Справа № 2-3811/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

  "07" вересня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:  

головуючої судді   Даниленко В.В.

при секретарі   Дядейко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права спільної часткової власностіі , вселення та визначення порядку користування квартирою, -  

встановив:

           У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про усунення перешкод у здійсненні права спільної часткової власностіі,  вселення та визначення порядку користування  квартирою.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Дана квартира була придбана разом з відповідачкою у шлюбі. Після розірвання шлюбу та поділу квартири відповідачка перешкоджає користуватися даною квартирою, не впускає в помешкання, з приводу чого він неодноразово звертався до Дарницького РУГУ МВС України в м.Києві. Відповідачка в свою чергу в даній квартирі не проживає, здає її в оренду. А тому він змушений був звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.  

Представник відповідача  в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволені позовних вимогах.  

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Рішення Апеляційного Суду м.Києва від 12.07.2007року.

Дана квартира складається з двох кімнат площею 16,1 кв.м. та 12,8 кв.м.

Згідно з ст. 319 ЦК України , власник   володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.  Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх  прав.   

Як нормами Конституції України , так і Цивільним кодексом України встановлено  презумпцію непорушності права  власності. Зокрема,  в ст. 321 ЦК України закріплено, що право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.

Статтями 386, 391 ЦК України закріплено право власника   вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка перешкоджає позивачу користуватися даною квартирою, не впускає в помешкання, з приводу чого він неодноразово звертався до Дарницького РУГУ МВС України в м.Києві. Факти конфліктів між сторонами підтверджується відказними матеріалами за період з грудня 2009року по листопад 2010року та поясненнями самих сторін, які не заперечували цього факту.

В судовому засіданні з’ясовано, що позивач не має можливості проживати в квартирі, а  іншого житла він не має.

Статтею 14 ЦПК України встановлено обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили, для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 321 ЦК України ,  особа може бути позбавлена права власності або обмежена  у  його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, адже відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Таким чином, з огляду на представлені докази по справі та їх оцінку, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково, створивши позивачу  перешкоди в користуванні вказаним жилим приміщенням.  

Так як відповідач чинив позивачу перешкоди у вселені у спірну квартиру, то позивач підлягає вселенню в судовому порядку.  

Що стосується позовних вимог про визначення порядку користування квартирою, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що становить 9,63кв.м. житлової площі, а в позовних вимогах зазначено про  виділення йому в користування кімнату 12,8кв.м., що перевищує його частку у спільній власності і порушує права ОСОБА_2

На підставі викладеного, ст.16, 23, 317, 319, 321, 358, 386, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 10,11, 14, 57,60, 61 , 88,  209, 213, 215, 218  ЦПК України, суд

  В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.  

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.  

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький  районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено  без участі особи,  яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя: