Справа № 22-ц-2915/11 Головуючий у 1 інстанції: Ригіна Л. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.,
при секретарі: Стасів М.І.,
з участю ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду в позові ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 про розірвання шлюбу відмовлено.
Дане рішення оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що з 2003 року він з жінкою не живе і не спілкується, не харчується та не веде сімейного господарства. Він не давав 150 грн. на ведення спільного господарства, а позичив на прохання свідка ОСОБА_5 В сім'ї постійно виникають сварки і скандали з вини відповідача. Сімейний розлад носить не тимчасовий характер, а постійний вже багато років. Алкоголем я ніколи не зловживав. Проживає один в кімнаті площею 9 кв. метрів. Проте, цих обставин судом не було враховано.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1995 року. Від шлюбу дітей не має. В обґрунтуванні позовної заяви позивач покликався на те, що сімейне життя між сторонами не склалося, оскільки в сім'ї виникали сварки та непорозуміння, що привели до того, що він втратив до дружини почуття поваги та любові, а тому вони проживають з дружиною в одній квартирі окремо, оскільки сім'я давно розпалася, просить шлюб розірвати. Відповідач не вміє готувати їжу, відпочиває та розв'язує кросворди, часто виїжджає з дому на лікування в іншу область, а він проживає один. Просив шлюб розірвати.
Суд прийшов до вірного висновку, що збереження шлюбу і подальше спільне життя подружжя не суперечить інтересам сторін та відмовив в задоволенні позову.
При цьому суд врахував, що відповідач проти позову заперечила та пояснила, що прожила з позивачем більше 15-ти років. В сім'ї виникали різні ситуації, було таке, що позивач дуже зловживав алкоголем, і важко хворів, вся сім'я, в основному її донька та внуки, а також вона, коли була здорова, доглядали за ним після операції. Обставини пов'язані з лікуванням, змушують іноді ї залишати позивача, коли вона їде на лікування, але тоді за ним доглядає її донька. В них нормальна сім'я, вони разом харчуються, просить в позові відмовити, оскільки чоловік погрожує, що їх вижене.
Крім того свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердила, що сторони проживають разом - вона з дітьми в одній кімнаті, а позивач з матір'ю в іншій. В основному їжу готовить вона, позивач по можливості дає гроші, коли він хворів, матір за ним доглядала, а вони допомагали. Всі кошти сплачують вони по оплаті комунальних послуг. Але в основному він живе за кошти мами та її. Іноді мати їде в Харків на лікування, тоді вона повністю доглядає позивача, тому що він інвалід.
Тому суд вірно врахував, що відповідач не згідна на розірвання шлюбу, хоч не заперечує, що в сім'ї іноді виникають сварки та скандали та прийшов до висновку, що сімейний розлад носить тимчасовий характер, оскільки позивач сам не заперечив, що дає кошти для ведення господарства,оскільки сторони разом харчуються та з наведених підстав в позові відмовив.
Апелянт вказує, що він з жінкою не живе і не спілкується, не харчується та не веде сімейного господарства.
Однак це не заслуговує на увагу, т.я. це спростовано вказаними поясненнями свідка та він сам не заперечив, що харчується разом з відповідачкою та її донькою. В нього невелика пенсія і він дає невелику суму грошей, в цьому місяці дав 150 гривень. Господарством в основному займається донька відповідачки.
Отже суд з врахуванням цих обставин вірно відмовив в задоволенні позову.
Покликання апелянта на те, що сімейний розлад носить не тимчасовий характер, а постійний вже багато років не заслуговують на увагу, т.я. встановлено, що сторони проживають разом.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 лютого 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: