Справа № 2-2984/2011 року

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 09 червня 2011 року              Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі          -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, –

в с т а н о в и в:

        У квітні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів                  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.05.2008 року ОСОБА_3               взяв у нього в борг грошові кошти у сумі 250000,00 грн., уклавши відповідний договір позики. За користування позикою позичальник зобов’язався сплачувати позикодавцеві проценти у розмірі 3% від суми позики щомісячно. Борг відповідач ОСОБА_3 зобов’язався повернути у термін до 27.11.2008 року.

        Згідно з умовами договору від 27.05.2008 року у разі неможливості особистого повернення позики ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 є його правонаступником щодо позики за укладеним договором.

        Але, як стверджував позивач, кошти, отримані в борг у розмірі 250000,00 грн. та проценти за користування позикою, відповідач ОСОБА_3 досі не повернув, безпідставно ухиляючись від зобов’язань, взятих на себе за договором позики від 27.05.2008 року.

        Оскільки ОСОБА_3 прострочив виконання взятого на себе за договором позики зобов’язання щодо повернення позики, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь суму боргу у розмірі 250000,00 грн., проценти за договором позики у розмірі 255000,00 грн., пеню за прострочення виконання зобов’язання за договором позики у розмірі 1062500,00 грн. та судові витрати у сумі 1820,00 грн.

        У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

        Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

        За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

        Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.   

        Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

        Судом встановлено, що 27.05.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 (позикодавець) передав ОСОБА_3 (позичальник) грошові кошти у сумі 250000,00 грн.

        Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

        За умовами договору позики від 27.05.2008 року позичальник зобов’язався сплачувати позикодавцеві проценти за користування позикою у розмірі 3% від суми позики щомісячно.

        Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обов’язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

        У договорі позики від 27.05.2008 року встановлено кінцевий термін повернення суми позики –27.11.2008 року.  

        У цей термін позичальник отримані в позику грошові кошти та проценти за користування позикою, не повернув, ухилившись від зобов’язань, взятих на себе за договором позики від 27.05.2008 року. На час звернення позивача до суду з позовом ОСОБА_3 допустив заборгованість із сплати боргу у розмірі 250000,00 грн. та процентів за користування позикою у розмірі 255000,00 грн. (250000,00 грн. х 3% х 34 місяці).

        Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

        У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

        Ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

        Абз.8 договору позики від 27.05.2008 року визначено, що у разі затримання виплати будь-якої суми за цим договором позичальник виплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,5% від суми затриманої виплати за кожень день затримки.

        Пеня з прострочення виконання позичальником ОСОБА_3 зобов’язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення боргу та процентів за користування позикою становить 1062500,00 грн. (250000,00 грн. х 0,5% х 850 днів).

        Ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

        Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені значно перевищує суму самого боргу та процентів за користування позикою, очевидну невідповідность розміру пені, нарахованої позивачем, розміру збитків, які він поніс внаслідок прострочення виконання позичальником ОСОБА_3 зобов’язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення боргу та процентів за користування позикою, а також з метою недопущення безпідставного збагачення позикодавця за рахунок позичальника, суд зменшує розмір неустойки, яка підлягає стягненню за договором позики від 27.05.2008 року, до 150000,00 грн.

        Також суд не знаходить підстав для стягнення заборгованості за договором позики від 27.05.2008 року солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки останній не поручався перед            ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за договором позики від 27.05.2008 року.

        Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь                   ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 250000,00 грн., проценти за договором позики у розмірі 255000,00 грн. та пеню за прострочення виконання зобов’язання за договором позики у розмірі 150000,00 грн., а всього –655000,00 грн.

        У відповідності до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього –1820,00 грн.

        З огляду на вищевикладене, відповідно до ст.ст.15, 16, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в :

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики –задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 250000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, проценти за договором позики у розмірі 255000 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок та пеню за прострочення виконання зобов’язання за договором позики у розмірі 150000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, а всього –655000 (шістсот п’ятдесят п’ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1820 (тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

        Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                   Т.В. Андрейчук

 21.07.2011 Справа № 2-2984/11