Справа №  22-ц-1863/11                              Головуючий у 1 інстанції: Кузь В. Я.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Бойко С. М.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 червня 2011 року                                                                                               м.Львів                                                         

             Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                       головуючого - судді Бойко С.М.,

                                       суддів: Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,

                                       секретаря:  Глинського О.А.,

                                       з участю:  представника позивача - Степанкова М.В., представника

                                       відповідача - ОСОБА_3,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 11 лютого 2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Деос Охорона" до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

                                                       В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Деос Охорона" звернулось до суду з позовною про стягнення з відповідача ОСОБА_4 в користь підприємства порядку регресу страхове відшкодування та судові витрати в розмірі 17 776 гривень 76 копійок.

            Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 11 лютого 2011 року зазначений вище позов забезпечено шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача.

          Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_4, просить її скасувати з підстав порушення норм процесуального права і постановити нову, якою в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

          Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що заява про забезпечення позову розглянута у її відсутності та не відповідає вимогам, встановленим ст.151 Цивільно-процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, а саме: заявник не зазначив причини, у зв"язку з якими необхідно забезпечити позов, і недостатньо обгрунтував своє клопотання. Апелянт вважає, що суд вирішив вказане питання без достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому, а спосіб, визначений судом для забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на рухоме майно, обмежує звичний спосіб його життя. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі не визначив меж накладення арешту.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача - Степанкова М.В., який її заперечив, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

          У відповідності до ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

          Постановляючи оскаржувану ухвалу і забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, суд правильно визначив вид забезпечення позову, однак, не вказав суму, в межах якої може бути накладено арешт на майно відповідача, відповідно до заявлених позивачем вимог (ціни позову), а тому в цій частині ухвала підлягає зміні.

          Доводи апелянта про те, що заява про забезпечення позову розглянута у її відсутності, є безпідставними, оскільки така заява у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України розглядається судом без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

          В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ОСОБА_4 має на праві спільної сумісної власності з її чоловіком АДРЕСА_1, а також рухоме майно, яке знаходиться в цій квартирі.

          Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду, але при цьому помилково сформульовано суть процесуальної дії, яку необхідно вчинити, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає зміні.

          Керуючись ст.ст.303, 307 ч.2 п.3, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.5, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

                                                          У Х В А Л И Л А :

          апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 11 лютого 2011 року, визначивши вартість рухомого та нерухомого майна, на яке може бути накладено арешт, сумою 17 776 гривень 76 копійок.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

              Головуючий:

              Судді: