ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 р. | № 28/387 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут гірничої механіки ім. М.М. Федорова”, м. Донецьк (далі –Інститут)
на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007
зі справи № 28/387
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ (далі –Фонд)
до Інституту
про стягнення 81 192, 50 грн.,
третя особа –Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, м. Київ (далі - Держкомпромбезпеки).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –Рижих В.І.,
відповідача –Чміля В.В.,
третьої особи – не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 81 192, 50 грн., у тому числі: 65 000 грн. основного боргу у зв’язку з невиконанням умов договору; 10 340 грн. збитків від інфляції та 3% річних у сумі 2 612, 50 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2007 (суддя Копитова О.С.) позов задоволено частково: з Інституту стягнуто на користь Фонду 65 000 грн. основного боргу та в доход державного бюджету України 650 грн. державного мита і 94, 46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи пунктів 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статей 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР, статей 525, 526, 614, 629, 894, 897 ЦК України виходив з обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості; що ж до вимог стосовно стягнення інших сум, то вони, за висновком господарського суду, не ґрунтуються на приписах статті 625 ЦК України, дія якої не поширюється на спірні правовідносини.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Інститут просить оскаржуване судове рішення з даної справи скасувати “і припинити виробництво по справі”. Скаргу мотивовано прийняттям цього рішення з порушенням норм матеріального права, в тому числі за неправильного посилання суду на приписи статей 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР, статей 525, 526, 529 ЦК України, а також норм процесуального права у зв’язку з розглядом даної справи за відсутності представника відповідача (Інституту), не повідомленого належним чином про розгляд справи 15.11.2007 в м. Києві.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, і просить останнє залишити без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, зокрема, що:
- 20.11.2002 Державний департамент з нагляду за охороною праці, правонаступником якого є Держкомпробезпеки (третя особа в даній справі), Фонд і Інститут уклали договір № 30Д на створення науково-технічної продукції (далі –Договір № 30Д);
- зазначений договір укладено відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 22, частини другої статті 25 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” та Положення про порядок фінансування робіт, передбачених Національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також інших робіт, пов’язаних з реалізацією профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, затвердженого постановою Фонду від 01.11.2001 № 41;
- відповідно до умов Договору № 30Д:
Фонд і Державний департамент з нагляду за охороною праці доручають, а Інститут зобов’язується розробити двофункціональний канатний дефектоскоп з комп’ютерною обробкою інформації для обстеження рудних та шахтних підйомників (пункт 1.2);
робота виконується у відповідності з узгодженим сторонами технічним завданням та календарним планом, що є невід’ємною частиною цього договору (пункт 1.4);
названий Департамент визначає технічні результати роботи в цілому та окремих її результатів, погоджує технічні завдання робіт та бере участь в прийманні робіт (пункт 2.1);
Фонд забезпечує фінансування робіт, проводить перевірку відповідності чинному законодавству оформлених звітних документів, веде бухгалтерський облік та здійснює контроль за цільовим використанням коштів, затверджує програму приймання робіт (пункт 2.2);
Інститут зобов’язується своєчасно і якісно виконувати роботи, передбачені цим договором, та по завершенні звітних етапів і роботи загалом –надавати замовникові звітні документи в строки, встановлені календарним планом виконання робіт; використовувати надані за цим договором кошти за цільовим призначенням; під час виконання робіт дотримуватись вимог чинних державних стандартів;
вартість виконаних робіт, установлена пунктом 3.1, визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни та розрахунком кошторисної вартості і становить 250 000 грн.;
оплата здійснюється поетапно (пункти 3.2, 3.3);
попередню оплату в розмірі 25% вартості робіт поточного року – 3 750 грн. –Фонд перераховує Інституту протягом 15 днів з дня набрання цим договором чинності (пункт 3.4);
- згідно з календарним планом робіт за Договором № 30Д робота складається з дев’яти етапів;
- у подальшому згідно з додатковою угодою до Договору № 30Д сторонами було змінено кількість етапів виконання робіт, терміни виконання робіт за етапами, розмір попередньої оплати;
- Фонд здійснював перерахування Інститутові сум попередньої оплати;
- Інститут на порушення умов Договору № 30Д і додаткової угоди до нього не звітувався перед Фондом за виконання робіт 3 і 4 етапів, термін виконання яких минув у грудні 2003 року;
- Фонд звертався до Інституту з листами, в яких вимагав своєчасного виконання договірних зобов’язань;
- Інститут роботи не виконав та направив Фондові проект додаткової угоди № 2 до Договору № 30Д з пропозиціями про зміну строків виконання 3 - 8 етапів робіт і збільшення вартості останніх;
- Фонд відмовився від підписання зазначеного проекту додаткової угоди;
- на час звернення з позовом до господарського суду Фонд рахував за Інститутом заборгованість за невиконані роботи в сумі 65 000 грн.
З установлених місцевим господарським судом обставин справи та матеріалів останньої, в тому числі позовної заяви, відзиву на неї, вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник при виконанні Договору № 30Д.
Відповідно до частини другої статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Зміст оскаржуваного рішення та інші матеріали справи свідчать, що місцезнаходження відповідача у даній справі (Інституту) –м. Донецьк.
Водночас підсудність даної справи не є виключною в розумінні статті 16 названого Кодексу. Так, на відповідну підсудність не впливає участь у справі як третьої особи Держкомпромбезпеки, оскільки згідно з частиною четвертою зазначеної статті 16 господарським судом міста Києва розглядаються, зокрема, справи у спорах, у яких вищий чи центральний орган виконавчої влади є відповідачем, але не третьою особою.
Таким чином, господарський суд міста Києва прийняв рішення у цій справі з порушенням правил підсудності, визначених статтею 15 ГПК України.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.
Господарському суду міста Києва слід відповідно до статті 17 ГПК України розглянути питання про передачу матеріалів даної справи за підсудністю.
У зв’язку з наведеним та керуючись статтею 1119, пунктом 6 частини другої статті 11110, статтею 122 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут гірничої механіки ім. М.М. Федорова” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007 зі справи № 28/387 скасувати.
3. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007 зі справи № 28/387 у частині стягнення з відкритого акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут гірничої механіки ім. М.М. Федорова” суми основного боргу 65 000 грн., державного мита в сумі 650 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94, 46 грн. у разі подання названим товариством належних заяви та довідки.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов