КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.02.2008                                                                                           № 30/374

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від Київської природоохоронної прокуратури – представник не з’явився,

від Київської міської ради – представник не з’явився,

від ПП «Тріаль» - Павлик О.С. – юрист,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2007

 у справі № 30/374  

 за позовом                               Київський природоохоронний прокурор

 до                                                   Приватне підприємство "Тріаль"

             

                       

 про                                                  зобов"язання вчинити дії

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2007р. у справі № 30/374 відмовлено Київському природоохоронному прокурору в інтересах держави в особі Київської міської ради в задоволенні позовних вимог про зобов’язання Приватного підприємства «Тріаль» утриматись від вчинення будь-яких дій  щодо використання земельної ділянки  площею 0,137 га, розташовану по вул. Стальського, 34 у м. Києві до отримання необхідних документів на цю земельну ділянку та про зобов’язання Приватне підприємство «Тріаль» привести земельну ділянку площею 0,465 га вул. Волинській, 43 у м. Києві у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель, споруд, автостоянки, паркану та приведення у попередній зовнішній стан, придатний для використання.

Стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. – державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Прокурор, не погоджуючись з прийнятим рішенням, завернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

          В апеляційному поданні прокурор зазначає, що відповідач без належних на те підстав, самовільно займає та використовує вказані вище земельні ділянки під розміщення СТО та автостоянки.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства “Тріаль” про зобов’язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій (в тому числі розміщення автотранспорту, будівництва, обслуговування та експлуатації будівель і споруд) щодо використання земельної ділянки  площею 0,137 га, розташовану по вул. Стальського, 34 у м. Києві до отримання передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів на вказану земельну ділянку та про зобов’язання відповідача привести земельну ділянку площею 0,465 га, розташовану по вул. Волинській, 43 у м. Києві, у придатний для використання стан шляхом звільнення  від будівель, споруд, автостоянки, паркану та приведення  у попередній зовнішній стан, придатний для використання.

Зокрема прокурор зазначає, що у відповідності до  акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 596/09 від 07.08.07. встановлено, що відповідач – Приватне підприємство “Тріаль” самовільно (без оформлення передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України  документів)  займає та використовує земельну ділянку площею 0,465 га під розміщення СТО, автостоянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 43.

Нормами ст. 212  Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Також він стверджує, що Київська міська рада не відводила відповідачу спірної земельної ділянки у власність, користування або оренду, а також те, що відповідач не отримував відповідних документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, в зв’язку з чим, йому заборонено використовувати зазначену вище земельну ділянку.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Київський природоохоронний прокурор вказує на те, що в даному випадку порушено встановлений державною порядок набуття права на земельні ділянки та їх використання, чим порушено державні інтереси щодо раціонального використання і охорони земельних ресурсів, регулювання земельних відносин.

Господарський суд м Києва, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такою позицією місцевого господарського суду та вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного:

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.04. Приватне підприємство “Тріаль” набуло права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 43, що входять до складу цілісного майнового комплексу:

- склад готової продукції площею 630, 50 кв. м;

- складські павільйони площею 180, кв. м.

Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу від 12.08.04. зазначено, що право власності на нежилі приміщення, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору в уповноваженому органі.

Передача зазначеного нерухомого майна відбувалась відповідно до акту приймання-передачі від 28.08.04.

У відповідності до матеріалів справи, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за Приватним підприємством “Тріаль” було здійснено державну реєстрацію нежилих будівель літ. А площею 630, кв. м, літ Б, В площею 180,5 кв. м, які розташовані у м. Києві, по вул. Волинській, 43, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 1066з від 30.09.04.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач набув право власності на спірні приміщення правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Зазначені вище положення також містяться в ст. 120 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що законність користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 43 підтверджується технічним звітом  про встановлення зовнішніх меж землекористування, затвердженого Головним управлінням  геодезії, картографії та кадастру в 1997 році.

У зв’язку зі зміною користувача зазначеної вище спірної земельної ділянки на Приватне підприємство “Тріаль”, до зазначеного технічного звіту були внесені зміни в частині заміни землекористувача, які погоджені начальником відділу землевпорядкування Солом’янського району та затверджені КП “Київський інститут земельних відносин”.

Також слід зазначити що у вересні 2007р. ПП «Тріаль» звернулось до Київської міської ради з заявою про передачу спірної земельної ділянки в оренду вх. № 11918. Однак, як пояснив відповідач, на даний час ця заява ще не розглянута в порядку, встановленому Регламентом розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві.  

До того ж, відповідач користується спірною земельною ділянкою, сплачуючи при цьому податок на землю, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх апеляційних та позовних вимог скаржник посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 596/09 від 07.08.07., у якому зазначено, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

Але ж, в акті відсутні данні про те, що позивач набув право власності на будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці і відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України має відповідні права на користування цією земельною ділянкою.

Щодо позовної вимоги природоохоронного прокурора про зобов’язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій (в тому числі розміщення автотранспорту, будівництва, обслуговування та експлуатації будівель і споруд) щодо використання земельної ділянки  площею 0,137 га, розташовану по вул. Стальського, 34 у м. Києві до отримання передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів на вказану земельну ділянку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач не довів, що земельна ділянка площею 0,137 га, розташовану по вул. Стальського, 34 у м. Києві використовується саме відповідачем. В матеріалах справи відсутні будь-які документи які б це підтверджували.

До того ж в судовому засіданні прокурор не зміг пояснити, чому саме ці позовні вимоги були пред’явлені до відповідача.

Таким чином колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007р. у справі № 30/374 залишити без змін, а апеляційне подання Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради – без задоволення.

2. Матеріали справи № 30/374 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.02.08 (відправлено)