Судове рішення #18211895

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2011 року                                    Справа №  16/5005/7427/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф.  (доповідача)    

суддів: Науменка І.М., Герасименко І.М.,

при секретарі: Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 представник, довіреність №363  від 28.07.11;

від відповідача:  ОСОБА_2;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Дніпродзержинського відділення АТ „Сведбанк” на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  02.08.2011р. у справі №16/5005/7427/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Дніпродзержинського відділення АТ „Сведбанк”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області    

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства „Омега-Дніпро”, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області 

про стягнення 116 212, 28 дол. США та 121 496 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 р. (суддя Загинайко Т.В.) відмовлено в позові про стягнення з відповідача 83 700 дол. США заборгованості по кредиту, 32 512,28 дол. США процентів та 121 496 грн. 00 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за кредитним договором №0310/0807/98-029 від 13.08.2007р., укладеним між сторонами. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано посиланням на те, що відповідач у кредитних зобов’язаннях не приймав участі як суб’єкт підприємницької діяльності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що кредитний договір укладався з суб’єктом підприємницької діяльності, визначена у договорі спрямованість використання кредитних коштів на споживчі цілі є узагальнюючою, оскільки кредит надавався для розвитку бізнесу, що було зазначено позичальником у заяві про надання кредиту, в забезпечення виконання суб’єктом підприємницької діяльності зобов’язань за кредитним договором майновим поручителем в іпотеку було передано нерухоме майно за іпотечним договором  №0310/0807/98-029-Z-1 від 13.08.2007 р., на що міститься посилання у кредитному договорі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2007 р. між АКБ “ТАС-Комерцбанк”, правонаступником якого згідно статуту є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір №0310/0807/98-029, відповідно до умов якого банк надає відповідачу кредит у розмірі 93 000,00 дол. США  з кінцевим строком повернення 12.08.2017 р.  зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних. Умовами  п. 3.1 договору передбачено повернення кредиту частинами згідно графіку визначеному у додатку №1 до цього договору протягом вересня 2007 р. –серпня 2017 р. Сплата процентів за користування  кредитом, відповідно до п. 3.4. договору  здійснюється щомісячно у період з 01. по 20 число кожного місяця, за попередній місяць. Згідно п. 1.5 договору кредит надається на споживчі цілі.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку ненадходження на рахунок банку  суми кредиту  та/або процентів  за користування ним у строки, визначені умовами договору позичальник  сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного прострочення платежу за кожний день прострочення.

Згідно заяв на видачу готівки №2 та №3 від 13.08.2007 р. відповідач отримав кредит у загальному розмірі 93 000,00 дол. США.

Судова колегія не погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що відповідач у кредитних зобов’язаннях не приймав участі як суб’єкт підприємницької діяльності, а дані кредитні відносини не пов’язані з його господарською діяльністю та  прийнятим у зв’язку з цим рішенням про відмову у позові.

Як вбачається з преамбули договору та подальшого змісту його стороною є фізична особа –підприємець ОСОБА_2. Останній зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця від 12.04.2000 року №22230170000004053, на що також міститься посилання у преамбулі договору. Відсутність у розділі 10 договору про реквізити сторін посилання на вказане свідоцтво не змінює суб’єктного складу учасників договірних відносин, як і відсутність біля підпису посилання на те, що вказаний договір підписано ОСОБА_2 саме як фізичною особою-підприємцем. Спрямованість використання кредитних коштів, визначена у п. 1.5 договору як використання кредиту на споживчі цілі сама по собі не свідчить про те, що кредитні зобов’язання не пов’язані з господарською діяльністю відповідача. Разом з тим, інших умов, що свідчили б про отримання кредитних коштів відповідачем виключно на власні потреби не пов’язані з підприємницькою діяльністю, договір не містить. Натомість згідно заповненої відповідачем заяви-анкети на отримання кредиту перед укладанням кредитного договору, останнім кредит отримувався для розвитку бізнесу. Крім того, згідно іпотечного договору №0310/0807/98-029-Z-1 від 13.08.2007 р., посилання на який міститься у п. 4.1 кредитного договору, третьою особою передано в іпотеку банку нерухоме майно в забезпечення виконання зобов’язань відповідача як суб’єкта підприємницької діяльності за вказаним кредитним договором.   Не можуть змінювати обумовленого договором суб’єктного складу учасників та характеру відносин, складені у подальшому документи що стосуються фактичного надання кредиту, зокрема заявки на видачу готівки, де міститься посилання на те, що операція не пов’язана з підприємницькою діяльністю. Останні є виключно підтвердженням отримання коштів відповідачем та не встановлюють інших взаємовідносин сторін, ніж ті, що  визначені раніше укладеним договором.

Відтак наведений висновок суду першої інстанції судова колегія вважає помилковим.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка поширюється на кредитні правовідносини в силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Оскільки  відповідачем не надано доказів своєчасного та у повному обсязі повернення отриманих кредитних коштів частинами згідно встановленого сторонами у договорі графіку (Додаток №1) та сплати нарахованих  за користування кредитом процентів, судова колегія вважає обґрунтованою вимогу банку про дострокове повернення кредиту у розмірі 83 700 дол. США та сплату нарахованих процентів  у розмірі 32 512,28 дол. США. Враховуючи допущене відповідачем прострочення у поверненні кредитних коштів, сплаті процентів,  також вбачаються підстави для стягнення встановленої договором пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів у розмірі  121 496 грн. 00 коп. Розрахунок заявленої до стягнення суми відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам  в момент отримання.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо порушення банком зобов’язань за кредитним договором шляхом надання кредитних коштів у національній а не іноземній валюті, як ним обумовлено. Отримання коштів саме у національній валюті не підтверджується матеріалами справи, у тому числі заявками на видачу готівки №2 та №3 від 13.08.2007 р., де визначається еквівалент у гривні до іноземної валюти, що підлягає видачі. Крім того відповідачем не надано доказів  наявності у нього заперечень щодо валюти отримання кредиту.

За викладеного судова колегія вбачає підстави згідно ст. 104 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення позову.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України підлягають перерозподілу шляхом їх покладення на відповідача, оскільки позов задоволено. .

Керуючись ст.ст.101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Дніпродзержинського відділення АТ „Сведбанк” задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  02 серпня 2011 р. у справі №16/5005/7427/2011 скасувати.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Дніпродзержинського відділення АТ „Сведбанк” (51931, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, пр.-т Леніна,35; код 19356840) 83 700 дол. США боргу за кредитом;  32 512,28 дол. США процентів; 121 496, 00 грн. пені;   1162,12 доларів США та 1 214,96 грн. витрат на сплату держмита за подання позовної заяви, 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу; 581,06 доларів США та 607,48 грн. витрат на сплату держмита за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Дніпропетровської області  видати наказ.

          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

            

Головуючий суддя:                                                                      В.Ф.Мороз

Суддя:                                                                                І.М.Науменко

Суддя:                                                                                І.М. Герасименко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація