Справа № 11-533/11 Головуючий у 1 інстанції: Горошко М.Б.
Доповідач: Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Вовка А.С., Гаврилова В.М.
з участю прокурора Малиш Н.С.
захисника-адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляціями захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції на постанову Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2010 року, –
встановила:
цією постановою застосовано до обвинуваченого ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.
Постановлено скасувати запобіжний захід. – підписку про невиїзд після поміщення останнього в психіатричний заклад.
ОСОБА_2 обвинувачується за ст. 115 ч.1 КК України, а саме що він 31 серпня 2010 року о 14 год. 10 хв., перебуваючи на городі своєї бабці ОСОБА_3, що в АДРЕСА_1 під час раптово виниклого з нею словесного конфлікту, умисно наніс останній декілька ударів по голові та тілу. Після цього, зайшов в будинок останньої, де взяв молоток і, повернувшись на земельну ділянку, вказаним молотком умисно наніс численні удари по голові потерпілої, в результаті чого вбив її.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_1 зазначає, що постанова є незаконною.
Покликається на те, що в порушення вимог ст.ст. 419, 257 КПК України суд безпосередньо не дослідив зібраних досудовим слідством доказів, зокрема не були допитані свідки, не заслухані висновки експертів і з змісту постанови не вбачається які саме докази підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки ст. 115 ч.1 КК України.
Вважає, що пояснення свідків, що зазначені в цій постанові, а також пояснення потерпілого ОСОБА_4 не підтверджують факту скоєння ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння.
Наголошує, що не можуть бути визнані належними доказами пояснення працівників міліції Лози П.М. та Гупала В.В., які самі нічого не знали щодо обставин події, оскільки ці свідки посилаються на пояснення особи, яка не була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними та не може бути опитана з цього приводу.
Звертає увагу, що суд не аргументував, з яких підстав не прийняв до уваги висновок стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Просить постанову районного суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в суд І інстанції в іншому складі.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції покликається на те, що хоча судом правильно кваліфіковано дії ОСОБА_7 та правильно застосовано вид примусових заходів медичного характеру, проте в мотивувальній частині постанови не зазначено доказів, якими доведена вина ОСОБА_7 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, а саме відсутні посилання на докази, які були зібрані в ході проведеного досудового слідства та перевірені і оголошені в судовому засіданні.
Просить постанову районного суду змінити.
В змінах до апеляції просить постанову районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Кам’янка-Бузький районний суд.
Заслухавши доповідача, виступ захисника-адвоката ОСОБА_1, яка змінила апеляційні вимоги, просить постанову районного суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в інший суд, і частково підтримала апеляцію прокурора щодо скасування постанови, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції та частково апеляції захисника-адвоката ОСОБА_1 щодо скасування постанови, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника-адвоката ОСОБА_1 –частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 419 ч.4 КПК України, при розгляді справ даної категорії, в судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт.
Як вбачається з постанови районного суду, зазначені вимоги судом не виконані, а було заслухано лише думку прокурора та захисника.
Отже, колегія суддів вважає, що суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон, а саме порядок судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід усунути вказані недоліки і, в залежності від здобутого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367 ч.1 п.3 КПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції задоволити, апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задоволити частково.
Постанову Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2010 року, якою застосовано до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом –скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий Судді