Справа № 11-474/11 Головуючий у 1 інстанції: Гулид Р.М.
Доповідач : Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Березюка О.Г., Галина В.П.
з участю прокурора Малиш Н.С.
захисника-адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_4 –ОСОБА_3 на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2011 року, –
встановила:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 з середньою освітою, неодружений, працюючий дорожнім робітником в ТзОВ "Лорелея", військовозобов'язаний, раніше не судимий,
засуджений за ст. 122 ч.1 КК України на два роки виправних робіт за місцем основної роботи з відрахуванням в дохід держави 10% щомісячного заробітку.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – підписку про невиїзд.
Частково задоволено цивільний позов –постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_4 4 тис. грн. матеріальної шкоди та 3 тис. грн. моральної шкоди.
Згідно вироку суду, 07 серпня 2010 року в 01 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в АДРЕСА_1 умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_4, чим спричинив йому злам кута нижньої щелепи зліва, що згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_4 –ОСОБА_3 покликається на те, що з вироком не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що при визначенні ОСОБА_2 покарання, обтяжуюча обставина –перебування в стані алкогольного сп’яніння не була врахована судом, тобто суд не застосував кримінальний закон, який підлягає застосуванню.
Вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Звертає увагу, що хоча в засіданні ОСОБА_2 визнав свою вину, однак поза межами суду він цинічно і образливо висловлюється про потерпілого, його родичів та друзів, висловлює погрози, нахабно демонструє свою впевненість в тому, що уникне покарання, чого судом до уваги взято не було.
Акцентує, що в суді І інстанції судове слідство було однобічним та неповним. Зокрема, судом не з’ясовано розмір шкоди, з матеріалів справи не можна визначити хуліганські мотиви дій обвинуваченого, не було витребовано та досліджено доказів, які мають істотне значення для справи, зокрема ті, які підтверджують розмір збитків.
Також вважає, що ОСОБА_4 зазнав сильних фізичних страждань, оскільки від сильного удару та зміщення кісток ліва сторона його обличчя була набряклою і протягом довгого періоду боліла. Сильну біль обличчя і голови не втамовували жодні знеболюючі ліки. Як наслідок, в результаті сильного фізичного болю потерпілий не міг нормально спати, був позбавлений можливості нормально їсти. Також потерпілий зазнав сильних душевних та психічних страждань, так як через зламану щелепу йому було важко говорити, в результаті чого він був позбавлений простого людського спілкування. Часто через те, що висловлювання потерпілого не могли зрозуміти оточуючі, він дуже хвилювався і нервував, у зв'язку з чим перебував в стані стресу. Психічні страждання потерпілого полягають і в побоюванні чи правильно зростуться поламані кістки щелепи, чи не залишаться негативні наслідки після травми. ОСОБА_4 навчається в університеті, активно займається спортом в університетській команді, комунікабельна людина, яка постійно потребує спілкування. Через ушкодження він був позбавлений нормального спілкування з викладачами і студентами, можливості вести активний спосіб життя, зокрема займатися спортом, утруднено навчальний процес. Для відновлення його здоров'я необхідно тривалий час та зусилля, а тому розмір завданої моральної шкоди оцінює в 15 тис. грн.
Крім цього, в результаті вчинених протиправних дій ОСОБА_2 не лише завдав ОСОБА_4 фізичний біль і душевні страждання, а й позбавив його можливості працювати протягом 2 місяців. Як наслідок, потерпілий не зміг отримати заробітну плату за 2 місяці у розмірі 1 тис. 600 доларів США або 12 тис. грн. Потерпілий навчається в університеті, а джерелом його доходу, крім заробітної плати, є лише стипендія, яка покриває витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків тощо, а тому заподіяну матеріальну шкоду оцінює в розмірі втраченого заробітку, що становить 12 тис. грн. –на підтвердження вказаних вимог було надано докази –чеки з місця роботи ОСОБА_4, які долучені до матеріалів справи, однак суд безпідставно не взяв їх до уваги, та копію рахунку щодо оплати лікування ОСОБА_4 у лікаря –ортодонта на суму 925 доларів США. Вказане лікування є необхідним для усунення наслідків протиправних дій ОСОБА_2
Просить скасувати вирок районного суду, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання в межах, встановлених ст. 122 ч.1 КК України, та задоволити цивільний позов в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 15 тис. грн. та матеріальну шкоду в розмірі 12 тис. грн.
В запереченні на апеляцію захисник-адвокат ОСОБА_1 зазначає, що вирок суду є законний та просить залишити його без зміни, а апеляцію без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілого ОСОБА_4 –ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які запречили апеляцію та просять вирок суду залишити без зміни, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляції без задоволення, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_4 –ОСОБА_3 не оспорює доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині та кваліфікацію злочинних дій, а оспорює призначене покарання у зв’язку із м’якістю та суму цивільного позову.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем праці та проживання.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується стягнення матеріальної та моральної шкоди, то на думку колегії, суд І інстанції прийняв рішення згідно вимог закону і зібраних по справі доказів.
Крім цього, як зазначив в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_2 та не заперечила цього представник потерпілого ОСОБА_4 –ОСОБА_3, він намагався добровільно відшкодувати заподіяну шкоду в сумі 7 тис. грн., однак остання її не прийняла.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 березня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію представника потерпілого ОСОБА_4 –ОСОБА_3 –без задоволення.
Головуючий
Судді