1 за сукупністю вчинених злочинів визначено покарання п’ять років позбавлення волі.
За ч.2 ст.185 КК України призначено покарання два роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання, призначене за сукупністю злочинів, та остаточно визначено покарання п’ять років шість місяців позбавлення волі.
Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_1 рахується з 29 вересня 2010 року.
Запобіжний захід залишено без зміни –взяття він варту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь: ТзОВ «НВП Веламіда»–2690 гривень; ПП Бно-Айріян ОСОБА_3 –1310 гривень.
Вирішено питання з речовими доказами.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 02 липня 2002 року, близько 7-ої години, повторно, відчинивши двері квартири АДРЕСА_1 ключами, які викрав напередодні, проник в таку та таємно викрав майно належне: ОСОБА_4 - золоті кульчики вартістю –215 гривень, золотий браслет вартістю –125 гривень, золотий ланцюжок вартістю –315 гривень, гроші в сумі –200 гривень та 10 доларів США (вартість яких станом на 02.07.2002 року становила 53,29 гривень), на загальну суму 908,29 гривень; ОСОБА_5 - телевізор «Грюндік»вартістю –2000 гривень, відеомагнітофон «Фунай»вартістю –1000 гривень, відео приставку вартістю –1250 гривень та інше майно на суму –6441 грн., а всього викрав майна на загальну суму 7349,29 гривень, що на час вчинення злочину перевищувало 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та було крадіжкою у великих розмірах.
Крім того 27 лютого 2007 року, повторно, працюючи водієм маршрутного таксі №39, маршрут якого здійснюється з вул. Трильовського на ринок «Галицьке Перехрестя», що по вул. Б.Хмельницького у м.Львові, близько 0:00 год., з автобуса «Богдан», д.р.н. НОМЕР_1 біля ринку «Галицьке Перехрестя», що по вул.Б.Хмельницького у м. Львові, таємно викрав колісний диск вартістю –500 гривень, автомобільну шину вартістю –750 гривень, домкрат вартістю –120 гривень, комплект ключів вартістю –520 гривень, денну виручку в сумі 450 гривень та гроші на пальне в сумі 350 гривень, чим спричинив шкоду ТзОВ «НВП Веламіда»на загальну суму 2690 гривень.
Також він, 17 серпня 2007 року, повторно, працюючи водієм маршрутного таксі №45, маршрут якого здійснюється з ринку «Галицьке Перехрестя», що по вул. Б.Хмельницького на пр. Ч.Калини у м. Львові, близько 0:00 год., з автобуса «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2 таємно викрав колісний диск вартістю –500 гривень, шину вартістю - 750 гривень, два домкрати вартістю -120 гривень кожен на суму 240 гривень, комплект ключів вартістю 520 гривень та балоновий ключ вартістю 300 гривень, чим спричинив матеріальної шкоду ОСОБА_6, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 на загальну суму 2310 гривень.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 та прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 подали апеляції.
Засуджений ОСОБА_1Т в апеляції та доповненні до неї, просить скасувати вирок місцевого суду та винести новий вирок, де з врахуванням всіх пом’якшуючих обставин, призначити більш м’яке покарання.
В мотивах покликається на те, що при призначенні покарання судом не враховано дані про його особу та пом’якшуючі обставини, що обтяжуючих обставин не має, а тому визначене покарання є надто суворим.
Так не враховано судом, що перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 і в них на утриманні двоє малолітніх дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, що переніс важке захворювання на туберкульоз та перебуває на диспансерному обліку у Львівській обласній туберкульозній лікарні, частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду. Окрім цього просить врахувати, що щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочинів які вчинив.
Прокурор Добровольський П. в апеляції просить вирок суду змінити, виключити з його резолютивної частини рішення про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ч.4 ст.70 та ч.1 ст.71 КК України.
Визначити покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді п’яти років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України два роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити п’ять років позбавлення волі.
В обґрунтування покликається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання застосував положення 4 ст.70 та ч.1 ст.71 КК України, які не підлягали застосуванню. Як вбачається з довідки КВІ Камянка-Бузького району Львівської області, ОСОБА_1 постановою Кам’янка-Бузького районного суду від 8.02.2008 року звільнений від покарання визначеного вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за ч.2 ст.332 КК України в зв’язку з відбуттям іспитового строку. Ця обставина судом першої інстанції не врахована, а тому вирок підлягає зміні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_10 на підтримання апеляції, думку прокурора Малиш Н.С. про задоволення апеляції прокурора та часткове задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Доведеність винності та правильність юридичної кваліфікація дій засудженого ОСОБА_10 за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, в апеляціях не оспорюється.
Що ж до покарання, суд першої інстанції з врахуванням обставин вчинення злочину, обґрунтовано визначив ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі. Поряд з цим, при визначенні строку покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про його особу, обставини, які пом’якшують покарання та призначив покарання, яке є надто суворим.
Колегія суддів з врахуванням особи ОСОБА_1, його характеристики та обставин, які пом’якшують покарання, а саме: визнання вини та щире каяття, перебування на його утримані двоє малолітніх дітей, часткове відшкодування завданої шкоди, відсутність у потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 претензій до засудженого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає за необхідне застосувати положення ст.69 КК України та пом’якшити покарання, визначивши строк такого нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України.
Обговорюючи конкретний строк покарання, виходячи з вимог ст.65 КК України, колегія суддів вважає, що три роки шість місяців позбавлення волі, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції допустився помилки, застосувавши положення ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання, суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку. Також не може бути застосований і принцип поглинення покарань на підставі ч.4 ст.70 КК України, що мало місце по даній справі, оскільки ОСОБА_1 по епізоду за 2002 рік засуджений до покарання, що належить відбувати реально.
Як вбачається з довідки КВІ Кам’янка-Бузького району Львівської області (т.1 а.с.48), ОСОБА_1 постановою Кам’янка-Бузького районного суду від 8 лютого 2008 року, яка не скасована на даний час, звільнений від покарання визначеного вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за ч.2 ст.332 КК України в зв’язку з відбуттям іспитового строку. Ця обставина судом першої інстанції не врахована, та помилково застосовані положення ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання, а тому з мотивувальної та резолютивної частини вироку суду слід виключити покликання на вказані статті.
Також з вступної частини вироку необхідно виключити покликання на судимість за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.12.2005 року за ч.2 ст.332 КК України, покарання за яким не відбуте, оскільки судимість вважається погашеною так як він звільнений від визначеного цим вироком покарання в зв’язку з відбуттям іспитового строку.
Виходячи з наведеного, апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Добровольського П. підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Добровольського П. та засудженого ОСОБА_1 задоволити частково.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 –змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку покликання на призначення ОСОБА_1 остаточного покарання з застосуванням положень ч.4 ст.70 та ч.1 ст.71 КК України. З вступної частини вироку виключити покликання на судимість за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.12.2005 року за ч.2 ст.332 КК України, покарання за яким не відбуте.
Пом’якшити призначене ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст. 185 КК України, застосувавши положення ст.69 КК України, до трьох років шести місяців позбавлення волі. Призначене судом першої інстанції покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі, залишити без зміни.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання три роки шість місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Ревер В.В. Волинець М.М. Урдюк Т.М.