Справа № 11-740/11 Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.
Доповідач : Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.
суддів Березюка О.Г., Леона О.І.
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 22 березня 2011 року, –
встановила:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель с. Стар’ява Старосамбірського району Львівської області, з вищою освітою, неодружений, непрацюючий, військовозобов'язаний, несудимий згідно ст. 89 КК України,
засуджений за ст. 296 ч.2 КК України на три роки обмеження волі, за ст. 185 ч.1на шість місяців арешту.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_3 –три роки один місяць обмеження волі.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, уродженець та житель с. Стар’ява Старосамбірського району Львівської області, з середньою освітою, неодружений, працюючий провідником депо м. Львів, військовозобов'язаний, несудимий згідно ст. 89 КК України,
засуджений за ст. 296 ч.2 КК України на три роки обмеження волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, уродженець та житель с. Стар’ява Старосамбірського району Львівської області, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, військовозобов'язаний, несудимий згідно ст. 89 КК України,
засуджений за ст. 296 ч.2 КК України на три роки обмеження волі. Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередній –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, 15 листопада 2010 року о 18 год. в с. Тернава Старосамбірського району ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля магазину "Чумак" безпричинно пристали до охоронця ОСОБА_6 і, грубо порушуючи громадський порядок, ображали його, нецензурно виражалися та з особливою зухвалістю нанесли йому удари руками в різні ділянки тіла, а коли потерпілий вирвався, переслідували його 150 м, і наздогнавши на подвір'ї господарства Гуль та продовжуючи погрози і лайку, ОСОБА_1 виламаною із огорожі палицею наніс ОСОБА_7, яка намагалася зупинити нападників, кілька ударів по руках, після чого всі троє накинулися на ОСОБА_6, і поваливши його на землю наносили удари палицями та ногами в різні ділянки тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Після цих хуліганських дій ОСОБА_2 таємно викрав із подвір'я Гуль загублений потерпілим ОСОБА_6 під час його побиття ліхтарик, заподіявши останньому матеріальну шкоду на суму 295 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що призначене йому судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Зазначає, що як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні він свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і детально дав пояснення про вчинене.
Акцентує, що його пояснення про вчинені дії не суперечили поясненням потерпілих та свідків, що свідчить про те, що він дійсно усвідомив вчинене і не мав наміру уникнути покарання за це.
Вважає, що невірним є твердження суду про те, що нібито вину він визнав лише під тиском доказів.
Звертає увагу, що як в період досудового слідства, так і під час провадження справи в суді, він неодноразово розмовляв з потерпілими, просив у них вибачення за вчинене, що і зазначено у вироку.
Наголошує, що обираючи йому міру покарання суд врахував той факт, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак судимість за попереднім вироком погашена і не може враховуватись при призначенні покарання.
Робить акцент, що суд безпідставно прийшов до висновку про нібито його байдужість до суспільно-корисної праці, так як на час притягнення до кримінальної відповідальності він працював провідником ДЕПО м. Львова.
Крім цього вважає, що обрана судом міра покарання є надто суворою, оскільки суд при її обранні не взяв до уваги пом'якшуючу обставину – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, натомість безпідставно взяв до уваги попередню судимість, зазначивши характеризуючі обставини, які фактично не відповідають дійсності.
Просить змінити вирок районного суду, звільнивши його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України.
Засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 апеляцій на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечила апеляцію та просить вирок суду залишити без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорює доведеність своєї вини у вчиненому злочині, як і не оспорює кваліфікацію злочинних дій, а лише – міру призначеного покарання.
Санкція ст. 296 ч.2 КК України передбачає покарання: обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання, районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, раніше притягався до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується, фактично навіть не вибачився перед потерпілими та призначив покарання в межах санкції ст. 296 ч.2 КК України, обравши вид такого не пов’язане з позбавленням волі.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, і не вбачає підстав для звільнення останнього від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 22 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію –без задоволення.
Головуючий
Судді