Справа №2-а-2200/2011 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        18 травня 2011 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення, –

в с т а н о в и в:

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного  судочинства з позовом до відповідачів управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому згідно з положеннями ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем відмовлено позивачеві у проведенні перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, останній і звернувся до суду про захист порушеного права та просить суд визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови йому в перерахунку та виплаті державної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та у здійсненні перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.01.2000 року; здійснювати виплату пенсії у зазначених розмірах і в подальшому. Також позивач просив суд визнати протиправними дії відповідачів відповідачів управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови йому в нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат; зобов’язати відповідача управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи та згідно зі ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.01.2000 року; зобов’язати відповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи та згідно зі ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.01.2000 року; здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення у зазначених розмірах і в подальшому.

        Суд, керуючись вимогами ч.2 ст.183-2 КАС України, ухвалив розглянути справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних в справі доказів.

        Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 08.04.2011 року відкрито скорочене провадження по розгляду даної справи в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, щорічної допомоги на оздоровлення, починаючи з 01.10.2010 року, а позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, щорічної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2000 року по 01.10.2010 року залишено без розгляду.

        Відповідачі письмових заперечень проти позову у строк, визначений ч.3 ст.183-2 КАС України, суду не надали.         

        Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.            Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, йому безстроково встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності.

        Згідно зі ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії встановлюються у вигляді державної пенсії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Ст.54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

        Позивач звернувся до управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва із заявою про перерахунок і виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак листом від 25.03.2011 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії у зазначених розмірах.

        Відмова була мотивована тим, що відповідачем здійснювалось нарахування та виплата пенсії позивачеві як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи, виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії, встановленої на рівні 19,91 грн. постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 року №1. З 22.05.2008 року нарахування та виплата пенсії здійснювалась з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 22.05.2008 року №530, якою було визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче 965,00 грн., а з 01.07.2008 року –з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року №654, згідно з положеннями якої встановлено доплату окремим категоріям осіб для того, щоб їх пенсії досягли таких розмірів, зокрема, в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році, інвалідів ІІ групи –1090,00 грн. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, нараховувалась і виплачувалась відповідачем у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

        Ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Відтак, виходячи із зазначеного принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        П.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 2 групи –20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ч.3 та ч.4 ст.54 змінена чотирма частинами такого змісту: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році по ІІ групі інвалідності –200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        22.05.2008 року рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. У п.5 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України зазначено, що вони втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року. У цьому рішенні Конституційним Судом України сформовано правову позицію, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина.

        Рішення Конституційного Суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

        Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правого акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        Суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого розміру мінімальної пенсії за віком не є підставою для відмови реалізації позивачем конституційного права та гарантії на отримання державної пенсії та щомісяної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІ групи із встановленим причинно-наслідковим зв’язком між захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        При цьому, слід також зазначити, що згідно з вимогами ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31.10.2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підвищується розмір пенсій та додаткових пенсій, визначений відповідно до ст.ст.50, 54 цього Закону.

        Отож, зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії, зобов’язання відповідача зробити перерахунок і виплатити державну пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.10.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, слід задовольнити.    

        З огляду на те, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої необмежена у часі, суд приходить до висновку, що граничний термін для виплати відповідачем позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, визначених ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлювати не слід.

        Також, як встановлено судом, позивач як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, якій безстроково встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.

        Згідно зі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особи, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інваліди ІІ групи –у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

        12.03.2011 року позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак листом від 14.03.2011 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у зазначеному розмірі.

         Відмова була мотивована тим, що відповідачем здійснювалось нарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ групи, у порядку та розмірах Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року №836 та постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року №836 та постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 року №562, виходячи з того, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 120,00 грн. Виплата допомоги у зазначених розмірах здійснювалась Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

        П.п.1 п.28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та викладено цю статтю в наступній редакції: “Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.

        Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зупинення дії положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачене п.п.11 п.28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). У п.5 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України зазначено, що вони втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року. У цьому рішенні Конституційним Судом України сформовано правову позицію, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина.

        Рішення Конституційного Суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

        Ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Відтак, виходячи із зазначеного принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не положення постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 року №562.

        Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, веде реєстр пільговиків, провадить нарахування, однак виплати щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №147 від 25.04.2006 року здійснює Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

        Нарахування та виплата позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік була здійснена відповідачами у липні 2010 року, а тому вимоги про її перерахунок та виплату у розмірі, встановленому ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, заявлені поза межами строку для звернення до адміністративного суду та залишені ухвалою судді Оболонського районного суду від 08.04.2011 року без розгляду як і вимоги стосовно перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

        Судом встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік позивачеві на час розгляду даної справи не нараховувалась та не виплачувалась, а тому у задоволенні у частині зобов’язання здійснити її нарахування та виплату слід відмовити.

        Суд також приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

        Ст.87 КАС України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу. Згідно з ст.90 цього Кодексу витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Як вбачається з акта приймання-передавання послуг та квитанції, позивач сплатив виконавцеві товариству з обмеженою відповідальністю “Надія” 500,00 грн. в якості оплати за правову допомогу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 року №590 граничний  розмір таких витрат складає 40% від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація сплачується за рахунок держави граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. У довідці, виданій товариством з обмеженою відповідальністю “Надія” вказано, що на надання правової допомоги позивачу було витрачено чотири години, проте якими доказами підтверджується витрата такої кількості годин на правову допомогу не зазначено. Крім того, у довідці про витрату робочого часу на надання правової допомоги вказано на те, що проводився збір необхідних документів, проте, крім документів, які знаходяться у самого ж позивача, до позовної заяви нічого не додано, а роз’яснення режиму роботи суду та того, що позивач має право, підписавши позовну заяву не з’являтися до суду, з урахуванням того, що справа розглядається без виклику сторін у скороченому провадженні, взагалі не є правовою допомогою. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.

        Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.19, 22, 75, 92 Конституції України, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.50, 54, 62, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 183-2, 256 КАС України,              суд, –

п о с т а н о в и в:

        Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення –задовольнити частково.

        Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі                       м. Києва щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01.10.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Допустити негайне виконання постанови в межах суми платежу за один місяць.

        Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                  Т.В. Андрейчук

 22.07.2011 Справа № 2-а-2200/11