Справа №2-а-2221/2011 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        16 травня 2011 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, –

в с т а н о в и в:

        У квітні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного  судочинства з позовом до відповідача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому згідно з положеннями ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем відмовлено позивачеві у проведенні перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, останній і звернувся до суду про захист порушеного права та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку та виплаті державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та у здійсненні перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІІ групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 21.09.2010 року; здійснювати виплату пенсії у зазначених розмірах і в подальшому.

        Суд, керуючись вимогами ч.2 ст.183-2 КАС України, ухвалив розглянути справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних в справі доказів.

        Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2011 року відкрито скорочене провадження по розгляду даної справи в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 30.09.2010 року, а позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період з 21.09.2010 року по 30.09.2010 року залишено без розгляду.

        У своїх запереченнях відповідач вказав, що нарахування та виплата позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

        Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.            Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, йому безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в  м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно зі ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

        Згідно зі ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії встановлюються у вигляді державної пенсії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Ст.54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

        31.01.2011 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок і виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак листом від 14.02.2011 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії у зазначених розмірах.

        Відмова була мотивована тим, що позивач не має права на отримання державної пенсії у розмірі                  6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, а отже, згідно зі ст.10 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” особі, які одночасно має право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, нараховувалась і виплачувалась відповідачем у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

        Ст.7 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

        Згідно з положеннями ст.10 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

        Таким чином, позивач мав право на вибір одного з видів пенсійного забезпечення: або пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” чи державної пенсії згідно зі ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Судом було встановлено, що позивач отримує пенсіє за вислугу років за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, із заявою про переведення його на інший вид пенсійного забезпечення не звертався.

        За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині визнання дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату цієї пенсії.

        Ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Відтак, виходячи із зазначеного принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        П.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        22.05.2008 року рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. У п.5 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України зазначено, що вони втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року. У цьому рішенні Конституційним Судом України сформовано правову позицію, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина.

        Рішення Конституційного Суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

        Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правого акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        Суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого розміру мінімальної пенсії за віком не є підставою для відмови реалізації позивачем конституційного права та гарантії на отримання державної пенсії та щомісяної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІІ групи із встановленим причинно-наслідковим зв’язком між захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        При цьому, слід також зазначити, що згідно вимог ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31.10.2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підвищується розмір додаткових пенсій, визначений відповідно до ст.50 цього Закону.

        Отож, зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зобов’язання відповідача зробити перерахунок і виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи, виходячи з розміру 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 30.09.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, слід задовольнити.    

        З огляду на те, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої необмежена у часі, суд приходить до висновку, що граничний термін для виплати відповідачем позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, визначених ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлювати не слід.

        Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.19, 22, 75, 92 Конституції України, ст.ст.10, 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.7 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, ст.ст.50, 54, 62, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

        Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в              м. Києві про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії –задовольнити частково.

        Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 30.09.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Допустити негайне виконання постанови в межах суми платежу за один місяць.

        Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                   Т.В. Андрейчук

 22.07.2011 Справа № 2-а-2221/11