ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"06" вересня 2011 р. Справа № 10/113-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 10/113-11
за позовом Красятицького споживчого товариства, смт. Красятичі;
до Поліської районної ради Київської області, смт. Красятичі;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача –Красятицької селищної ради, смт. Красятичі;
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 29.07.2011р. № 103;
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 25.07.2011р. № 02-49/252;
від 3-ї особи: ОСОБА_3., довіреність від 05.09.2011р. № 350.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось Красятицьке споживче товариство (надалі –позивач) до Поліської районної ради Київської області (надалі –відповідач) про визнання недійсним рішення Поліської районної ради п’ятого скликання Київської області від 26.09.2006р. № 34-04-V.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи рішення № 34-04-V від 26.09.2006р., Поліська районна рада Київської області вийшла за межі своїх повноважень та порушила основні принципи здійснення місцевого самоврядування, які закріплені ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, оскаржуваним рішенням № 34-04-V від 26.09.2006р. відповідач незаконно, на думку позивача, позбавив його права власності на нежитлові приміщення колишньої школи, які розміщені в смт. Красятичі по вул. Жовтневій, 61.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2011р. порушено провадження у справі № 10/113-11.
Присутній у судовому засіданні 26.07.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та частково надав витребувані судом документи.
Представником відповідача у судовому засіданні було надано витребувані судом документи та письмові пояснення до позову, в яких відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Красятицька селищна рада є законним власником приміщень колишньої школи в смт. Красятичі, як таких, що будувалися за рахунок перевиконання дохідної частини сільського бюджету. На даний час згідно бухгалтерського обліку спірні приміщення перебувають на балансі Красятицької селищної ради та у спільній власності територіальних громад сіл, селища Красятицької селищної ради, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.03.2011р.
Розглянувши докази по справі та заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Красятицьку селищну раду, як особу, за якою на даний час зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, яке було передано до комунальної власності селища Красятичі, на підставі оспорюваного рішення.
Ухвалою від 26.07.2011р. суд відклав розгляд справи на 06.09.2011р., у зв’язку з залученням третьої особи та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Присутній у судовому засіданні 06.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та частково надав витребувані судом документи.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав раніше наведених у поясненнях по справі, а також надав нові докази по справі.
Представник третьої особи вимоги ухвали суду від 26.07.2011р. не виконав, витребувані судом документи не надав, проте в усних поясненнях підтримав заперечення представника відповідача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Поліською районною радою Київської області 26.09.2006р. було прийнято рішенням № 34-04-V «Про визнання права комунальної власності на нежитлові приміщення», відповідно до якого районна рада вирішила: 1. Визнати право комунальної власності за територіальною громадою селища Красятичі в особі Красятицької селищної ради на нежитлові приміщення колишньої школи, які розміщені в смт. Красятичі, по вул. Жовтневій 61; 2. Красятицькому споживчому товариству та Красятицькій селищній раді провести комплекс заходів та оформити відповідну документацію по безоплатній передачі з балансу споживчого товариства на баланс селищної ради нежитлових приміщень колишньої школи з надвірними спорудами в смт. Красятичі; 3. Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації за поданням Красятицької селищної ради виготовити технічну документацію, зареєструвати та оформити право комунальної власності на нежитлові приміщення колишньої школи з надвірними спорудами в смт.Красятичі, по вул. Жовтневій 61 за територіальною громадою смт. Красятичі в особі Красятицької селищної ради. 4. Визнати таким, що втратило чинність з 26 вересня 2006 року рішення Поліської районної Ради народних депутатів № 29-05-ХХП від 11.11.1995р.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про власність»(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Відповідно до ст. 33 цього ж Закону (в редакції, діючий станом на 26.09.2006р.) управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами .
Приписами статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено що, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, …, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, … визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. … Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
З огляду на наведені положення законодавства України, суд вважає, що оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах повноважень встановлених законодавством.
Щодо порушення права власності позивача на спірні будівлі шкіл, яке, на його думку, він набув за рішенням сесії Поліської районної ради народних депутатів від 11.11.1995р. № 29-05-ХХП «Про передачу приміщень бувшої школи в селі Красятичі на баланс Поліському районному споживчому товариству», то суд вважає доводи позивача такими, що не відповідають обставнам справи та не підтверджуються належними доказами з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно зазначеного рішення Поліської районної ради народних депутатів від 11.11.1995р. № 29-05-ХХП «Про передачу приміщень бувшої школи в селі Красятичі на баланс Поліському районному споживчому товариству», копія якого додана до матеріалів справи, приміщення бувшої школи з надвірними спорудами у с. Красятичі вирішено передати з балансу Красятицької сільської ради безоплатно на баланс Поліського районного товариства.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на час передачі спірних приміщень), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього, цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.
Отже право власності на спірні будівлі за рішенням від 11.11.1995р. № 29-05-ХХП «Про передачу приміщень бувшої школи в селі Красятичі на баланс Поліському районному споживчому товариству»у Поліського райСТ не могло виникнути, оскільки зазначеним рішенням перехід права власності на будівлі не передбачався.
Відповідно до п. 7 та п. 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994р. № 02-5/225 (зі змінами та доповненнями), при вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Таким чином, знаходження будинку, що належить до загальнодержавної або до комунальної власності, на балансі одного підприємства (організації) не означає, що останній має виключне право користування всіма приміщеннями цього будинку. Якщо будинок збудований за рахунок державних централізованих джерел фінансування і власник (орган, уповноважений управляти державним майном) визначив належність спірного приміщення кожному з підприємств (організацій), то факт знаходження будинку на балансі одного з підприємств не є підставою для визнання його єдиним законним володільцем усіх приміщень цього будинку.
Як свідчить надана відповідачем відповідь Архівного відділу Поліської районної державної адміністрації від 23.08.2011р. № 03/18 щодо будівництва приміщень колишньої школи, до якої додані протоколи засідань Красятицької сільської ради 1956-1962 років, будівництво приміщень бувшої школи було здійснено за рахунок районної ради та робочої сили сільської ради протягом 1958-1962 років.
Крім того, як вбачається з відповіді Києво-Святошинського БТІ (лист № 2096/06 від 11.08.2006) право власності на приміщення бувшої школи в смт. Красятичі на дату прийняття оспорюваного рішення зареєстровано не було.
Також, суд звертає увагу на те, що позивачем належними доказами не доведено правонаступництво прав і обов’язків Поліського районного споживчого товариства, на балансі якого знаходилась бувша школа в смт. Красятичі.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності з п. 10 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств», із наступними змінами, вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визначення правонаступництва. Суттєве значення також мають фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов’язує перехід майнових прав та обов’язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільчого акта чи балансу.
Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв’язку з цим нового.
Втім, на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2011р. позивачем на підтвердження факту правонаступництва прав і обов’язків Поліського районного споживчого товариства надано лише Протокол зборів уповноважених Поліського районного споживчого товариства від 16 березня 1999 року, що не є належним доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України, який підтверджує факт правонаступництва Красятницьким споживчим товариством прав і обов’язків Поліського районного споживчого товариства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що право власності на спірні приміщення, позивачу не належило, а тому підстави вважати позивача законним набувачем права власності - відсутні
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджуються належними і допустимими доказами, а отже задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата складання та підписання повного тексту рішення –28.09.2011 р.