Справа № 22-ц-1649/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року . м.Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 21 травня 2010 року у справі за заявою закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв"язок" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання послуг мобільного зв"язку,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 21 травня 2010 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу, оскільки заява подана з пропуском строку, встановленого для її подання, і суд відмовив в поновленні такого строку.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2, просить скасувати її з підстав порушення судом норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою скасувати судовий наказ.
Свої доводи обгрунтовує тим, що суд, в порушення вимог ст.104 Цивільно-процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, направив їй копію судового наказу звичайним, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це вимагає процесуальний закон, а тому вважає, що заяву про скасування судового наказу вона подала у встановлений законом строк, початок перебігу якого рахує з дати отримання нею копії судового наказу - 15.05.2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
26.04.2010 року Личаківським районним судом м.Львова винесено судовий наказ, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв"язок" заборгованість за договором про надання послуг мобільного зв"язку в розмірі 2 351 гривні 91 копійки та судові витрати в розмірі 55 гривень 50 копійок (а.с.14).
17.05.2010 року ОСОБА_2 подала заяву про скасування судового наказу (а.с.17).
У відповідності до супровідного листа суду від 27.04.2010 року, копію судового наказу було відправлено на адресу боржника ОСОБА_2 (а.с.15).
У відповідності до ч.1 ст.104 ЦПК України, в редакції до внесення змін Законом України №2453-УІ від 07.07.2010 року, чинній на момент видачі судового наказу, суд зобов"язаний був копію судового наказу надіслати боржникові рекомендованим листом із повідомленням, а боржник мав право протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування (ч.2 ст.104).
У відповідності до ч.2 ст.106 ЦПК України, в редакції до внесення змін Законом України №2453-УІ від 07.07.2010 року, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.104 цього Кодексу, залишалася без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.
Відмовляючи в поновленні строку подання заяви про скасування судового наказу, суд покликається на те, що ОСОБА_2 не надала суду доказів, які б підтверджували час отримання нею копії судового наказу.
Судом встановлено, що повідомлення про отримання боржником судового наказу в матеріалах справи немає.
У зв"язку з тим, що норма ч.1 ст.104 ЦПК України про обов"язок суду надіслати копію судового наказу рекомендованим листом з повідомленням, а також норма ст.105 цього Кодексу (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) про те, що судовий наказ набирає законної сили у разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, є імперативною нормою, тому боржник не зобов"язаний доказувати дату отримання ним копії судового наказу.
У відповідності до ч.1 ст.73 ЦПК України, суд поновлює процесуальний строк, встановлений законом, якщо його пропущено з поважних причин.
Таким чином, боржник зобов"язаний довести лише поважність причин пропуску процесуального строку.
Недотримання судом першої інстанції вимог ч.1 ст.104 ЦПК України призвело до неправильного вирішення заяви боржника про скасування судового наказу та постановлення незаконної ухвали, оскільки за наведених вище обставин слід вважати, що строк на подання такої заяви боржником не пропущений, а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Однак, в частині вимоги апелянта про скасування судового наказу необхідно відмовити, оскільки у відповідності до ч.9 ст.105-1 ЦПК України, в редакції Закону України №2453-УІ від 07.07.2010 року, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом, питання законності видачі судового наказу переглядається апеляційним судом після розгляду заяви про скасування судового наказу судом першої інстанції по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ОСОБА_2 ухвала Личаківського районного суду м.Львова від 21.05.2010 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для розгляду і вирішення по суті заяви боржника про скасування судового наказу.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п.4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 21 травня 2010 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: