Справа №2-а-2827/2011 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 року                Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі          -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

        У травні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного  судочинства з позовом до відповідача управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому, відповідно до ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, має право на отримання статусу інваліда війни.

        ОСОБА_1  стверджував, що у 1986 році він працював машиністом екскаватора у Спеціалізовану управлінні №2 тресту “Будмеханізація”. Як працівник вказаного підприємства, позивач входив до складу його невоєнізованого формування Цивільної оборони.

        Згідно з наказом начальника Цивільної оборони Спеціалізованого управління №2 тресту “Будмеханізація” від 05.05.1986 року №220, виданого на виконання розпорядження начальника Цивільної оборони м. Києва від 05.05.1986 року №23, розпорядження інженерно-будівельної                  служби Цивільної оборони м. Києва від 05.05.1986 року №1, розпорядження начальника Цивільної оборони тресту “Будмеханізація” від 05.05.1986 року №3, особовий склад екскаваторників даного підприємства у кількості 8 чоловік, в тому числі ОСОБА_1, був задіяний для виконання заходів Цивільної оборони у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС.

        ОСОБА_1 підкреслив, що він особисто приймав участь у діях цього формування Цивільної оборони в період з 05.05.1986 року по 08.05.1986 року.

        Позивач стверджував, що з огляду на викладене, він має право на отримання статусу інваліда війна та отримання відповідного посвідчення. Для встановлення статусу інваліда війна та отримання відповідного посвідчення ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача.

        Однак управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації відмовляється визнати ОСОБА_1 інвалідом війни та йому видати відповідне посвідчення, вказані дії відповідача позивач вважає неправомірними.

        За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації щодо відмови йому у встановленні статусу інваліда війна та видачі відповідного посвідчення неправомірними, зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації встановити позивачеві статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

        Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

        Представник відповідача в судове засідання 22.06.2011 року не з’явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, у судовому засіданні 07.06.2011 року та свої письмових запереченнях проти позову пояснила, що на підставі документів, які надав позивач управлінню праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації неможливо встановити статус інваліда війна, оскільки документи не містять даних про залучення позивача до формувань Цивільної оборони з посиланням на наказ чи розпорядження штабу Цивільної оборони. А тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Також відповідач просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

        Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

        Як вбачається з матеріалів справи, з 25.06.1973 року по 14.04.1994 року ОСОБА_1 працював машиністом екскаватора у Спеціалізовану управлінні №2 тресту “Будмеханізація”, яке 24.05.1995 року було перейменоване в Спеціалізоване управління №2 відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація”.

        У відповідності до Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року №1111, Настанови з організації і здійснення Цивільної оборони в районі (сільському) і на сільськогосподарському об’єкті народного господарства, введеної в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 29.06.1976 року №92, на підприємстві Спеціалізоване управління №2 тресту “Будмеханізація” створено невоєнізоване формування Цивільної оборони.

        У зв’язку із аварією на Чорнобильській АЕС, яка трапилась 26.04.1986 року, згідно з розпорядженням начальника Цивільної оборони тресту “Будмеханізація” від 05.05.1986 року №3, виданим на виконання розпорядження начальника Цивільної оборони м. Києва від 05.05.1986 року                   №23, розпорядження інженерно-будівельної служби Цивільної оборони м. Києва від 05.05.1986 року №1, особовий склад екскаваторників даного підприємства у кількості 8 чоловік був задіяний для виконання заходів Цивільної оборони у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС. (а.с.8).

        Судом встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Спеціалізованого управління №2 тресту “Будмеханізація” в період з 05.05.1986 року по 08.05.1986 року. На підставі наказу начальника Цивільної оборони Спеціалізованого управління №2 тресту “Будмеханізація” від 05.05.1986 року №220 ОСОБА_1 був скерований для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у якості машиніста екскаватора (а.с.7). Факт участі ОСОБА_1 у сукупності підтверджується маршрутним листом на 05-09.05.1986 року (а.с.10), довідкою від 12.06.1986 року №136, виданою Спеціалізованим управлінням №2 тресту “Будмеханізація”, довідкою від 23.03.2010 року №93, виданою Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації (а.с.10, 11).

        Зважаючи на те, що ОСОБА_1 виконував роботи із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому було надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та видано посвідчення відповідного зразка (а.с.9).

        В подальшому у зв’язку з погіршенням стану здоров’я позивачеві було встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що медико-соціальною експертною комісією складено довідку №075237 від 06.04.1999 року (а.с.5-6).

        Ч.1 ст.46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає в включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

        Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

        Оскільки позивач є особою, яка була залучена до складу формувань Цивільної оборони, став інвалідом внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, він відноситься до категорії інвалідів війни.

        Згідно зі ст.18 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, які є інвалідами війни, видається посвідчення відповідного зразка.

        Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (надалі – Положення).

        П.2 Положення визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, на основі якого надаються відповідні пільги та компенсації.

        Відповідно по п.7, п.10 Положення посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

        Отож, посвідчення інваліда війни ОСОБА_1 повинен був видати орган праці та соціального захисту населення за місцем його реєстрації, а саме –управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації.

        Надані суду позивачем, як письмові докази у справі, документи на підтвердження ним статусу інваліда війни подавались ним і в управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації, проте йому було відмовлено у встановленні такого статусу та видачі посвідчення відповідного зразка.

        Вказану відмову суд вважає неправомірною, оскільки документи, подані ОСОБА_1 давали змогу відповідачеві достовірно встановити факт, що позивач залучався до складу формувань Цивільної оборони, став інвалідом внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже, відноситься до категорії інвалідів війни.

        За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити, визнати дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення відповідного зразка неправомірними, зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві районної державної адміністрації встановити позивачеві статус інваліда війни та видати посвідчення відповідного зразка.

        З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.ст.4, 7, 18 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п.п.2, 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, керуючись ст.ст.9, 11, 128, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в:

        Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання вчинити дії –задовольнити.

        Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни відповідно до вимог                 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

        Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати йому посвідчення інваліда війни відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

        Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду апеляційної скарги.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні при проголошенні постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                Т.В. Андрейчук

 22.07.2011 Справа № 2-а-2827/11